Що робити, якщо дитина не хоче вчитися

Дитяче небажання освоювати нові знання і вміння — вельми поширена причина головного болю батьків. Юні непосиди не хочуть витрачати свій час на сидіння за підручниками, адже можна присвятити його безтурботним ігор та розваг. Однак у наш час нових технологій без освіти не обійтися. Але як донести до улюбленого чада цю просту істину? Що робити, якщо дитина не хоче вчитися в школі? Відповісти на ці запитання можна, лише відшукавши причину дитячої впертості. Найпоширеніші з них знайшли відображення в матеріалах статті.

Завищені вимоги і очікування з боку дорослих

Деякі батьки прагнуть з самого дитинства навісити своїм чадам певні ярлики, не рахуючись при цьому з їх бажаннями. Так, сім’я фінансистів мріє виростити з дитини великого математика і віддає його в гімназію з відповідним ухилом. При цьому дорослі не беруть до уваги той факт, що малюк навчився читати буквально з плівок і при будь-якому зручному випадку декламував вірші, стоячи на табуретці. Його нездатність до точних наук сприймається виключно як лінощі і недбальство. В результаті дитина ходить в школу зі сльозами і через силу виробляє математичні обчислення, потай мріючи про письменницькій кар’єрі.

Причина небажання вчитися в даному випадку очевидна — малюк не в змозі осилити запропоновану шкільну програму зважаючи гуманітарного складу розуму. А оскільки всі діти є яскраво вираженими перфекціоністами, будь свій промах вони сприймають дуже болісно. Шкільна неуспішність дуже сильно б’є по самолюбству дитини, породжуючи часті істерики і агресію. Та й вічне невдоволення батьків, думка яких також є дуже значущим, провокує у дитини стан хронічного стресу.

Як же бути в такій ситуації? В першу чергу потрібно перестати звинувачувати у всьому спадкоємця. Як би це ні було сумно, але причиною виникнення проблеми стали самі дорослі. По-друге, необхідно змиритися з тим, що в плані знань і умінь дитина може бути не схожим на своїх батьків. І подібне відміну зовсім не є приводом для збентеження або занепокоєння. Ну і, нарешті, потрібно підібрати для чада підходящу школу в залежності від його нахилів і здібностей.

Те ж саме стосується випадків, коли батьки вимагають від дитини неможливого, прагнучи виростити з нього великого генія. Відмінна успішність з усіх предметів, вищий бал з ЄДІ і золота медаль — ось межа мрій багатьох дорослих. В результаті вони наймають нескінченних репетиторів, днями й ночами сидять з дітьми над уроками, але бажання вчитися у школяра від цього не додається. Єдиний варіант пробудити в дитині прагнення до освоєння різних наук — знизити планку і дати йому більше свободи. Адже навіть найкмітливіші та найталановитіші діти вкрай рідко стають геніями, і цей факт просто необхідно визнати.

Тотальний батьківський контроль

Уявіть собі ситуацію: п’ятикласник повертається додому зі школи, а на порозі його зустрічають дорослі з незліченними питаннями. «Що ти отримав сьогодні з математики?» «Як написав контрольну роботу?» «Що тобі задали додому?» Весь цей допит супроводжується уважним вивченням щоденника з подальшою вимогою негайно сісти за уроки. Який підсумок? Дитина приречено пасе свою кімнату, попутно проклинаючи математику та інші шкільні дисципліни. Цілком очевидно, що від таких методів виховання бажання вчитися у нього не додасться. Додавши сюди ще доскональні перевірки виконаних уроків і суворі покарання за допущені помилки, можна отримати зовсім безрадісну картину.

В даному випадку дорослим не завадить приміряти на себе роль власного нащадка. Що якщо б після повернення з роботи вони натикалися на розпитування домочадців щодо кар’єрних досягнень? А замість смачної вечері і перегляду улюбленої телепередачі їм доводилося б сідати за написання щомісячного звіту? Будь-яка помилка обіцяє спричинити за собою суворі заборони на спілкування з друзями і поїдання улюблених ласощів. У такій ситуації кожна людина буде відчувати себе вкрай незатишно. Після деякого часу він просто зненавидить свою роботу, а разом з нею і настирливих домочадців.

Так чому дитина має вести себе інакше? Якщо дорослий хоча б має право голосу і може виступити з закликом залишити його в спокої, то у чада даної привілеї немає. Йому залишається стійко зносити всі нападки батьків і тихо проклинати шкільні науки. Куди кращим рішенням стане надання дитині повної свободи в плані навчання. Відчувши послаблення контролю, він зітхне з полегшенням і стане відчувати себе більш комфортно. Можливо, на радощах спадкоємець ненадовго забуде про навчання і присвятить себе більш цікавих справ. Але, щоб виправдати довіру батьків, з часом йому доведеться освоїти навички самостійної роботи. Адже крім нього ніхто не займеться підготовкою реферату або рішенням завдань. А виставляти себе на посміховисько перед однокласниками, постійно отримуючи погані оцінки і догани від вчителів, школяру чи сподобається.

Невміння працювати самостійно

Нерідкі випадки, коли дитина відмінно проявляє себе на уроках, але з домашніми завданнями справи у нього ніяк не налагоджуються. Повернувшись зі школи, малюк сумлінно приступає до виконання завдань, але його постійно щось відволікає. СМС-повідомлення від друзів, що вимагає уваги вихованець, почався по телевізору мультфільм або хлоп’яча бійка за вікном — подібних моментів може бути безліч. Найчастіше батьки приймають подібну поведінку дитини за небажання вчитися, приписуючи йому такі невтішні якості, як лінь і необов’язковість. Між тим справжня причина проблеми лежить на поверхні. Вона криється в елементарному невмінні планувати власний час і налаштовуватися на роботу.

У школі вчителі дають дітям чіткі інструкції, спрямовуючи їхню діяльність у потрібне русло. Вдома ж подібні орієнтири відсутні. Але це зовсім не означає, що слід піддавати дитину тотального контролю, описаному в попередній ситуації. Необхідно навчити його планувати свій час таким чином, щоб його вистачало і на роботу, і на відпочинок. Малюк повинен не просто ставити перед собою чіткі цілі і завдання, але й визначати терміни їх виконання. Як же домогтися такого результату? В ході довірчої бесіди потрібно пояснити чаду, що життя складається не тільки з одних задоволень. І перш ніж розслаблятися, потрібно спочатку виконати певну роботу. Для переконливості можна розповісти історію відомого людини, досяг успіху наполегливою працею.

Також важливо пам’ятати, що найкращим орієнтиром для дитини є приклад батьків. Важливо щодня демонструвати своє вміння планувати час. Нехай школяр бачить, що в 19:00 мама йде готувати вечерю, 20:00 — кличе всіх до столу, а в 21:00 сідає за перегляд серіалу. Дивлячись на дорослих, дитина навчиться чергувати роботу і відпочинок. Незайвим буде скласти для дитини чіткий режим дня з докладним перерахуванням нагальних справ. Головне на етапі навчання самодисципліни — не відмовляти дитині в допомозі, даруючи йому необхідну підтримку і увагу.

Відсутність зацікавленості

Вельми поширена картина, коли на одні уроки школярі несуться буквально вистрибом, а на інші — плетуться ледве-ледве. У чому ж тут справа? Найімовірніше, у невмінні вчителя пробудити інтерес до свого предмету. Адже, як відомо, дуже багато залежить від способу подачі інформації. Однак не варто сварити дитину за відсутність бажання освоювати ту чи іншу дисципліну. І вже тим більше не потрібно ставити під сумнів професійні навички вчителя. Краще самостійно спробувати пробудити інтерес малюка до предмета.

Якщо дитина засинає буквально на кожному уроці історії, можна продемонструвати йому захоплюючий фільм, події якого розгортатимуться в досліджуваному часовому проміжку. Боротися з відсутністю інтересу до фізики слід допомогою проведення цікавих дослідів в домашніх умовах. Пробудити любов до літератури допоможе колективне читання захоплюючої історії за ролями. Загалом, існує маса варіантів підігріву інтересу до різних дисциплін. А щоб дитина ніколи не сказав, що не хоче вчитися, необхідно з самих юних років розвивати в ньому допитливість. Тоді він почне шукати цікаві факти в самих, здавалося б, нудних тема.

Напружені стосунки з однокласниками

Навіть найбільш здібний і талановитий дитина може втратити інтерес до навчання через розбіжності з однолітками. Більшість дорослих отримують інформацію про шкільне життя дитини з переглядів щоденника і відвідування батьківських зборів. Проте найчастіше все буває не так райдужно, як може здатися на перший погляд. Багато підлітки замовчують про свої конфлікти з однокласниками, боячись різкого втручання з боку батьків. І це цілком виправдано, адже подібна опіка може послужити приводом для чергових насмішок.

Між тим сучасні діти бувають дуже жорстокі, і від образливих слів вони швидко переходять до рішучих дій. Поштовхи і підніжки, розірвані зошити, зіпсовані особисті речі — і це лише мала частина того, на що вистачає юнацької фантазії. Цілком очевидно, що навіть доросла дитина не хоче вчитися в такій обстановці, не кажучи вже про малюків. Щоб допомогти дитині, необхідно спробувати вивідати у нього інформацію про обстановку в школі. Якщо зробити цього не вдалося, слід навідатися до класного керівника і вивести його на відверту розмову.

Отримавши підтвердження власних побоювань, потрібно навчити дитину давати гідну відсіч кривдникам. При цьому бажано донести до дитини просту істину про те, що зовсім не обов’язково розмахувати кулаками, щоб довести свою правоту. Це доля слабких людей. Часом досить пари вагомих фраз, здатних кардинально змінити стан речей. Навчившись виходити зі складних ситуацій з високо піднятою головою, дитина знайде упевненість в собі і поверне розташування однокласників. Коли в школі відновиться сприятливий мікроклімат, бажання вчитися повернеться само собою. Інформація про те, як виявити проблеми у спілкуванні у підлітків, знайшла своє відображення у відеоматеріалі.

Таким чином, всупереч загальному переконанню, відсутність тяги до знань далеко не завжди пов’язане з дитячою лінню. Найчастіше причина проблеми криється в неправильній поведінці дорослих, коректування якого здатна привести до помітних результатів. Трохи розуміння і участі з боку батьків буде цілком достатньо, щоб вони знову змогли пишатися успіхами власного чада.

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/30807-shho-robiti-yakshho-ditina-ne-hoche-vchitisya/