Від якостей цементного розчину залежить міцність і довговічність всієї конструкції, тому під час його приготування не варто нехтувати ні одним з нюансів, будь то вибір марки або послідовність і правильність дій. Кожна дрібниця має значення, важлива навіть температура повітря під час замісу. Як же готувати розчин для кладки?
Визначення необхідної марки розчину
Щоб вибрати марку цементного розчину, досить дізнатися таку у будівельних матеріалів. Найчастіше для виготовлення майже монолітної конструкції дані показники повинні бути ідентичні. Тобто цеглі сотій марки відповідає розчин цієї маркування. Однак і тут є кілька винятків:
— для цегляної облицювання будівлі найбільш підходить цементний розчин марки 115, що вірно навіть в тому випадку, коли використовується цегла марки 350. Адже приготувавши 350-й розчин, в результаті отримують лише непотрібний перевитрата цементу. А в шов з 115-го цементного розчину при експлуатації запросто можна забивати цвяхи без ризику його розтріскування;
— для будівництва блокової кладки, незалежно від виду блоків, самим оптимальним вважається приготування розчину марки 100.
Заміс розчину необхідної марки
Розчин абсолютно будь-якої марки володіє певним набором якісних характеристик, які визначаються співвідношенням цементу і піску у готовому матеріалі. Якщо одного з компонентів буде більше або менше, ніж потрібно, то це неминуче позначиться на міцності всієї кладки. При надлишку піску розчин швидко засихати, а це ускладнює його використання. А якщо піску, навпаки, занадто мало, то на готовій кладці шов дуже скоро почне кришитися і обсипатися. Саме тому потрібно вірно визначити потрібну кількість всіх складових цементного розчину.
Знаючи маркувальні дані цементу нескладно розрахувати і співвідношення його з піском. Наприклад, коли марка цементу має значення 400, то для замішування розчину марки 200 знадобиться (400:200) частин піску з розрахунку на одну частину самого цементу. Тут співвідношення цемент/пісок = 1/2 (вимірювання найчастіше проводиться у відрах). Ще один приклад: для приготування розчину 200-ї марки, на одне відро цементу марки 500 береться (500:200), тобто два з половиною, відра піску. Розрахунок досить простий, тому навряд чи викличе утруднення.
Процедура замішування цементного розчину
Існує кілька технологій виготовлення цементного розчину, але найбільшого поширення набула класична. Ємність для замісу служить спеціальна мішалка, яка завдяки безперервному обертанню гарантує однорідність готового продукту. Поетапно весь процес виглядає наступним чином:
Увесь процес замішування займає близько 20 хвилин. Готовий матеріал по консистенції має нагадувати сметану. Щоб переконатися в його якості, досить провести по поверхні пальцем: тільки коли залишений слід має чіткі межі і не розпливається, можна вважати, що розчин приготовлений правильно.
Вимоги до компонентів цементного розчину
Якість готового розчину безпосередньо залежить від властивостей всіх його складових, тому до кожного з них ставляться певні вимоги.
У використовуваної для замісу воді виключено зміст всяких домішок. Кращими варіантами будуть колодязна або свердловинна вода, але підійде і просте з-під крана.
В якості миючого засобу дозволяється взяти будь-який шампунь або пральний порошок, підійде навіть звичайне мило (господарське, туалетне — неважливо). Тут головне, щоб обраний продукт був повністю розчинений і трохи вспенен. З піною, до речі, теж важливо не переборщити, інакше консистенція стане «ватяною».
Пісок вибирається в залежності від того, для якої конкретно кладки готується розчин. Для облицювання будівель застосовується лише ретельно промитий від глини кар’єрний пісок, в якому не залишилося ніяких зайвих добавок. Неочищений пісок, продається відразу після видобутку в кар’єрі, підходить тільки для забутовочной кладки, де затверділий розчин не піддається впливу навколишнього середовища. Визначити, наскільки очищений пісок, можна по мірі його жовтизни — чим жовтіше, тим більше в ньому глинистих компонентів.
Іноді цемент однієї марки, але від різних виробників, може розрізнятися по своїм якостям. Продавці в спеціалізованих магазинах зазвичай в курсі таких особливостей і можуть надати всю необхідну інформацію про будь-який з пропонованих продуктів. Для довговічної кладки краще спочатку придбати хороший матеріал.
Іноді в розчин додають трохи графіту або сажі. Робиться це з метою додання готової кладці естетичності за рахунок фарбування швів в більш темний колір. Однак потрібно пам’ятати, що навіть незначна частка домішок здатна призвести до розтріскування. Крім того, всякі добавки з часом вимиваються і втрачають колір (в середньому для цього потрібно не більше десяти років). Набагато ефективніше буде спочатку взяти темний цемент, т. к. це дозволить не порушити технологію виготовлення розчину і зберегти всі його властивості.
Приготування розчину при мінусовій температурі
Якщо будівництво ведеться пізньої осені або взимку, слід заздалегідь подумати про те, як запобігти замерзанню цементного розчину, а також його кришінню після висихання. На сучасному ринку вистачає засобів, що допомагають уникнути таких проблем, однак їх ефективність, краще заздалегідь перевірити. Справа в тому, що не всі добавки справляються зі своїм завданням. Для перевірки достатньо помістити трохи такої рідини в холодне місце і почекати деякий час. Якщо засіб не замерзло, то можна застосовувати його під час замішування розчину.
Є і ще один перевірений часом речовина — поташ. Воно зберігає первісну консистенцію і міцність розчину навіть в умовах сильного холоду. Для забутовочной кладки вводять у суміш, коли температура навколишнього середовища нижче -10, а для облицювальної — нижче -5 градусів.
Неприпустимо використовувати промерзлий пісок. Його потрібно або розігріти, або спочатку зберігати в закритому опалювальному приміщенні.
Воду взимку бажано брати теплу, а не зовсім холодну. Це сповільнить охолодження готового розчину і буде сприяти кращому розчинення миючого засобу.
Процедура приготування при будь-яких температурах однакова.
