Нерівноправне рівноправність до чого призведе?

Добрий день, дорогі домосіди. Поговоримо про нерівноправне рівноправність, яке починає поширюватися у наших сусідів. 2015 рік, дванадцяте листопада. Четвер.

У цей день Верховна Рада України, немов втратив форму важкоатлет, з болісною п’ятої спроби затвердила «новоспечений» Трудовий Кодекс, в якому була заборонена дискримінація за ознаками гендерної ідентичності і сексуальної орієнтації.

Воістину, «чорний четвер» українських парламентарів, тому що на законотворчому терені вперше з’явилися подібні «плоди».

Нерівноправне рівноправність на прикладах

Зміст статті:

Обранці народу перетнули психологічний «Рубікон», і тепер законодавча кампанія, спрямована в це русло, рушить по наростаючій. Зрозуміло, це не означає, що вже через місяць-другий суспільство покотиться в бік «нетрадиційних» взаємин.

Що до наслідків, то вони «вилізуть», але років так через п’ятнадцять-двадцять, і ось як це буде. Мало-помалу гомосексуалістами почнуть наповнюватися галузі суспільного життя, які справляють вплив на молодь: театри, школи, концертні майданчики, кінематограф і ЗМІ.

Відливають «блакиттю» особини почнуть лобіювати ідею природності одностатевих відносин, заявляючи, що це не є гріхом, а всього-на-всього однієї із сторін любові. Одночасно з цим

Православна Церква, яка виступає найпотужнішої греблею, стримує нащадків Содому і Гоморри, буде відсунута на задній план. Пройде якийсь час, і немов з небуття почне еволюціонувати гей-ідеологія зі своїми символами, в яких дехто побачить приклади для наслідування.

На телеекранах і сторінках газет і журналів систематично почнуть миготіти епізоди, де з представниками сексуальних меншин звертаються прямо-таки по-варварськи, що викликатиме у читачів і глядачів закономірне співчуття.

Громадська думка непримітним чином піддасться деформації. Пройдуть роки, наші з вами діти виростуть, матимуть право голосу, сядуть у крісла мерів, депутатів, міністрів… Ось тоді-то і наберуть чинності зміни.

Учредится добровільно-примусове залучення підростаючого покоління до ЛГБТ-вченню, буквально у всіх життєвих прошарках права нормальних людей і збоченців зрівняються, а на непокірних батьків, що не бажають спостерігати за розбещенням своїх дітей, буде накидається петля відповідних законів.

Іншими словами, мовчіть і не рипайтеся. У будь-якій країні, де одностатеві шлюби стали нормою, вся мерзота стартувала саме з горезвісного рівності у сфері праці.

2015 рік, дев’ятнадцяте листопада. Знову четвер. Виявляється, в Українській Православній Церкві є відділ зовнішніх церковних зв’язків. Так ось, один з гідних представників цього відділу, а саме протоієрей Микола Данилевич, поділився своїми міркуваннями:

Таких людей ми досить часто сповідуємо, роблячи упор на те, що подібний ознака – не природний, але придбаний. Зрозуміло, розмовляємо, намагаючись обернути їх з кривого шляху. Духовенство дорожить таємницею сповіді і не вітає дискримінації. Але ми, само собою, проти популяризації гомосексуалізму.

На жаль, цьому процесу здатний дати поштовх прийнятий Верховною Радою закон. У чому полягала мотивація для «протягування» цього законопроекту? Правильно, потрібно було щось зробити для пом’якшення візового режиму.

Однак існують держави, які, маючи схожий режим, ратують за те, щоб гомосексуалізм був кримінально карається. Питання: чи можна було надати Україні такий візовий режим без викручування рук? Цілком.

Якщо шановний читач, включивши уяву, представить, що прийнятий закон – це дерево, здатне приносити плоди, то ми ризикнемо накидати перед вашим уявним поглядом пару-трійку ситуацій, що можуть стати реальними.

Нерівноправне рівноправність – перший приклад

Ситуація №1. Ви почуєте: «Заходи будуть прийняті лише тоді, коли факт розбещення дитини отримає юридичне підтвердження».

У школі, де навчається ваш син, з’явився новенький викладач. Неждано-негадано «випливла» інформація про те, що вчитель – відвертий гомосексуаліст. Він не робить з цього таємниці, мало того, отруює дитячий слух розповідями про приємні моменти «тісної чоловічої дружби».

Ви, ясна річ, в сказі вламываетесь до директора школи, але ваші гарячі претензії «випаровуються», зіткнувшись з холодним відповіддю:

Вибачте, але я не в силах що-небудь зробити.

  • По-перше, я не маю права вказати вчителю на двері.
  • По-друге, законопроект, що забороняє гомосексуальну пропаганду серед підлітків, не дожив навіть до наступного читання.
  • По-третє, розбещення хлопчика або дівчинки має бути юридично зафіксовано.

Тільки після цього можуть бути прийняті належні заходи».

Нерівноправне рівноправність – приклад другий

Ситуація №2. Декорація схожа: поріг школи переступив новоявлений вчитель. Минуло зовсім небагато часу, а він уже дитячий радник, помічник і союзник. Ні дати, ні взяти – душка. Все б добре, однак виростає величезне «АЛЕ» – він гомосексуаліст.

Особливої тривоги у вас це не викликає, але лише до тих пір, поки ви не починаєте помічати, що ваш син наслідує його манері одягатися, його поведінки і міркуванням про нормальність одностатевої любові.

До вас доходить, чим це загрожує, і ноги слухняно несуть розлюченого батька в кабінет директора школи. Пишногруда матрона років п’ятдесяти, співчутливо усміхаючись, каже, що вона не в праві звільнити з школи представника сексуальних меншин.

Провівши вас до дверей, директриса додає, що нинішні діти самі вирішують, з кого брати приклад. Кошмар!

Нерівноправне рівноправність – приклад третій

Ситуація №3. Ви – директор філії торгового підприємства. Вам потрібен хороший фахівець з маркетингу, з’являється вільна вакансія і підоспілий кандидат, заповнюючи анкету, вказує, що входить до лав сексуальних «меншовиків».

Він отримує від вас відмову, але не з причини своєї орієнтації – ні. Сумнів викликає його кваліфікація. Ображений педераст йде в суд, оскільки упевнений, що посади йому було відмовлено через його сексуальних уподобань.

Відтепер про нормальне життя ви будете тільки мріяти: починається судова тяганина. До судового процесу неодмінно «присмокчуться» різного роду об’єднання правозахисників і, зрозуміло, ліберальні газетярі, які потребують приблизно «висікти» винних.

Ми поняття не маємо, до чого це все призведе, але зуб даємо – згадуючи про вашому випадку, інші керівники не стануть відмовляти в посаді гомосексуалістам, навіть під загрозою деяких збитків.

Нерівноправне рівноправність – приклад четвертий

Ситуація №4. Ви є не тільки віруючим людиною, але і власником досить великого бізнесу. Відчувши в душі напад огиди, ви відмовляєте «меньшевику» у працевлаштуванні.

В принципі, все досить логічно: ви – власник підприємства, і вам вирішувати, кого брати на роботу, а кого – ні. Відповідною реакцією гомосексуаліста буде, звичайно ж, звернення до суду, який, швидше за все, зобов’яже вас працевлаштувати заявника.

По суті, будучи власником бізнесу, ви позбавлені перспективи впливу на кадрову політику. Нонсенс, чи не так?

Мабуть, безліч наших співвітчизників впевнене, що нерівноправне рівноправність на Україні мине ця ганебна чаша.

Але чому тоді і американські конгресмени, і чиновники Євросоюзу так посилено тиснули на українських парламентарів, змушуючи останніх підтримати згаданий вище законопроект? Цікаво, хто більше зацікавлений у безвізовому режимі – вони чи ми?

Весна 2013 року. Луцьк. Родинний форум. По закінченні прес-конференції один старий-датчанин розповів цікаву історію про те, як до його приятеля, який проживає недалеко від Копенгагена, одного разу підійшли дві дівчини. Вони попросили здати в оренду три порожніх кімнати. Хотіли провести в них студентську вечірку.

Дідусь ввічливо відмовив, і вже через півгодини був доставлений в поліцейську ділянку. З’ясувалося наступне: у своїй заяві дівиці вказали, що хотіли орендувати приміщення для лесбійських акцій, і саме тому їм було відмовлено.

Сивочолий вікінг вже близько двох років шкандибає по судах, витратив купу грошей, але ніяк не може довести свою невинність.

Характерною є кінцівка оповідання. Сумно усміхнувшись, старий сказав:

Минуло чверть століття з тих пір, як в Данії був ратифікований закон про рівні права і можливості. Ми були впевнені, що це справедливо. А сьогодні у наших містах процвітає справжня «блакитна» диктатура. Ми поняття не маємо, як бути.

Що ж до українців… Нас до глибини душі обурює спіч президента Порошенко заявляє, що завдяки безвізовому режиму сотні тисяч українців можуть здійснювати вояж по Європі. Мабуть, Петро Олексійович забув, що стоїть на чолі воістину злиденної країни.

З тим же апломбом він міг би стверджувати, що через кілька місяців будь-пенсіонер буде проводити вихідні в Римі чи Парижі. Соромно, шановний…

Однак повернемося до наших «баранів», тобто до українських депутатів. Обмежений доступ сексуальних «меншовиків» до сфер впливу на хлопчиків і дівчаток, юнаків і дівчат було нічим іншим, як протидією суспільства, свого роду бар’єром на шляху до внутрішнього тлінню.

У листопаді 2015 року народні обранці це перешкода – нерівноправне рівноправність – знесли!

Господи, нехай їх вух ніколи не покидають такі слова:

Пам’ятайте, люди: дух, що купується людиною, впливає на його долю. Людини, що тікає від Господа, Всемогутній позбавляє контролю над плоттю. Тоді нещасного починають долати сотні пристрастей, і він чує лише себе. Він хоче того, чого вимагає природа, над якою він втратив контроль. Людина стає до крайнощів жорстоким, його життя випаровуються залишки милосердя, і тоді мало-помалу всі починають воювати проти всіх. Це – покарання від Бога.

Нагадує нинішню Україну, чи не правда?

Сумно думати про нерівноправне рівноправність.

Благослови вас Господь!

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/281969-n-137/