Зміст:
- Куди піти з дитиною в Москві: Ботанічний сад і ВДНГ
- Літо з дитиною: парк у садибі Марфіно, Пестовское водосховище і сірі журавлі
- Відпочинок з дитиною: океанаріум і дельфінарій
- Де погладити тварин: этнопарк «Кочівник» і ранчо «Простоквашино»
- Літній відпочинок в Підмосков’ї: Радонеж, Абрамцево і лосина біостанція
Ми з чоловіком любимо нашу країну і отримуємо величезне задоволення від подорожей по ній на автомобілі. Коли дізналися, що чекаємо первістка, ми не стали відмовляти собі в поїздках, тим більше, що і мамі, і доньці було комфортно. За час моєї вагітності ми відвідали Санкт-Петербург, Калугу, Дмитрів, Володимир, Суздаль, Боголюбово, Талеж, Меліхово, Вознесенську Давидову пустель, Мураново, Абрамцево, Гродно (Білорусь), Новий Єрусалим, Архангельське, Радонеж.
Коли народилася Анастасія, ми взяли невелику паузу: коли з’являється перший карапуз, страшно все і подорожі у тому числі. Але час летить дуже швидко. Навесні 2012-го доньці виповнилося 1,5 року, і ми продовжили пізнавати красу нашого міста і країни.
До змісту
Куди піти з дитиною в Москві: Ботанічний сад і ВДНГ
Ми пропадали в Ботанічному саду та на ВДНГ: спостерігали за птахами, білками і качками. Звичайно, підгодовували. Настя збирала шишки і палички, пускала парашутистів, дмухаючи на пухнасті кульбаби. Жучки, павучки, метелики — все хотілося помацати. Донька пізнавала світ, а ми спостерігали і раділи її емоціям. Природа унікальна і дає стільки можливостей і вражень.
Одного разу ми потрапили в Японський сад — милувалися цвітінням піонів та ірисів, збирали букети з трави, слухали дзюрчання води, гуляли по саду каменів. Камені нас зацікавили — гладкі, теплі, без запаху і дихання…
На початку літа вирушили в Лызлово дивитися на камінь-велетень. Великий храм, купіль, джерело і величезний камінь. Ми чіпали його, і кілька разів обійшли навколо, і піднялися на нього: так, так, саме піднялися по металевій гвинтових сходах, так як висота його 2,5 м, а вага 55 т.
Камінь виявили при розробці ґрунту в розташованому поблизу піщаному кар’єрі. З ініціативи отця Олександра валун привезли в село і поставили поруч з храмом. До речі, вчені вважають, що в наші краї цей велетень міг бути занесений льодовиком із Заполяр’я багато тисяч років тому. Так що цей камінь — німий свідок зовсім іншої епохи. І іншого такого в Підмосков’ї більше немає.
Ми зустріли отця Олександра і запитали, що він думає про міфи і легенди про цей камінь. «Якщо людям це допомагає, то нехай вірять…», — так він нам відповів.
До змісту
Літо з дитиною: парк у садибі Марфіно, Пестовское водосховище і сірі журавлі
В кінці серпня 2012 року відвідали садибу Марфіно. Погодували качок, погуляли по липовими алеями. Там великий пейзажний парк з ставками й альтанками. Нас з чоловіком вразили псевдоготичний міст і мальовнича річка Навчаючи, а ось доньці сподобалися грифони. Потім заїхали в село Румянцево, яка розташувалася на березі Пестовского водосховища. Влаштували смачний пікнік під шум прибою, а Настя з величезним задоволенням спостерігала, лежачи на туристичному килимку, за пропливають баржами, теплоходами, човнами і катерами. Так ми проводжали літо.
Взагалі дуже багато веселих вражень у дітей залишилося від наших поїздок на Пестовское водосховище — його донька ласкаво називає «морюшко». Справжнє море нам поки не вдалося їм показати — це мрія доньки. На Пестовском діткам рай, але, звичайно, треба знати місця. Там досить дрібно у береги і дно піщане, а які пейзажі… Ми плещемся і граємо в м’ячик, пускати мильні бульбашки і намагаємося плавати…
На початку вересня гостювали у бабусі в селі в Калузькій області — мацали кішку Машку і собаку Байкалу, каталися на велосипеді і гойдалках, хрумкали яблука з саду, ходили перший раз за грибами… Додому привезли багато емоцій і спогадів і… добре заговорили: Настиної мови з’явилися спочатку слова, а потім і пропозиції.
А в кінці вересня ми вирушили на батьківщину сірих журавлів. На північному сході Московської області знаходиться незвичайне місце — один з найстаріших заповідників в країні «Журавлина батьківщина». До речі, назва місце отримало за однойменною повістю Михайла Михайловича Пришвіна, написаної про цих місцях. Дуже, дуже гарне місце, і люди працюють доброзичливі. Ми, правда, запізно приїхали — майже в кінці вересня, але для нас пара журавлів затрималася. Осінь була суха, і ми спокійно їхали на автомобілі по полях до мети нашої поїздки. Гарні, ставні, граціозні — але ось звуки, які вони видають, нагадують тертя наждачного паперу по склу. Не кожен може це слухати.
До змісту
Відпочинок з дитиною: океанаріум і дельфінарій
Влітку 2013 року вирушили всією сім’єю (тоді ми вже чекали другого карапуза) в океанаріум в «Ріо» на Дмитрівському шосе. Чотири рази туди-назад, і кожен раз уважно і з величезним інтересом дочка вивчала підводний світ. Улюбленцями стали доброзичливі і веселі пінгвіни, зубаста акула і скат («Бідний, хто ж його так розчавив?» — запитала у нас Настя).
Продовжуючи морську тему, тато з Настею відвідали дельфінарій на ВДНГ. І тут у доньки з’явилася перша мрія — поплавати з дельфінами. Після відвідування цього вона ще довго розповідала нам про те, які вони чудові і добрі. Мрія поки залишилося мрією, і донька іноді її озвучує. А ми, звичайно, сподіваємося з чоловіком, що виконаємо мрію — на носі перший ювілей Настьони, але поки тсс… це сюрприз.
До змісту
Де погладити тварин: этнопарк «Кочівник» і ранчо «Простоквашино»
В 3,5 року (весна 2014) з величезним задоволенням відвідали з донькою оранжереї Ботанічного саду (тато гуляв з коляскою, в якій солодко спав синочок). Тоді Настю здивувала висота пальм і розміри колючок у кактусів — і чому такі не ростуть на вулицях. Там якраз йшла виставка «Олімпійська весна в московських тропіках» — ми милувалися цвітінням орхідей і вдихали божественні аромати.
Після цієї виставки доньці ще більше захотілося побачити море, побігати по піщаному пляжу, побудувати замок з піску, побачити морських мешканців, погуляти серед пальм і кактусів.
А потім настало довгоочікуване літо. У липні ми вирушили на Гримучий ключ. По дорозі проїхали повз великого обгородженого поля з юртами і тваринами. Вирішили повернутися туди на зворотному шляху. Діти сильно пожвавилися від побаченого. Але і Гримучий ключ нас вразив своєю атмосферою: душа наповнилася музикою, а серце — чарівним теплом. Ми потрапили в святе місце, яке приймає, допомагає, оберігає, надихає, очищає будь-якого православного людини.
Діти з величезним задоволенням вмивалися і пили святу воду і з інтересом і цікавістю спостерігали за дорослими і дітьми старшого віку, які занурювалися в купіль.
На зворотному шляху ми заїхали до тварин — це виявився этнопарк «Кочівник», але він був закритий. Смуток і розлад в очах дітей, відсутність людей на території і закритий вхід повернули нас в автомобіль. Ми трохи забарилися: поки я міняла памперс Ярославу, чоловік стояв біля входу і читав інформацію. Раптом з юрти вийшов молодий чоловік, і тут же тато махнув нам рукою. Через 5 хвилин для нас почалася персональна екскурсія по этнопарку.
Екскурсовод виявився доброзичливим, цікаво і з любов’ю розповідав про парк і його вихованців. Ми погодували гусей і овець, Настя і коза Люся закохалися один в одного з першого погляду. А які там розумні і добрі верблюди — так ніжно брали у нас з рук моркву і капусту. Ще там є баран з шикарними рогами-«равликами» і милий ослик. А я була підкорена сім’єю яків. Нас тільки не пустили в ліс до хаскам: там був у повному розпалі обід. Але це стало причиною приїхати в це місце ще раз.
Любов до тварин привела нас на ранчо «Простоквашино» (недалеко від Вербилок). Там і лебеді, і вовки, і рись, і лисиці, і свині з кроликами, павичі і фазани, а який там олень і буйвол! Годувати можна майже всіх.
По території ранчо сміливо гуляють 3 «шоколадних» баранчика і уважно наглядають собі об’єкт обожнювання — дитини з пакетом капусти і моркви. І таким об’єктом стала донька -баранці її оточили і давай виманювати смаколики. Наполегливість і миловидність тварин здобули перемогу — Настя здалася і через кілька хвилин пакет з частуванням був порожній.
Незабаром нам вдалося повернутися в этнопарк «Кочівник» — ще раз всіх відвідати та ознайомитися з хасками. Після ранчо «Простоквашино» Настя вирішила для себе, що буде збирати гроші, щоб покататися на коні (на ранчо) і на верблюді (в этнопарке). Ну, а ми з чоловіком тепер хочемо з дітьми покататися на хасках — чекаємо зиму з білим пухнастим снігом!
До змісту
Літній відпочинок в Підмосков’ї: Радонеж, Абрамцево і лосина біостанція
А ще влітку-2014 нам вдалося відвідати Радонеж… Для нас з чоловіком це друга поїздка, і, звичайно, все дуже змінилося за кілька років — і храм, і джерело, все дуже красиво і зручно. З дітьми ми часто їздимо по святих місцях, так і на причастя намагаємося ходити щотижня. Духовне виховання для нас дуже важливо.
В кінці липня ми поїхали в гості до казки — до Баби-Язі в Абрамцево. Ще одна наикрасивейшая садиба Підмосков’я, куди хочеться повертатися і повертатися. Ярослав проспав всю прогулянку в своєму візку. А Анастасія гуляла по алеях, збирала квіти та гілочки, спостерігала за рибалкою на річці Кажучи і чекала зустрічі з Ягою…
Дочекалася, та ще й хатинку на курячих ніжках побачила: «хатинко, Хатинко, повернись до мене передом, а до лісу задом!». Після поїздки сказала: «Баба-Яга не така вже страшна. Шкода, в хатинку не пускають — я б там трохи пограла».
У листопаді ми відвідали Лосиний острів з екскурсією на лосине біостанцію. Поспілкувалися з живими лосями і лосятами і з кількома козами, які живуть разом з ними. А екскурсовод нам розповів про особливості їх поведінки, харчування, досвід одомашнення. Нам з донькою не хотілося їхати — лосі дуже доброзичливі, а яка у них шерсть — хочеться гладити нескінченно.
Продовження випливає.
