Дитина не вміє програвати. Як підготувати його до школи – і до життя. Психологія і виховання від 3 до 7 років

Батьки першокласників, які через кілька тижнів підуть в школу, все частіше замислюються: чи готовий дитина до школи, чи ще як-то «підстелити соломки», щоб новий етап у житті почався успішно. Як, наприклад, бути з такою рисою, як невміння програвати? Що, якщо в школі дитина буде вести себе так само, як в іграх, і сильно переживати кожна поразка?

«Мій семирічний син зовсім не вміє програвати. Через це будь-яка гра (хоч настільна, хоч рухома) буває зіпсована. Як пояснити дитині, що програш — не трагедія, як навчити його спокійно і гідно до цього ставитися? Адже попереду школа — там завжди бути першим точно не вийде».

У словнику сучасної людини досить широке ходіння має слово «невдаха». Цього визначення удостоюються ті, хто недостатньо успішним у своєму житті, надто слабкий, аби протистояти небезпекам, і налаштований пораженчески. Саме слово «невдаха» досить безглузде — хіба від людини залежить так звана удача? Хіба не гідний той, якому «не пощастило», скоріше співчуття, а не осуд?

Однак, якщо залишити в стороні некоректний термін і розглянути, що ж за ним ховається, стає очевидно: бажання опустити руки після поразки — далеко не найкраща риса характеру. Уміння ж продовжити роботу, незважаючи на труднощі, — якість, гідна поваги. І якщо програш викликає в дитині бажання щось змінити — насправді це добре. Нехай навіть він не дуже добре розуміє, що треба міняти, і намагається, наприклад, «змінити» обличчя супротивника. Тут-то і стане в нагоді ваша допомога. Якщо вам вдасться звернути погляд (а отже, і енергію) дитини не на пошук зовнішніх ворогів, а всередину себе — ви зробите величезну справу.

Набагато гірше, якщо дитину кожна невдача викликає зневіру. Якщо, передбачаючи такі невдачі, дитина всіма силами уникає ситуацій, де може виявитися безрезультатними, і відмовляється пробувати нове. Така поведінка не тільки забезпечує йому ті самі «пораженські» настрої, але і свідчить про куди більш серйозні проблеми.

Насамперед — про невпевненість. Дитині не вистачає підтримки, схвалення. В глибині душі він, можливо, вважає, що може і повинен видавати гарні результати в іграх і змаганнях. Проте трагічна розбіжність реальності та уявлень дитини про неї може повністю підірвати його життєві сили. І тоді він може піти з життя, боячись щось в ній змінити, розуміючи, що все одно нічого не вийде…

Єдиний спосіб справитися з цим в домашніх умовах, не вдаючись до допомоги фахівців, — знову ж таки постаратися звернути увагу дитини всередину себе.

Можна запропонувати порівнювати свій результат у змаганні не з іншими, а зі своїм же, тільки минулим. Змагатися з самим собою. Задовольнятися малими перемогами в об’єктивному вираженні, але важливими в суб’єктивному.

Адже можна навчитися радіти не тому, що виграв у шахи, а того, що сьогодні протримався до п’ятнадцятого ходу. Не зірвав оплески, а просто вийшов на сцену. Прибіг останнім, але розрив з іншими був вже не такий великий.

Тільки не брешіть дитині! Не вигадуйте результати, не натягуйте» їх. Не хваліть за щось стороннє. Діти відчувають брехню дуже добре. Якщо ви дійсно хочете надати підтримку — треба зануритися у справи дитини настільки серйозно, щоб зрозуміти, які дрібниці для нього значимі, і надати йому підтримку саме в цих дрібницях.

Потрібно бути поруч з ним в його перемоги та розчарування. Дитині дуже важливо бачити вашу зацікавленість у його справах. Важливіше, ніж те, поругаете ви його чи ні.

Але не плутайте ролі: він переживає, а ви співпереживаєте. Не навпаки. Якщо ви зловили себе на тому, що для вас цей концерт, цей забіг, цей конкурс важливіше, ніж для дитини, — зупиніться. Ви вже не допомагаєте йому, а реалізуєте за його рахунок. Не крадіть у дитини його дитинство!

Підводячи підсумки, слід сказати: агресивного або пасивного, переможця чи переможеного, бурхливо реагує на поразку або приймає його як належне, дорослому або дитині — всім нам перш за все слід заглянути в себе. Саме там, всередині, — причина всіх наших поразок і сили для нових перемог. Тільки так, звіряючись з образом прекрасної істоти, якими ми всі і були задумані, можна знайти сили не опускати руки. І так перемогти!

Стаття надана видавництвом «Нікея»

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/94321-ditina-ne-vmiye-progravati-iak-pidgotyvati-iogo-do-shkoli-i-do-jittia-psihologiia-i-vihovannia-vid-3-do-7-rokiv/