Постійні і непостійні морфологічні ознаки займенників

У багатому російською мовою є велика кількість різноманітних частин мови. Це такі групи слів, об’єднаних між собою завдяки різним загальними ознаками. Серед них виділяють імена прикметники, займенники, дієслова, іменники, прислівники та інші. Про кожного з них, як і про їх численних характеристиках, варто говорити окремо.

Морфологічні ознаки займенників вельми різноманітні, так як ця частина мови є досить цікавою і дещо відрізняється від інших. Детальніше про них можна дізнатися з цієї статті.

Що таке займенник

Звичайно, для початку треба розібратися з тим, що ж таке взагалі займенник. Дана група слів є однією з самостійних частин мови. Вона не називає прямо ознаки предметів, їх кількість або самі предмети.

Таким чином, в реченні займенник може замінювати деякі інші самостійні частини мови: іменники, імена числівники і прикметники.

Питання, на які дають відповіді займенники, різні. Вони можуть бути застосовні і до імен іменником («що?», «хто?»), і до імен числівників («скільки?»), і до імен прикметників («який?»).

Які ознаки бувають у займенників

Будь-яка частина мови, яка існує в російській мові, має ряд характерних ознак. Звичайно ж, у займенника вони теж є. Діляться такі ознаки на два основних види:

— синтаксичні, які визначають роль цієї частини мови у реченні;

— морфологічні ознаки займенників, які якраз і дають нам розуміння того, що в конкретному випадку ми маємо справу саме з займенником, а не з якою-небудь іншою частиною мови.

Синтаксичні ознаки

Роль займенників у складі пропозиції різна, вона може бути якою завгодно. Причиною такого різноманіття являється те, що ці слова можуть служити заміною і для прикметників, і для іменників, і для числівників. В залежності від того, яку частину мови буде замінювати займенник, воно виявиться підметом, визначенням, присудком чи іншим членом речення.

Морфологічні ознаки

Дана характеристика цієї групи слів досить велика, так як вона теж безпосередньо залежить від того, для якої частини мови займенник виступає заміною в конкретній ситуації.

У будь-якому випадку в російській мові існують наступні морфологічні ознаки займенника: постійні і непостійні. Перша категорія включає в себе всі ті особливості, якими займенник відрізняється від інших численних частин мови. Друга категорія містить перелік ознак, які так чи інакше змінюються в залежності від різних обставин.

Постійні ознаки

Поговоримо спочатку про характеристики, які притаманні тільки даній категорії слів. Постійні морфологічні ознаки займенника включають в себе таке основне поняття як розряд. Певним розрядом може володіти будь-яке слово, що є займенником. При цьому існує дві основні класифікації цієї частини мови. Існують розряди, згруповані за значенням, і в залежності від набору граматичних ознак.

Також постійні морфологічні ознаки займенників можуть бути представлені такими поняттями, як особа, рід і число. Однак даними постійними характеристиками володіє тільки одна група цієї частини мови, про яку буде розказано нижче.

Розряди займенників за значенням

Існує цілих дев’ять різних розрядів, на які поділяються слова, що відносяться до займенникам. Віднесення до однієї з груп відбувається в залежності від значення, яке несе в собі саме займенник.

Перша група, або розряд займенників — особисті, які вказують на безпосередніх учасників розмови (наприклад, «ви» або «я»), на тих, хто в ньому не бере участь, і на різні предмети (наприклад, «вони» чи «вона»).

Друга група займенників — поворотні. Дана категорія має лише одне слово — «себе». Тут йде вказівка на тотожність предмета або особи, що є підметом (Вона себе не береже).

Третя група займенників — питальні. Сюди включаються слова-питання, здатні вказувати на кількість, ознаки чи предмети і особи. Наприклад, це слова «скільки», «чий», «який».

Четверта група займенників — відносні. Тут знаходяться такі ж слова, як і в попередній групі, однак вони зустрічаються в складнопідрядних реченнях виступають у ролі зв’язки між їх складовими. Ще їх називають союзними словами.

П’ята група займенників — присвійні. Сюди відносяться слова говорять про приналежність конкретного предмета якогось іншого предмету або особі. Представниками цього розряду є, наприклад, слова «мій», «їх», «його», «ваш».

Шоста група займенників — невизначені. Дані слова є способом вираження невизначеного характеру, кількості, ознак або самого предмета розмови. Представляють вони собою поєднання питальних займенників з приставками «дещо» і «не» або суфіксами «або», «небудь», «то». До цій групі, наприклад, відносяться слова «чий-небудь», «деякий», «скільки-то».

Сьома група займенників — негативні. В мові такі слова використовуються в тих випадках, коли об’єкт розмови або його ознаки відсутні. Утворюються з питальних займенників, до яких приєднуються приставки «не» і «ні». У цій групі можна зустріти, наприклад, такі займенники: «нічий», «кого», «ніякий».

Восьма група займенників носить назву вказівних. Сюди належать слова, з допомогою яких можна описати або вказати на кількість або якийсь ознака об’єкта. Прикладами таких займенників можуть служити наступні: «той», «стільки», «цей», «такий».

Дев’ята група займенників — означальні, що вказують на ознаку того об’єкта, про який йде мова. Тут мова йде про таких словах як «будь-який», «самий», «інший», «всякий», «сам» і т. п.

Розряди займенників залежно від граматичного ознаки

Постійні морфологічні ознаки займенника включають в себе також розряди, які характеризуються граматичними особливостями. В залежності від них займенники можуть співвідноситися з прикметниками, іменниками або з числівниками.

Займенники, що грають роль прикметників, є вказують на ознаки об’єктів. Слова, що відносяться до даної категорії, включають в себе:

— абсолютно всі займенники з розряду означальних і присвійних;

— деякі з розряду вказівних («такий», «цей», «той», «такий», «той»);

— частина з розрядів питальних і відносних («чий», «який», «який»);

— займенники з розрядів невизначених і негативних, які можна отримати із зазначених у попередньому пункті.

Восьма група займенників носить назву вказівних. Сюди належать слова, з допомогою яких можна описати або вказати на кількість або якийсь ознака об’єкта. Прикладами таких займенників можуть служити «той», «стільки», «цей», «такий».

Дев’ята група займенників — означальні, що вказують на ознаку того об’єкта, про який йде мова. Тут мова йде про таких словах як «будь-який», «самий», «інший», «всякий», «сам» і т. п.

Займенники, що грають роль числівників, являють собою невелику групу, в яку входять слова «стільки», «скільки», «скільки-небудь», «кілька» і «стільки-то». Слова цієї групи є вказують на кількість об’єктів.

Займенники, які виступають у ролі іменників, здатні вказувати на сам об’єкт, про який йде мова. Ця категорія представлена наступними словами:

— усіма займенниками з розряду особистих;

— поворотним «себе»;

— займенниками з розрядів відносних і питальних («що» і «хто»);

— займенниками з розрядів невизначених і негативних, які можна отримати із зазначених у попередньому пункті («хтось», «хтось», «нічого» тощо).

Особливості займенників-іменників

Окремої уваги заслуговують займенники, що входять в розряд особистих. Дана група містить всього дев’ять слів, запам’ятати їх досить просто. Всі вони володіють однією особливістю, якої немає у інших видів займенників.

Постійні морфологічні ознаки особистих займенників включають в себе не тільки одне поняття розряду, до якого вони належать. Ця група характеризується ще і тим, що має незмінний ознака особи.

Всього виділяють три групи особи:

— 1-е особа представлено словами «ми» і «я»;

— 2-е особа — «ви» і «ти»;

— 3-е особа — «воно», «вони», «вона» і «він».

Ще одним незмінним ознакою даного розряду займенників є рід. Не завжди ця інформація виділяється в джерелах, однак її необхідно знати і враховувати. Так, до спільного роду належать слова «ти» і «я». Слова, що входять у групу третьої особи і представлені в однині, «воно», «вона», «він», є середнім, жіночим та чоловічим родом відповідно. При цьому ознакою роду не мають слова цього розряду, у яких число множинне («вони», «ви», «ми»).

Незмінним ознакою займенників, що відносяться до розряду особистих, є і число, яке їм властиве.

Своя особливість є і у займенників з розрядів відносних і питальних «що» і «хто». Незалежно від контексту дані слова відносяться до єдиного числа. При цьому представником середнього роду є «що», а чоловічого — «хто». Морфологічні ознаки невизначених займенників і займенників з розряду негативних, які можна отримати з цих слів, такі ж. Таким чином, у цієї групи займенників поряд з розрядами, до яких вони відносяться, незмінними ознаками є ще рід і число.

Непостійні ознаки займенників

Властивість змінюватися залежно від контексту володіють непостійні морфологічні ознаки займенника. Також їх набір різний у займенників, що відносяться до різних граматичних розрядів. Взагалі до даної групи ознак належать такі поняття як рід, відмінок і число, якщо вони є у конкретних слів.

Для початку поговоримо про займенниках, що виконують функції іменників. Як говорилося вище, у більшої частини займенників, що входять до складу даного розряду, число і рід відносяться до сталий ознаками. Займенник «себе» взагалі не володіє цими двома характеристиками. Проте всі слова, включені в даний вид займенників, мають властивість змінюватися за відмінками. Це і є їх основним непостійним ознакою.

Якщо мова йде про займенниках, що грають роль прикметників, то мінливими ознаками у них будуть відмінок, рід і число у відповідності з іменником, до якого вони відносяться. Однією особливістю володіють морфологічні ознаки присвійних займенників. В цьому розряді слова «їх», «її» і «його» не змінюються ніяким чином. І серед усіх ознак це їх властивість незмінності відноситься до постійних. Займенники «такий» і «який» здатність змінюватися за відмінками не володіють.

Займенники, що виконують функції числівників, не мають таких характеристик як рід і число. Це їх властивість точно таке ж, як і у всіх знаменних числівників. Таким чином, непостійні морфологічні ознаки займенника-числівника представлені тільки зміною за відмінками. При цьому з іменниками вони взаємодіють наступним чином:

— у називному і знахідному відмінках вони керують іменником у родовому відмінку множини;

— у непрямих відмінках узгоджуються з іменниками.

Структура морфологічного розбору займенника

Морфологічні ознаки займенників важливо знати для проведення морфологічного розбору, який часто необхідний для кожної частини мови. Робиться він в кілька етапів.

На першому етапі пишуть назву частини мови і вказують початкову форму разбираемого слова (тобто приводять його в називний відмінок, однина).

На другому етапі перераховуються всі морфологічні ознаки, які притаманні даному местоимению. Спочатку перераховуються постійні характеристики: абсолютно для всіх займенників це, звичайно ж, розряд в залежності від значення. Далі для займенників з розряду особистих зазначаються особа, рід і число, а для слів «що», «хто» і утворених від них необхідно згадати їх число і рід. Потім говорять про непостійних характеристиках, якщо вони є у конкретного слова.

Заключний етап вимагає вказівки, яким членом речення є разбираемое займенник.

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/306848-p-481/