Гіперактивність у дітей – хвороба: як впоратися з дефіцитом уваги у дітей різного віку?

Бути активним добре. Це твердження несе позитивний забарвлення для нашого розуміння, оскільки асоціюється з підвищеною працездатністю. Працьовита людина може стати більш успішною особистістю. Хіба погано, якщо карапуз активний? Він рухається, пізнає світ, навчається. Завжди активність є позитивним властивістю? Гіперактивність малюка, надлишок енергії можуть вважатися негативним явищем?


СНВГ – що це?

Гіперактивність у дітей або синдром з дефіцитом уваги (СНВГ) став окремим діагнозом в кінці 80-х років двадцятого століття. Зниження уваги пов’язано з незначним порушенням функціонування центральної нервової системи.

Мозку важко обробляти безсистемно інформацію, що надходить із зовнішнього, а також внутрішнього світу. Причиною виступає проблема відсутності тривалої концентрації уваги гіперактивного дитини.

При цьому існує підвищена збудливості нервової системи, але спостерігається відсутність психічних захворювань.

На сьогодні синдром дефіциту уваги у дітей з гіперактивністю, є соціальною проблемою, оскільки цією патологією страждає досить велика кількість людей. За останніми дослідженнями наводять дані від 3 до 10 %, що складає 1-2 людини на групу з 27-30 діток.

Якщо батьки запідозрили, що у їх нащадка гіперактивність, слід звернутися до лікаря-невропатолога, який за ознаками, симптомами, проведеним тестам встановить наявність проблеми.

Діагностику проводять поетапно:

  • суб’єктивне спостереження за поведінкою в природному середовищі;
  • психологічний метод— відбувається за допомогою тестування;
  • енцефалограма головного мозку на якій видно характер нервового імпульсу.

СНВГ диференціюють на три категорії:

  • синдром гіперактивності без дефіциту уваги;
  • синдром з дефіцитом уваги, але без гіперактивності;
  • синдром дефіциту уваги, при якому присутній гіперактивність у дітей.

Причини виникнення гіперактивності дитини

У дітей до року і старше гіперактивність може з’явитися в результаті впливу наступних факторів:

  • Генетика, яка обумовлена спадковим чинником. Як правило, хтось з родичів має подібну проблему;
  • Умови протікання вагітності. Тут мається на увазі розвиток плода за умов гіпоксії, тобто недостатнього забезпечення киснем, а також неправильне харчування матері під час виношування плоду;
  • У США провели дослідження за участю людей, що живуть біля жвавих трас, під час якого було встановлено, що мами, які проживають у таких зонах, частіше народжують немовлят, які страждають синдромом гіперактивності. Тому екологічний чинник є дуже важливим;
  • Як причину можна виділити соціальну проблематику. До неї слід віднести психологічний дискомфорт через конфліктів або фінансового неблагополуччя сім’ї. Зміну поведінки дітей фіксують при неправильно збудованому виховному процесі;
  • Синдром дефіциту уваги може виникати після родових травм, особливо якщо вони були пов’язані з шийним відділом хребта.

Прояви СНВГ можуть починатися ще до року потім розвиватися протягом найближчих декількох років, охоплюючи підлітковий період.

Клінічна картина

Ознаки і симптоми синдрому дефіциту уваги (СНВГ) залежать від віку:

  • Симптомами гіперактивності у дітей до року стають поганий сон, чутливість до зовнішніх подразників;
  • Ознаками гіперактивності у дітей до 3-х років є їх реакція надмірного збудження на гучний звук, яскраве світло. Моторика, рухові функції у бутуза значно підвищені, іноді хаотичні і безсистемні. Сон у малюків дошкільного віку чуйний. Дитина часто прокидається, багато плаче. Спостерігається затримка в мовному розвитку. Може виникати інертність. У цьому віці важко діагностувати СНВГ. Оскільки поганий сон може бути у неусидчивых чад при нормальному функціонуванням ЦНС;
  • Ознаки розпізнати стає легше, коли настає період активної соціалізації, коли дитина йде в садок або школу. Таким чином, навіть при поверхневому спостереженні за поведінкою, починають спливати проблеми концентрації уваги. Дитя не може брати участь у групових іграх, швидко втрачаючи до них інтерес.

Деякі фахівці виділяють криза, який настає в 3 роки. Як раз в цей період йде активний розвиток особистості та індивідуальності. Тому малюк самоутверждает своє «Я», стає впертим, може все робити навпаки, і всупереч.

У віці 5-7 років ситуація загострюється, оскільки пов’язана з початком навчання. Так як, дитині при дефіциті уваги складно тривалий час сприймати інформацію, він не може дослухати урок до кінця. Він неусидчив і неуважний. З-за цього виникають проблеми в навчанні. Такі діти в школі хуліганять, потрапляють у халепу. Вони дуже запальні, можуть виникати проблеми самооцінки.

Лікування дітей з синдромом дефіциту уваги

Дітей з СНВГ необхідно лікувати комплексно. Комплексний підхід проводиться поєднанням методів відновлення діяльності нервової системи і адаптації до соціуму. Також важливо виробити правильне поведінка батьків по відношенню до нащадку, підібрати медикаментозні препарати. Лікування призначає лікар. При СНВГ обов’язково потрібно спостерігатися у невропатолога і психолога.

Психолог допоможе вашій дитині легше соціально адаптуватися, перебороти можливу агресію, яка виникає через нерозуміння, позбавитися від зайвої імпульсивність. Допоможе підвищити самооцінку, яка падає з-за поганої успішності у навчанні.

Лікування гіперактивності у дітей дошкільного віку проводять за допомогою психологічних методів, по можливості уникаючи ліків. Батькам необхідно налагодити правильне спілкування з малюком.


Наприклад, дитині при дефіциті уваги не можна давати кілька справ відразу, змінювати їх послідовність. Формулювати завдання карапузові потрібно чітко, короткими фразами. Задавати конкретний часовий проміжок на їх виконання. Дитина з дефіцитом уваги несприйнятливий до критики в свою адресу, але відмінно реагує на похвалу.

У шкільному віці дитині потрібен спрощений режим навчання. Інакше він не зможе засвоїти інформацію. Клас повинен бути маленьким за кількістю людей, а тривалість уроку менше стандарту.

Невропатолог підбере медикаментозне лікування, необхідну дозу, схему. Використовують психостимулятори, транквілізатори, антидепресанти або ноотропні препарати. Існують, але рідко застосовують методи лікування з використанням електричного струму малого заряду, але цей спосіб можна застосовувати лише дітям від 7 років. За допомогою електроімпульсів формується відповідь нервової системи.

Існує ймовірність, що в міру дорослішання відбудеться втрата симптомів хвороби, але вона мала. Гіперактивність і дефіцит уваги чаші перекочовує у доросле життя, де характеризується занепокоєнням і низькою організованістю.

Діагноз гіперактивність не смертельний, він не робить інвалідом, не забирає можливість до повноцінного життя. Якщо своєчасно діагностувати хворобу і лікувати, якості життя буде завдано мінімальний шкоди.

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/203676-giperaktivnist-y-ditei-hvoroba-iak-vporatisia-z-deficitom-yvagi-y-ditei-riznogo-viky/