Масло туї – засіб лікування гаймориту в домашніх умовах у дітей і дорослих

Поділіться статтею:

Початок гаймориту супроводжується появою вираженої слабкості і утрудненням дихання через ніс. Багато людей помилково приймають ці симптоми за прояви звичайної застуди, вважаючи, що цей легкий недуга пройде самостійно. При відсутності своєчасної медикаментозної терапії захворювання ускладнюється і здатне ускладнюватися важкими і грізними ускладненнями з боку багатьох органів. Надалі може виникнути необхідність призначення хірургічного лікування, яке пов’язане з безліччю ризиків.

Зміст

Набряк мозкових оболонок, менінгіт, пахименингит, менінгоенцефаліт, риногенних абсцес мозку, флебіт синусів твердої оболонки мозку, арахноїдит, реактивний набряк або абсцес століття, флегмона клітковини орбіти, що веде до сліпоти, отити, пневмонії, бронхіти, запальні ураження нирок і серця, риногенних сепсис – деякі з цих наслідків гаймориту можуть призводити до тяжкої інвалідизації хворого і летального результату. У нашій статті ми ознайомимо вас з основними причинами та симптомами цього грізного захворювання, принципами його медикаментозної терапії та лікування в домашніх умовах гомеопатичним препаратом ТУЯ-ГФ. Ці знання допоможуть вам запідозрити розвиток гаймориту і своєчасно звернутися за лікарською допомогою.

Причини і симптоми гаймориту

Гайморит називають запалення слизової оболонки гайморової (верхньощелепної) пазухи. Запальний процес може розвиватися в одній або відразу в двох пазухах і супроводжуватися ураженням сусідніх пазух носа. Основною причиною гаймориту, крім його алергічного варіанти, стає інфекція вірусної, бактеріальної або грибкової природи, яка може проникати в пазухи носа різним шляхом.

Сприяючими факторами ураження слизової оболонки гайморової пазухи можуть ставати наступні фактори:

  • впровадження вірусів, бактерій і грибків в порожнину носа;
  • перенесений грип або ГРВІ;
  • не до кінця пролікований риніт;
  • травми слизової оболонки гайморової пазухи;
  • переохолодження і протяги;
  • сухе повітря при високих температурах в приміщенні;
  • шкідливі випаровування хімічних речовин на виробництвах;
  • захворювання зубів і недотримання гігієни ротової порожнини;
  • порушення роботи залоз слизової носа;
  • ослаблений імунітет;
  • бронхіальна астма;
  • аномальна будова носоглотки;
  • механічні травми носової перегородки;
  • поліпи і аденоїди;
  • алергічні захворювання;
  • пухлини носа;
  • променева хвороба;
  • туберкульоз та інші небезпечні захворювання.

За своїм перебігом гайморит може бути:

  • гострим – тривалість захворювання до 4 тижнів;
  • хронічний – тривалість захворювання більше 4 тижнів.

До появи гострого гаймориту більш схильні діти дошкільного або шкільного віку, т. к. їх імунітет більш сприйнятливий до респіраторних інфекцій, ніж у дорослих і підлітків. Також розвиток запалення в гайморових пазухах у цій віковій категорії більш ймовірно, з-за маленьких розмірів пазух і носових ходів.

Хронічний гайморит розвивається внаслідок погано пролікованого гострого гаймориту, алергічного риніту, порушень імунітету внаслідок важких захворювань (цукровий діабет, СНІД, імунодефіцити та ін) або такими анатомічними аномаліями носової порожнини, як аденоїди, викривлення носової перегородки, пухлини носа, вроджена вузькість носових проходів та ін У деяких випадках хронічний перебіг запального процесу в гайморової пазусі викликається алергічною реакцією на грибки Aspergillus.

Вираженість симптомів гаймориту різна при гострому і хронічному перебігу захворювання. Основними ознаками запалення гайморових пазух стають:

  • тривалий нежить зі слизовими і гнійними виділеннями;
  • закладеність носа;
  • кашель після пробудження і під час сну;
  • головний біль, що локалізується в стороні ураженої пазухи і посилюється при нахилі голови вперед або вниз, при кашлі та чиханні;
  • підвищення температури тіла до 38 °C;
  • озноб;
  • слабкість;
  • повна або часткова втрата апетиту;
  • зниження нюху;
  • відчуття гнильного запаху і неприємного присмаку в роті.

При хронічному гаймориті всі вищеописані симптоми виражені значно менше і рідко супроводжуються підвищенням температури. Такій формі захворювання супроводжує зміна слизової оболонки носа. На ній з’являються садна, скоринки, тріщини і ділянки мацерації. Подібні зміни обтяжують перебіг основних захворювань, які викликає хронічний гайморит. Часто вони призводять до необхідності проведення хірургічного лікування: видалення аденоїдів, полипотомии, резекції носової перегородки і конхотомии.

Призначення пункції (проколу) гайморової пазухи показано при важкому гострому гаймориті, який супроводжується скупченням великої кількості гною у верхньощелепній пазусі. При неправильному виконанні ця хірургічна операція може ускладнюватися колапсом, підшкірною емфіземою, інфікуванням, набряком нижньої повіки, екзофтальм, обмеження рухливості очного яблука, розвитком абсцесу або флегмони орбіти, сліпотою, крововилив в око, гематомами або абсцесами крилопіднебінною ямки, повітряною емболією з летальним результатом. Подібні стани спостерігаються нечасто, але вказують на той факт, що лікування гострого гаймориту повинно бути комплексним і проводитися з дотриманням всіх рекомендацій лікаря. Такий підхід до усунення цього захворювання попередить необхідність хірургічного втручання і розвиток можливих ускладнень.

Що може порадити лікар для лікування гаймориту в домашніх умовах?

Лікування гаймориту в домашніх умовах може призначатися тільки лікарем після проведення всебічної діагностики хворого. Тактика медикаментозної терапії та физиолечения при гострому або хронічному запаленні верхньощелепної носової пазухи залежить від стадії захворювання та характеру його перебігу.

У комплекс лікувальних процедур при гаймориті можуть входити такі рекомендації і призначення:


  • рясне пиття;
  • антибіотики: Изофра, Цефалоспорин, Азитроміцин, Макроліди та ін;
  • антигістамінні препарати: Піпольфен, Діазолін, Супрастин та ін;
  • кортикостероїди в таблетированном вигляді: Преднізолон та ін;
  • знеболюючі: Парацетамол, Аспірин, Кодеїн;
  • імуностимулятори: вибір препарату проводиться після оцінки результатів імунограми;
  • антисептичні краплі для носа: Протаргол, Коларгол, Арголайф, ТУЯ-ГФ;
  • судинозвужувальні краплі: Галазолін, Фармазолин, Нафтизин, Називин та ін;
  • краплі та спреї для носа на основі сольових розчинів: Аква Маріс, Долфін та ін;
  • протинабрякові краплі та спреї для носа: Полидекса з фенилэфрином, Адріанол та ін;
  • промивання носа сольовими і антисептичними розчинами;
  • парові інгаляції;
  • прогрівання.

Вибір лікарських препаратів, їх дозування і тривалість застосування визначаються лікарем. Теплові процедури можуть проводитися тільки після стихання гострого запалення, початок їх проведення необхідно узгодити з отоларингологом.
Хороші результати при лікуванні хронічного гаймориту досягаються при призначенні гомеопатичного препарату ТУЯ-ГФ. Його застосування в складі комплексної терапії починається після усунення гострого запального процесу та виключення протипоказань, яких досить небагато. Після консультації з отоларингологом препарат ТУЯ-ГФ може застосовуватися і для лікування дітей і підлітків молодше 18 років.

Активним компонентом цього гомеопатичного засобу є Thuja occidentalis (Thuja) D1, а допоміжним – вазелінове масло. Більшість отоларингологів рекомендують застосовувати для лікування гаймориту не чисте 100% ефірна олія Туї західної, а його 15% препарат, яким і є ТУЯ-ГФ. Він надає комплексний вплив на причини та наслідки запалення гайморових пазух:

  • надає виражену протизапальну дію;
  • впливає на широке коло хвороботворних мікроорганізмів (бактерій і вірусів);
  • попереджає загострення хвороби;
  • зменшує набряклість слизової оболонки носа;
  • відновлює носове дихання;
  • покращує відтік слизу з носа;
  • сприяє відновленню слизової носа, пошкодженої тривалим перебігом гаймориту;
  • попереджає появу поліпів, які часто з’являються при хронічному гаймориті і ведуть до погіршення нюху та носового дихання;
  • сприяє зменшенню різних новоутворень та аденоїдів, які часто стають причиною гаймориту.

Препарат ТУЯ-ГФ може застосовуватися у вигляді крапель в ніс і парових інгаляцій. Деякими фахівцями він рекомендується для сеансів ароматерапії за допомогою аромаламп.

Перед застосуванням гомеопатичного препарату ТУЯ-ГФ слід промити ніс за допомогою спрею сольового розчину (Салін, Аква Маріс, Физиомер або ін). Хворий повинен звільнити ніс від слизу, лягти, закинувши голову назад, і закапати в кожну ніздрю по 2-5 крапель масла (залежно від призначень лікаря). Процедуру слід повторювати 3 або 4 рази в день. Курс лікування визначається отоларингологом. Він може становити 2 тижні, а при необхідності продовжується до трьох. У деяких випадках курс лікування препаратом ТУЯ-ГФ рекомендується повторити через 10 днів.

При відсутності протипоказань лікар може рекомендувати використовувати препарат ТУЯ-ГФ для проведення парових інгаляцій. Для цієї процедури необхідно взяти склянку гарячої води, додати в нього 5 крапель масла, нахилити над ним особа і накрити голову махровим рушником так, щоб пара не йшов в сторони. Проводити вдихання пари слід не більше 10 хвилин.

Плюси і мінуси препарату ТУЯ-ГФ

Гомеопатичне масло ТУЯ-ГФ може застосовуватися для лікування гаймориту, т. к. володіє такими незаперечними плюсами:

  • комплексний вплив на симптоми захворювання;
  • виражений протизапальний ефект;
  • профілактика загострень і ускладнень хвороби;
  • можливість уникнути хірургічного лікування;
  • вплив на причини захворювання;
  • можливість застосування в домашніх умовах;
  • відсутність побічних дій на системи та органи;
  • незначна кількість протипоказань;
  • гарна сполучуваність з іншими лікарськими засобами.

Єдиним мінусом препарату ТУЯ-ГФ є можливість появи алергічної реакції на ефірне масло Туї західної. Попередити її появу можна за допомогою алергічної проби, яка проводиться шляхом нанесення масла на невелику ділянку шкіри в ділянці згинальної поверхні руки або слизової ротової порожнини. Детальніше про препарат можна дізнатися на сайті виробника — Гомеопатична фармація.

Лікування гаймориту повинно починатися якомога раніше, тому що це захворювання не тільки супроводжується неприємними симптомами, але і може загрожувати важкими ускладненнями. При появі перших ознак цього захворювання слід негайно звернутися до отоларинголога, який проведе всебічне обстеження і призначить курс ефективної і комплексної терапії. Інформація, викладена в цій статті, допоможе вам якомога раніше запідозрити розвиток гаймориту, а вчасно звернувшись до лікаря, ви попередите його ускладнення і почнете продуктивне лікування. Пам’ятайте про це і будьте здорові!


 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/297498-m-231/