Страхи у дітей від року до трьох

Малюк зростає, разом зі зростанням змінюються його потреби. Після року найважливішим з того, що впливає на стан і розвиток дитини, стає сім’я. Те, яким чином вибудовуються відносини всередині сім’ї, відіграє значиму роль у розвитку або подоланні страхів маленьких людей.

Страхи детей от года до трех

Вік від року до трьох років характеризується підвищенням самосвідомості, відділенням свого Я від інших, починає формуватися розуміння відмінностей між хлопчиками і дівчатками, дорослими і дітьми. Ближче до двох років у малюків прокидається відчуття «моє. У цьому віці діти ще не потребують великої кількості людей навколо, в тому числі однолітків, але на відміну від перших місяців життя, коли дитині необхідна була в першу чергу мама, значну роль у розвитку починає грати вся сім’я в цілому. Цей проживаемый досвід сприяє вибудовування системи ієрархії у відносинах з близькими, засвоюються способи взаємодії і спілкування. Відповідно, якщо ситуація в родині нестабільна і емоційно напружена, це сприяє підвищеній тривожності, що виражається в загальному стані малюка. Це період страхів пов’язаних з переживанням самотності, незахищеності. Ближче до трьох років з’являється боязнь засипати.

Другий важливий чинник у період від року до трьох років – це активно розвиваються навички володіння своїм тілом: уміння ходити, говорити, використовувати предмети, контроль над фізіологічними функціями. Близько трьох років, коли навички взаємодії з зовнішнім світом стають більш відпрацьованими, з’являється знайоме всім «я сам». Ще раніше діти починають усвідомлювати такі відчуття як «холодно», «гострий», «боляче». Відвідування поліклініки, де довелося пережити болючу процедуру, може закріпити найактуальніше для цього віку страх людей у білих халатах і уколів. Сюди ж можна віднести страхи комах, падінь, вогню і будь-якої ситуації, яка потенційно може викликати хворобливі або неприємні відчуття в тілі.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ:

1. Дуже значущою в цьому віці стає атмосфера в будинку. У безконфліктної і життєрадісною сім’ї малюк відчуває себе комфортно, він здатний активно розвиватися і спокійно проживати якісь травмуючі ситуації. Сім’я в такому випадку стає гарантом стабільності та безпеки навколишнього світу.

2. Малюки від року до трьох років продовжують бути емоційно прив’язаними і залежними від мами та інших близьких членів родини – для них це життєво необхідна потреба, оскільки вибудовування відносин з іншим світом ще не сформувалося. Тому будь-яка ситуація, що порушує стабільність, буде сприйнята болісно. З найбільш стресогенних тут можна виділити народження наступної дитини в сім’ї, початок відвідування дитячого садка і приміщення в стаціонар (особливо без мами) – якщо цього неможливо уникнути, необхідно з щирим розумінням поставитися до переживань малюка і вжити всі можливі заходи, щоб більше бути з ним, проявляти свою любов, турботу та захист. Частіше грайте з ним, розмовляйте, обіймайтеся, веселіться, намагайтеся порадувати – тоді будь-які страхи зникають швидко.

3. Наберіться терпіння, якщо малюк не дає вам навіть вийти з кімнати. Щоб відпустити вас, йому потрібно спочатку дорости до повного розуміння, що світ безпечний, а ви нікуди не зникніть. І вони доростають, запевняю вас – всьому свій час.

4. Страх уколів і лікарів є відображенням природної людської потреби уникати болю. Вперше позначивши ці відчуття ближче до року, людина завжди буде ставитися до них як до небезпеки. І це нормально! Тут важливо не позбавити своїх дітей від цього страху повністю, а допомогти їм з мінімальним стресом прожити цей досвід. Для цього ніколи і нікого не лякайте докторами, а намагайтеся створити позитивний і добрий образ людини в білому халаті. Грайте в «лікарню», разом «лікуйте» зайчиків і ведмедиків, розкажіть про цю професію і якісь історії з життя докторів. Пояснюйте для чого виконується та чи інша процедура, як довго вона триватиме – навіть якщо дитина ще не здатна все зрозуміти, сама ваша впевненість і тембр голосу допоможе йому заспокоїтися і налаштуватися. І ніколи не залишайте в цьому віці свого малюка одного наодинці з лікарями, беріть його на руки, погладжуйте, розмовляйте.

5. Окремим пунктом хотілося б виділити фактор, який може вплинути на загальний тривожний і незадоволене стан дитини. Як вже говорилося раніше, від року до трьох років наші діти активно освоюють простір і можливості свого тіла. Якщо в цей період батьки багато забороняють, не дозволяють реалізувати свої бажання, пробувати щось нове, воліють зробити все за дитину, вони заважають задоволенню значущої потреби віку – пізнавати світ і себе через «роблення», взаємодія з предметами. Незадоволена потреба завжди призводить до підвищення загального рівня тривожності. Тому найрозумнішим тут будуть заборони тільки у виняткових випадках, коли така діяльність принесе шкоди дитині або, наприклад, коли мама дійсно запізнюється. В інших випадках мийте підлогу разом, дайте застебнути цю непіддатну гудзик, налити молоко в кухоль і навіть порізати ножем хліб. Все під наглядом, всі разом, але не замість дитини.

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/331066-s-882/