Чим старшими ми стаємо, тим менше людей хочеться бачити поруч
«Коли ти станеш старшою, то зрозумієш: чим менше людей у твоєму житті, тим більше миру в твоєму серці», — так часто казала мені бабуся, коли я була дитиною. Тоді ці слова здавалися мені далекими від реальності. Зараз же, з роками, я бачу в них глибоку правду, повідомляє poradumo.com.ua.
Усамітненість — не самотність
У бабусиному домі завжди було тихо. Мене, молоду, активну, з десятками друзів і постійними зустрічами, це дивувало. Як можна жити без шуму, без постійного спілкування? Здавалося, така тиша — це самотність. Та для неї це була не ізоляція, а вибір.
Одного разу я прямо запитала:
— Бабусю, чому в тебе так мало друзів?
Вона тільки усміхнулася й відповіла:
— А дозволь, я розповім тобі одну історію…
Друзі приходять і йдуть — залишаються одиниці
У своїй молодості бабуся була дуже товариською — ходила на танці, багато спілкувалась, не уявляла дня без друзів. Але життя внесло свої корективи. Після народження першої дитини багато подруг просто зникли. Їм стало нецікаво слухати про пелюшки, безсонні ночі та клопоти молодої мами.
Пізніше вона розповіла, як у складний період шлюбу її найближча подруга зрадила — виявилось, що та була закохана в її чоловіка. Цей досвід став болючим, але відкрив очі: не всі, хто поруч, є щирими. Деякі присутні тільки доти, доки їм зручно.
Тиша замість суєти
З віком бабуся свідомо обирала спокій. Вона не прагнула компанії заради самої компанії. Казала:
— Люди, які поруч, повинні приносити мир, а не тривогу.
Вона більше не хотіла пустих розмов, драм чи пліток. У її домі панувала тиша — вибрана, а не нав’язана.
— Самотність — це коли сумно бути наодинці. А усамітненість — це коли ти вибираєш тишу замість шуму, — пояснила вона.
Дружба, що проходить випробування
Бабуся наголошувала, що справжня дружба проходить випробування часом і труднощами:
— Справжній друг не залишає тебе в бурю. Якщо йде — значить, був просто знайомим.
Її прості, але глибокі слова допомогли мені переосмислити власне коло спілкування. З віком я перестала гнатися за кількістю. Багато хто відпав — хтось через заздрість, хтось просто не витримав, коли в моєму житті з’явився успіх.
Якість замість кількості
Мені більше не цікаво шукати схвалення від тих, хто мене не поважає. Я не прагну бути зручною. Мене не надихають порожні балачки. І це не ознака самотності — це знак того, що я стала вибірковою.
Згадується фраза Джима Рона:
«Ви — середнє з п’яти людей, з якими проводите найбільше часу».
І правда. Якщо ми оточуємо себе тими, хто вносить світло, — ми світимо. Якщо ж дозволяємо поруч залишатися тим, хто нас знецінює, — згасаємо.
Менше людей — більше миру
З роками розумієш: коли стихає зайвий галас, з’являється простір для себе. Тому не варто засмучуватись, коли ваше коло спілкування звужується. Це не втрата — це зростання.
Бабуся була права: чим старшим ти стаєш, тим менше людей тобі потрібно поруч. І в цьому — глибока сила.
