Фактична трудомісткість розраховується по наступній формулі
Т = Фв/О.
Розглянемо умови прикладу, наведені вище. В цьому випадку витрати праці — Фв = 59212 чол.-днів, а продукція — 24672 м2 площі. Підставляючи цифрові значення у формулу, отримуємо роботи (трудомісткість) на 1 м2 площі:
60278/30 742=1,93 чол .-дня.
Показник трудомісткості вимірює праця не прямо, а опосередковано — відпрацьованим часом і, як наслідок у цьому випадку, економія витраченого часу на виготовлення продукції характеризує підвищення продуктивності праці.
Таким чином, економія робочого часу є об’єктивним показником реального зростання продуктивності праці.
Ведуться роботи по вдосконаленню методології розрахунку рівня продуктивності праці.
Зокрема, в цілях виключення впливу матеріаломісткості запропоновані інші показники визначення кошторисної вартості виконаних робіт:
- нормативна вартість робіт (СРН) — новий вимірювач обсягу будівельного виробництва. Він визначається кошторисними витратами на основну заробітну плату робітників, експлуатацію будівельних машин і накладними витратами, тобто дорівнює кошторисної вартості робіт за вирахуванням вартості основних матеріалів, конструкцій, деталей і планових накопичень. НСР дозволяє планувати та оцінювати діяльність будівельних організацій без урахування витрат на матеріали, конструкції тощо і позбавляє від недоліків, властивих «валового» показником;
- кошторисно-нормативна вартість по трудомісткості (СНП) — визначається нор-мативной трудомісткістю фізичних обсягів робіт у людино-днях, помноженої на середньоденну вироблення робочого, зайнятого на будівельно-монтажних роботах;
- нормативна трудомісткість (НТ) — визначається кошторисними витратами праці в людино-днях.
Наведені показники проходили експериментальну перевірку в ряді будівельних організацій. Однак вони не прийняті в якості офіційного методу розрахунку обсягів виконаних робіт, так і для цілей визначення рівня продуктивності праці. Широкого застосування нові показники не досягли. Пошуки нових вимірників продуктивності праці мають велике значення для будівельної галузі і вони продовжуються.
У вигляді досвіду в 1973 р. здійснено переклад кількох будівельних організацій на порядок планування та оцінки їх діяльності за показником чистої (умовно-чистої) продукції.
Методика проведення експерименту і його мета викладені в методичних вказівках, розроблених ВНИПИ праці в будівництві і НІІЕС Держбуду СРСР.
Методикою визначено, що умовно-чиста продукція вимірюється кошторисними витратами на основну заробітну плату робітників та експлуатацію будівельних машин, плановими нагромадженнями і частиною накладних витрат, що складаються з витрат на заробітну плату та інших, пов’язаних з нею витрат.
До складу чистої продукції входить заробітна плата з нарахуваннями і прибутку, але не включаються матеріальні витрати.
В умовах будівництва чиста продукція-це частина валової продукції (кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт), а саме різниця між валовою продукцією і матеріальними витратами*.
*Формула розрахунку і більш докладний виклад суті нового експерименту опублікованих кованы в журналі «Економіка будівництва», 1973, № 5.
«Довідник будівельника», М. С. Екельчик
