Сучасна людина дуже скептично ставиться до релігії не тільки, завдяки занепаду духовності і культивування таких цінностей, які орієнтовані на матеріальне благополуччя, ділову активність та вмотивовану корисність. Багато в чому цей масштабний процес зобов’язаний протистояння понять «віра» і «знання», які взаємно виключають один одного з самого їх визначення.
Зміст статті
- Епітет бога «всемогутній» і фундаментальна матерія
- Епітет бога «всюдисущий» і глобальність Всесвіту
- Раціональність світобудови і ірраціональність бога
- Взаємовигідне співробітництво хаосу і порядку
- Глобальність і абстрактність нуля і нескінченності
- Бог і закони світобудови
- Протиріччя між вірою і знанням
- Парадокси в науці і абсурд у релігії
- Відсутність вибудуваної теорії
- Світова історія і сучасні віяння
Для того щоб довіритися не власним знанням, а якимсь надприродним силам в самих базових життєвих пріоритетах, необхідно як мінімум розуміти, що вони існують насправді. Адже в іншому випадку невігластво може стати початком розквіту шарлатанства і підміни цінностей, що в свою чергу призведе не до прогресивного розвитку людства, а до його повної протилежності – регресу і знищення цивілізації.
Епітет бога «всемогутній» і фундаментальна матерія
Сучасна наука вже з повною достовірністю довела існування фундаментальної матерії в її хаотичному, але стабільному стані. Це в повній мірі виключає всебічний контроль з боку якої б то ні було сили. Адже саме фундаментальна матерія є тим невичерпним джерелом енергії, що живить всю матеріальну складову Всесвіту.
Таким чином, цілком очевидно, що елементарна (фундаментальна) матерія, що заповнила собою не тільки просторово-тимчасову структуру проявленого Всесвіту, але і «позамежні» аспекти макрокосму, є вищим началом усього сущого. Однак нано рівень матерії не може бути божественним началом за тим принципом, що він виключає процес творення як творчого начала або вінця творіння.
Епітет бога «всюдисущий» і глобальність Всесвіту
Виявлена Всесвіт являє собою не просто величезну сферу, яка постійно розширюється в своїх розмірах, тим самим відповідаючи поняття «нескінченність», але і всю ту частину матеріального світу, що підпорядковується законам її розвитку. Проте абсолютно очевидно, що на фундаментальному рівні відсутні закони впорядкування матерії. Тут не просто відбуваються парадоксальні явища, але на первинному (первородний) рівні створюється стабільна, але хаотична (принципово не піддається управлінню з боку законів логіки) матеріальна середовище, що виключає формування нових матеріальних структур.
У цьому сенсі фундаментальна матерія виключає впровадження у неї будь-якої субстанції, включаючи і носія законотворчої ініціативи – Бога.
Раціональність світобудови і ірраціональність бога
Суперечність про існування Творця настає в той момент, коли дослідники його інтересів починає стверджувати про його ірраціональності, вважаючи цей спосіб панацеєю від невігластва людського сприйняття божественного початку. Проте слід розуміти, що свідома функція людини не випадково озброєна логічним принципом для розпізнання законів Всесвіту. Саме розшифровуючи закони творення матерії і її взаємодії за допомогою логіки можна стверджувати, що цей принцип лежить в основі творчого процесу, а не його антагоніст – ірраціональність.
Взаємовигідне співробітництво хаосу і порядку
Беручи до уваги той факт, що хаотична (фундаментальне початок) і впорядкована матерія (проявлена Всесвіт) можуть гармонійно співіснувати на принципах взаємовигідного співробітництва (енергія первинної матерії живить розвиток більш складних конструкцій матеріального світу) можна стверджувати і про заперечення існування в цій моделі взаємодії світлих і темних сил, які прагнуть лише зруйнувати один одного.
Тобто Бог і ворог людський релігійної традиції намагаються знищити один одного. А в науково обґрунтованої моделі Всесвіту державотворчі процеси відбуваються виключно на принципі встановлення балансу і рівноваги.
Глобальність і абстрактність нуля і нескінченності
Ніколи ще теологічні обґрунтування не були здатні навіть приблизно усвідомити такі поняття, як «нуль» і «нескінченність». А адже саме глобальність фундаментальної матерії (умовного нуля) і абстрактність меж Всесвіту (умовної нескінченності) здатні розсунути рамки розширеного свідомості в питаннях пізнання законів Всесвіту.
Бог і закони світобудови
За релігійною традицією саме Бог створює закони буття і визначає правила розвитку Всесвіту. Однак цілком очевидно, що при такому розкладі сил абсолютно неможливо розглядати Творця в якості елемента (хоч і найвищого в ієрархії) Всесвіту, адже Він стоїть як би окремо від свого творіння. Тобто модель, що припускає розвиток просторово-часової іпостасі Всесвіту згідно КВ (коду Всесвіту) у цій конструкції просто виключена. Але тоді Бог не може бути синхронізований з Всесвіту і наповнює її матерією. Він сам себе виключає з системи. Породивши творіння, Творець як би вмирає.
Протиріччя між вірою і знанням
Особливих слів заслуговує поняття «віра», яка з точки зору функціонування свідомої функції, познающей закони Всесвіту на основі логічного принципу, просто руйнує стабільність конструкції «людина – світ». Адже вірити в щось має на увазі повну відмову від усвідомлення цього. Таким чином, людина, яка беззаперечно вірить в Бога, сам заганяє себе в кут, відмовившись від пізнання законів світобудови.
Парадокси в науці і абсурд у релігії
Зіткнувшись з масою протиріч в Священному Писанні і Переданні предків (святих старців), людина зазвичай може знайти обґрунтування їм за рахунок наявності парадоксів і в науці. Однак не можна відмахнутися від того факту, що релігія свої протиріччя співвідносить з такими підмінами понять, як ірраціональність Творця, а наука апелює лише до того, що ще не змогла розкрити всі закони світобудови на поточний момент часу.
Крім того, нестиковки релігійного плану отці Церкви вважають віковічним Божественним промислом, а представники науки – лише тимчасовим явищем, пов’язаним з невіглаством сьогоднішнього дня.
Відсутність вибудуваної теорії
Вищевказані відмовки сучасна людина вже просто не може голослівно прийняти. Якщо навіть темних і забитих старозавітним людям регулярно були чудеса для доказу існування Творця, що вже тоді говорити про сучасних і освічених людях. Коротше кажучи, людина сьогодні відкидає умоглядні доводи отців Церкви про непізнаваність Бога. В даному випадку працює логічний принцип, заснований на міцному зв’язку Закону (Творця) і людини (носія аналогічної свідомої функції). Ні логічного обґрунтування – немає і самої зв’язку.
Світова історія і сучасні віяння
Тільки в країнах третього світу сьогодні релігійні сили мають серйозний вплив на людські відносини. У цивілізованих країнах релігійні інституції вже давно є другорядними структурами в ідеологічному фундаменті держави. Таким чином, людина знання по самому визначенню порядку речей виключає сліпу віру в Бога. Навіть душевні (психічні) хвороби сьогодні прийнято лікувати, застосовуючи сучасні методи, а не архаїку століть.
