У повсякденному житті кожної людини відбувається безліч комунікативних процесів, за допомогою яких здійснюється обмін різною інформацією в найрізноманітніших сферах діяльності людини. Комунікативна поведінка – це термін практичної психології, що позначає сукупність форм, традицій і норм спілкування людей у різних соціальних і національних групах і спільнотах.
Психологія комунікативної поведінки передбачає різні форми обміну інформацією, ідеями, знаннями, емоціями на вербальному і невербальному рівні. Регламент, форма, нормативи і традиції спілкування людей у різних групах можуть мати свою аспекти, обмеження і специфіку. Наприклад, форма обміну інформацією в професійному співтоваристві, трудовому колективі разюче відрізняється від спілкування в групі студентів. Визначення допустимих і неприпустимих норм, а також тематики спілкування залежить від багатьох факторів:
- національних традицій;
- суспільних норм;
- вікової категорії;
- суспільного статусу;
- інтелектуального рівня;
- регламенту установи.
Вербальне комунікативна поведінка
Особливо ці аспекти добре відслідковуються при вербальному комунікативному поведінці, яке включає в себе манеру вираження своїх думок, певну лексику і ступінь емоційної забарвленості спілкування. Стратегії комунікативної поведінки в аналогічних організаціях та установах в різних національних традиціях, вікових, професійних та державних форматах можуть мати абсолютно різні нормативи.
У російській культурі співрозмовник може абсолютно нешкідливо коригувати поведінку свого опонента і робити зауваження з приводу його висловлювань і поведінки, в той час як у західній і американській культурі подібні аспекти неприпустимі, оскільки можуть розцінюватися як порушення особистісного суверенітету. Якщо в особистих відносинах такі моменти вирішуються на рівні сімейних цінностей та здібності людей домовлятися, то в професійній сфері відносини вимагають більш суворої регламентації щоб уникнути конфліктів.
