Розпад імперії Карла Великого: дата. Розпад імперії Карла Великого: наслідки

Виникнення та розпад імперії Карла Великого – значна подія в історії середньовічної Європи. По суті своїй, після розпаду Римської імперії це була перша спроба об’єднання різних народів в одну велику державу. Каролінги вели експансійну політику, спрямовану на захоплення територій, що залишилися після панування римлян. Володар франків Карл як можна далі розширив межі своєї країни, якої історики дали ім’я – імперія карла Великого.

Виникнення

Розквіт і розпад такої великої країни неможливо вивчити без точних відомостей про її засадах. Передумови для виникнення франкської імперії виникли ще в 4-7 століттях. Цей період часу увійде в історію під ім’ям «епоха ледачих королів» – фактична влада належала майордам – місцевим правителям. Створення і розпад імперії Карла Великого припав на 7-9 століття. В 637 році майордом Австразии Пепін Геристальский, на прізвисько Піпін Короткий, став правителем королівства франків, об’єднавши кілька германських племен. Нащадки Піпіна продовжували справу свого предка. Найвидатнішим з них став Карл Мартелл на прізвисько ” Молот. За переказами, в жарких битвах він користувався бойовою зброєю своїх предків – булавою, за формою нагадувала величезний молот. Розмах перемог та чудовий політичний талант приніс Карлу славу і могутність. Саме під його керівництвом країна франків стала імперією.

Розквіт

Створення і розпад імперії Карла Великого припали на кінець першого тисячоліття. Особливо визначними були роки правління Карла Мартелла. При ньому держава каролінгів простягалося від Фризии на Північному морі до земель лангобардів в південно-східній Адріатиці. На заході береги країни омивала Атлантика, а на південно-заході Мартелл захопив більшу частину Піренейського півострова. Віддавав дати король і впливу церкви у 800 році він провів кілька місяців у Римі, розбираючи сутички між папським урядом і місцевою владою. За це папа Лев присвятив його в імператори. За імператорський титул він нажив нових ворогів в особі Візантійських парітелів, яким, зрештою, довелося змиритися з існуванням Карла і його імперії.

Після смерті Мартелла вся влада в країні була віддана його прямого спадкоємця – Людовіку Благочестивому. Але інші правителі не погоджувалися з долею підданих, в країні назрівали невдоволення і бунти.

Розпад імперії Карла Великого

Країні цієї великої людини не судилося довге існування. Після смерті Карла почалося поступове згасання країни, початок якого передувала одна-єдина дата. Розпад імперії Карла Великого припадає на 843 рік. Саме тоді відбулося офіційне розділення держави. Розділення передувала тривала ворожнеча між нащадками Карла Мартелла. У 843 році В містечку Верден було укладено договір, згідно з яким імперія франків була поділена на три частини. Землі західної Європи, більшість яких лежить на території сучасної Франції, дісталися Карлу, східні рубежі, на яких розмістилася сучасна Німеччина, дісталися Йому. Центр разом з землями Італії та Лотарингії дісталися Лотарю, йому ж дістався і титул імператора франків.

Підсумки 843 року

Верденский договір став тим рубежем, за яким розпад імперії Карла Великого став доконаним фактом. Подальше існування великої країни стало неможливим – надто слабка була центральна влада, надто великі амбіції місцевих правителів. Міжусобиці – біч середньовічних держав – довершили справу. Імперія Карла Великого розпалася на безліч дрібних держав, які дружили або ворогували між собою, але вирішального впливу на політику в Західній Європі не мали. Розбратом і сутичками вміло користувалися римські папи, які під виглядом боротьби з єретиками, підкоряли собі все нові і нові землі. Вплив папства, осененное хрестом і багатством, поступово посилювалося – тепер вже не світська, а церковна влада стала домінувати в Європі. Знадобилися сотні років, щоб Франція знову стала унітарною державою, а для Німеччини та Італії процес об’єднання земель завершився лише в 18-19 століттях.