Варикозні вени в стравоході і шлунку є результатом патологій печінки. Дане ускладнення є небезпечним для людини, так як розширені вени знаходяться під постійним механічним та хімічним подразненням, що сприяє руйнуванню стінок патологічних судин. Кровотечі з варикознорасширенных вен стравоходу та шлунка для 20% хворих на цироз печінки є фатальним, так як вмирають від наслідків наступні 6 тижнів. В залежності від типу цирозу печінки, розширення вен з’являється в різний час, як наприклад, при алкогольній етіології протягом 2 років з дня появи цирозу. Якщо ж причиною хвороби є вірус гепатиту, то у 30% пацієнтів варикоз вен з’явиться протягом 5 років.
Крім цирозу печінки, існують безліч хвороб, які захоплюють судини печінки на різному рівні. Суть залишається в тому, що великий об’єм венозної крові від кишечника, від деяких органів малого таза, від шлунку проходить через печінку, після чого потрапляє в правий шлуночок серця. На випадок блокування судин печінки в організмі передбачені інші шляхи, неактивні поза патологій печінки – це вени в області стравоходу, шлунка, прямої кишки та ін Але, на жаль, ці вени не пристосовані до великого об’єму крові і змушені розширяться. З іншого боку кров не проходить фільтрацію в печінці, що призводить до інтоксикації організму.
Кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу і шлунка є небезпечними з кількох причин. По перше воно відбувається через:
– збільшення тиску у венозних судинах;
– запального процесу в стінках судин, що призводить до збільшення проникності стінок;
– впливу шлункового соку на варикозно розширені вени;
– вживання жорсткої, гарячої, пікантною їжі;
– фізичних навантажень;
– збільшення тиску (асцит);
– зниження у крові факторів згортання.
Пацієнт не здатний відчути момент появи кровотечі, не кажучи про те, що дрібні крововиливи можуть відбувається часто без відома пацієнта. При великому кровотечі, лише при появі симптомів втрати крові, пацієнт відчуває, що з ним щось відбувається. Рідко коли пацієнт адекватно реагує на події та швидко звертається за допомогою. Так як пацієнт не відразу розуміє, що у нього кровотеча, то втрачаються дорогоцінні хвилини, а іноді й години, для того щоб вчасно і якісно допомогти. Так що перша проблема кровотечі це те, що неможливо відразу його зупинити. Зазвичай пацієнт втрачає більше 500 мл крові, після якого може бути відчуття тяжкості в животі, відрижка, з’являється нудота і блювота. Колір блювотних мас і склад залежить від того, чи був пустий шлунок або наповнений їжею. В останньому випадку, блювотні маси складаються з їжі змішаної з кров’ю або з масою схожою на кавову гущу. При порожньому шлунку блювотні маси схожі на кавову гущу (змінена кров після її контакту з шлунковим соком).
Блювота може повторитися, але стан пацієнта сильно погіршується. На початку відчуває слабкість, потім і зовсім може втратити свідомість.
Якщо пацієнт довгостроково страждає від недостатності функції печінки, то кровотеча ще більше посилюють патологію печінки, так як під час кровотечі печінка страждає від нестачі крові, що призводить до руйнування гепатоцитів (печінкових клітин). Печінка це головний орган, який здійснює синтез факторів згортання крові. Логічно, кровотеча відбувається на тлі нестачі вже цих факторів, а також ще більше посилює їх синтез. В результаті прогноз пацієнта погіршується з кожним кровотечею більше і більше. Більше виживання пацієнтів при першому кровотечі, після другого відсоток різко знижується після третього може не вижити ні хто. Але все залежить від стану організму і від компенсаторних ресурсів пацієнта до появи кровотечі.
Виявити варикозні вени можна за допомогою простої фіброезофагогастродуоденоскопіі (ФЕГДС), хоча навіть ця процедура не є безпечною для деяких пацієнтів. За допомогою даної процедури оцінюють ризик можливого кровотечі і ступінь розширення вен. За допомогою УЗД виявляється розширення ворітної вени, що побічно вказує на збільшення і вен стравоходу і шлунка.
Для профілактики кровотечі призначають препарати пропранолол, надолол, тимолол, етамзілат. Дозу може встановити тільки досвідчений лікар. Також проводять ендоскопічне лігування вен через 6 днів після кровотечі.
У разі кровотечі проводять лікарську терапію, місцеве ендоскопічне склерозування судин, або використовують зонд Блейкмора.
