Модель ВАЗ 21013 у свій час була класикою, втім, вона ж нею і залишилася на даний момент. Це прабатько всіх “п’ятірок”, “шісток” і “сімок”. Для детального огляду автомобіля потрібно б простежити історію його створення, а також розвиток за весь час, поки машина сходила з конвеєра. Звичайно, в порівнянні з автомобілями, які на той період проводилися у Європі та Японії, “копійка” відставала років на 30, а то й більше. Але про все по порядку.
Історія створення автомобіля
Модель ВАЗ 21013 була спроектована фахівцями, які працювали на заводах під час панування фашистського режиму Б. Муссоліні в Італії. На жаль, саме італійський автомобіль “Фіат-124” з’явився предком нашої “копійки” – самої популярної машини серед дачників та скупників металобрухту. Між іншим, останні полюбили її за невисоку вартість. Без особливих проблем можна навантажити її залізом і здати в пункті прийому металобрухту. Не тільки залізо, але і сам автомобіль.
У далекому 1970 році був запущений конвеєр, який робив це чудо тоді ще радянського автопрому. Незважаючи на те, що італійські конструктори спочатку проектували пересувну газову камеру, у них вийшов автомобіль для дачників і радянських громадян. Швидкісна характеристика ВАЗ-21013 не блищала. У той час, коли мотоцикли розганялися до швидкості в 300 км/год, цей автомобіль мав максимальну всього 148. Причому до першої сотні йому потрібно було розігнатися як мінімум 18 секунд.
Технічні характеристики
Двигуни встановлювалися на машину ще ті, які були спроектовані при Муссоліні. У ньому є сидіння, кермо, фари, поворотники, навіть грубка для холодного часу року. Та й взагалі у ВАЗ-21013 технічні характеристики просто вражають уяву.
Крім того, на передніх колесах коштують дискові гальма. Якщо навіть порівнювати з автомобілями «Волга», які на початок 70-х випускалися радянської промисловістю, то у “копійки” в плані гальмування була явна перевага. Правда, є і недоліки – відсутня вакуумний підсилювач, тому після годинної поїздки по пробках ви мимоволі починаєте згадувати інженерів, які спроектували цей автомобіль. А коли згадаєте те, що це чудо було зроблено тими людьми, які половину життя присвятили служінню фашистському режиму, то, можливо, відразу ж захочете позбутися від машини.
Екстер’єр автомобіля
Коли тільки модель ВАЗ 21013 надійшла в продаж, дістати її було дуже складно. Така ж історія спостерігалася і з запчастинами на неї: в 70-е і 80-е роки дістати помпу або крутий обвіс на машину було неможливо. Втім, про обважування тоді ніхто нічого не знав, тому “копійки” були всі однакові, відрізнялися лише кольором. Правда, були люксові комплектації – на них ставилися металеві хромовані ковпаки. Звичайно, швидкість від цього не збільшувалася, але вигляд трохи змінювався.
Авто має ідеально круглі фари, які, можливо, були запозичені з мотоциклів “БМВ”, на яких Німеччина переможно намагалася в’їхати в СРСР у далекому 41-му році. Конструктори, які проектували “копійку”, не знали, що таке подушки безпеки, тому дизайн кузова був обраний саме такий, який перешкоджав би руху на високих швидкостях. Про випробування в аеродинамічній трубі інженери тоді, мабуть, не замислювалися. Тому і вийшов кузов такий непоказний. Зате він володіє ідеальною відразливою зовнішністю. Звичайно, обов’язкові елементи екстер’єру “копійки” для дачників – це фаркоп і багажник на даху. Останній, до речі, не тільки погіршує аеродинаміку, але і збільшує витрату палива.
Інтер’єр автомобіля
Мабуть, відмінностей від прадіда “Фіата 1100” (рік початку виробництва 1937) в салоні не дуже багато. Модель ВАЗ 21013 проектувалася за кресленнями, які були надані італійцями. Нічого зайвого, усе просто і зрозуміло. Кермо, ручник, три педалі та приладова панель. Дійсно, вона заворожує, так як на ній можна побачити всі найголовніше – швидкість машини, струм зарядки, кількість бензину в баку. Кермо, правда, з заводу йшов не дуже зручний – обід його тонкий. Та і діаметр рульового колеса надто великий, що ускладнює управління.
Але в “копійці” було зроблено багато доробок, які відрізняють її від батька – “Фіата”. Наприклад, салон-трансформер. У ті роки, звичайно, такого визначення не було, просто казали, що передні сидіння розкладаються таким чином, що в салоні утворюється величезний матрац. Для далеких подорожей ВАЗ-21013, ціна якого на той момент становила 3000-4000 рублів (радянських), такий інтер’єр опинявся досить корисний. Багато автомобілістів прикрашали салон, одна з доробок – це набалдашник для важеля перемикання швидкостей. Шиком вважалося встановити такий атрибут, особливо якщо він схожий на бурштин, всередині якого замурований маленький крабик.
Висновок
Незважаючи на те що в ВАЗ 21013 технічні характеристики були набагато гірше, ніж у більшої частини європейських автомобілів, а також був непоказний зовнішній вигляд, ця машина стала частиною нашої історії. Її можна любити і ненавидіти, але вона випускалася 18 років, аж до 1988 року. Правда, придбати її міг далеко не кожен житель нашої неосяжної, але якщо ж виходило зібрати грошей і придбати її, то ох як помітно підвищувався статус у радянського громадянина.
Він ставав мобільним, міг влітку з сім’єю поїхати на популярні чорноморські курорти або відвезти улюблену тещу на дачу. Але найголовніше – саме завдяки таким автомобілям у чоловічої частини населення з’явилася традиція збиратися в гаражах. Тут і машини ремонтувалися, і відзначалися всі знаменні події в житті, причому як своєї, так і всієї країни в цілому.
