Прогнозування і планування фінансів. Методи планування фінансів. Планування фінансів на підприємстві

Фінансове планування — цікаве явище. Вважається, що його задіяння традиційно пов’язано з вирішенням завдань бізнесу, з комерційною сферою. Але це не завжди так. Плануванням фінансів цілком можуть займатися і пересічні громадяни в повсякденному житті. Які нюанси фінансового планування заслуговують особливої уваги? Які завдання в рамках відповідних активностей можуть стояти перед підприємством?

Що таке фінансове планування?

Фінансове планування — найважливіша частина управлінських активностей на будь-якому комерційному підприємстві. Бізнес оптимальніше за все розвивати у відповідності з чітко продуманим алгоритмом, на основі моделі, функціонування якої залежить від факторів, які передбачені та прозорі для менеджменту фірми. Планування фінансів дозволяє співвіднести можливості організації з тими завданнями, які ставлять перед собою власники підприємства. Даний процес також дозволяє керівництву фірми виявити необхідні джерела грошових ресурсів та ефективні сценарії їх задіяння.

Планування покликане сприяти менеджменту підприємства у встановленні адекватних пропорцій між різними типами ресурсів, якими володіє фірма. Це може бути, власне, капітал, або основні виробничі фонди. Підприємство, що здійснює фінансове планування, співвідносить різні ключові показники (такі як, наприклад, величина витрат, обсяги випуску товарів, капітальні вкладення) з поточними завданнями бізнесу. Це дозволяє вибудувати більш стійку бізнес-модель, засновану на раціональних критеріях.

Співвідношення планування та прогнозування

В економічній науці визначений термін, дуже близькою розглядається нами, а саме — «прогнозування». Яка його специфіка? Як співвідносяться прогнозування і планування фінансів? Щодо двох зазначених термінів можна виділити низку загальних ознак, а саме: цілісність об’єкту і його економічного оточення, задіяння подібних або ідентичних методів при вирішенні поставлених завдань, наявність цілей, співвідносних з пріоритетами у розвитку бізнесу.

Разом з тим, прогнозування і планування фінансів має ряд значущих відмінностей. Що стосується першого терміну, він не припускає суворого слідування виявленим закономірностям. Вони носять, як правило, імовірнісний характер та менш деталізовані ніж ті, що представлені у фінансовому плані. Прогнозування — це перспективне дослідження можливостей підприємства, планування — розробка алгоритмів, реалізація яких необхідна в силу поточних завдань, які стоять перед керівництвом фірми.

Можна відзначити також, що задіяння планів може припускати якісь зобов’язання фірми перед зовнішніми гравцями — інвесторами або регуляторами. Так, планування державних фінансів найчастіше пов’язане зі строгими процедурами звітності суб’єктів, що володіють доступом до тим чи іншим фінансовим ресурсів (найчастіше, бюджетним) перед компетентними структурами. Прогнозування, у свою чергу, не може бути підставою для відповідного контролю, так як в ньому використовуються, як ми зазначили вище, імовірнісні критерії, які на практиці можуть значно відрізнятися від тих, що визначені при відповідному попередньому аналізі.

У комерційній сфері прогнозування часто виступає не менш значущим компонентом стратегії розвитку бізнесу. Так, наприклад, планування фінансів торгівельного підприємства — як організації, дуже сильно залежить від обсягів виручки — у чому зав’язано саме на прогнозних показниках, що стосуються попиту з боку покупців товарів. У чому це може виражатися? Перш за все, в тому, що керівництво фірми може вимагати від підлеглих структур максимальної відповідності результатів діяльності очікуваним цифр, що визначені на основі прогнозів.

Ключові завдання фінансового планування

Планування фінансів передбачає формування певних задач перед керівництвом фірми. У числі таких:

— виявлення резервів, які можуть дозволити збільшити виручку компанії;

— підвищення ефективності використання капіталу;

визначення оптимальних формул співвіднесення витрат і виробничого плану;

— забезпечення конструктивної взаємодії підприємства та партнерських структур — банків, контрагентів, клієнтів у аспекті фінансових комунікацій.

У процесі вирішення завдань, про яких йде мова, керівництво організації здійснює активності в рамках наступних основних напрямків: рух капіталу, фінансові правовідносини, а також бухгалтерські активності (облік, звітність — внутрішня або перед державними регуляторами).

Такі основні завдання планування фінансів. Досліджуємо тепер ключові принципи, які можуть лежати в основі відповідних активності підприємства.

Ключові принципи планування

Вивчимо ключові принципи, на основі яких може здійснюватися планування фінансів на підприємстві. Дослідники виділяють наступний перелік:

— визначення пріоритетів;

— залучення методів прогнозування;

— аналіз ризиків;

— координація і контроль.

Розглянемо їх сутність докладніше.

Щодо такого принципу, як виділення пріоритетів, підприємства в більшості випадків стикаються з тим, що виробничі і інші завдання, пов’язані з розвитком бізнесу, набувають комплексного характеру. Для того, щоб вирішити їх усі, часто необхідно вкладати величезні ресурси, у тому числі й у рішення тих завдань, які з точки зору розвитку бізнесу носять явно другорядний характер. Менеджмент фірми повинен, таким чином, вміти виділяти головні напрями активностей (і концентрувати у відповідних областях необхідні ресурси).

Інший найважливіший принцип, на якому може базуватися планування фінансів на підприємстві — прогнозування. Реалізовуватиметься він може в самих різних аспектах. Це може бути прогнозування внутрішніх виробничих процесів, впливу зовнішніх факторів — як ринкових, так і адміністративних. Ключовий метод тут — аналіз процесів, що мають відношення до відповідних сфер.

Аналіз ризиків — приклад іншого значущого принципу в процесі вирішення завдань, що формують собою планування фінансів. Справа в тому, що практично будь-який бізнес реалізується у середовищах, які характеризуються тими чи іншими потенційними загрозами. Це можуть бути, наприклад, валютні коливання або нестабільна політика державних регуляторів. Зовнішньополітичні ризики також значимі особливо це помітно на прикладі санкцій західних країн щодо російських підприємств.

Координація і контроль — приклади інших найважливіших принципів фінансового планування. Що можна сказати про них? Координація — термін досить комплексний. Він може розумітися, з одного боку як об’єднання різних активностей на підприємстві в єдину концепцію, з іншого — застосування загальних для всіх ділянок виробництва, методів управління, впровадження універсальних принципів підтримки корпоративної культури, поширення серед співробітників знань, що сприяють розумінню ключових пріоритетів компанії. Контроль — це процедури, що забезпечують дотримання співробітниками підприємства алгоритмами, які закладені у відповідних планах.

Методи планування

Вивчимо, які є методи планування фінансів. Існує велика кількість підходів до їх класифікації. У середовищі російських підприємців отримав досить велике поширення той, що заснований на поділі активностей за критерієм їх спрямованості: знизу вверх (від підлеглих підрозділів до керівництва), зверху вниз, а також за допомогою реалізації зустрічних ініціатив співробітників фірми та менеджменту. Розглянемо дані методи планування фінансів докладніше.

Щодо планування в рамках схеми «знизу вгору», відповідні плани формують компетентні фахівці підлеглих структур, виходячи з результатів проведеного ними детального аналізу виробничих процесів.

Перевага даного методу в тому, що структура відповідних алгоритмів розвитку бізнесу буде дуже докладною, що включає найдрібніші нюанси, багато з яких згодом можуть виявитися ключовими з точки зору вирішення виробничих завдань.

Другий спосіб припускає, що керівництво фірми формує загальні, концептуальні завдання, і передає їх підлеглим структурам з метою подальшої деталізації та структурування відповідного типу плані фінансового розвитку. Перевага даного методу в тому, що планування спочатку буде враховувати ключові стратегічні фактори, як стан справ компанії на ринку (у першому сценарії фахівці локальних підрозділів можуть мати досить загальне або зовсім помилкове уявлення про нього), специфіка взаємодії з кредиторами та інвесторами (аналогічно, співробітники підлеглих структур можуть нічого не знати про відповідні нюанси).

Третя схема характеризується одночасним залученням ключових принципів їх перших двох. Таким чином, в ній визначаються ключові переваги обох — стратегічне планування фінансів з урахуванням факторів, відомих лише керівництву, а також деталізація бізнес-процесів.

Що може заважати підприємству завжди працювати в рамках третьої схеми, раз вона настільки вдала? Це може бути пов’язано, наприклад, зі строгістю дотримання комерційної таємниці на підприємстві. Так, керівництво фірми не завжди має можливість доводити до відома підлеглих співробітників дані, що стосуються кредитної навантаження фірми або інформації, що відображає взаємодію компанії з інвесторами. У цьому випадку, найімовірніше, буде задіюватися сценарій «знизу вгору» в чистому вигляді.

Інструменти планування

Отже, ми розглянули основні методи, з допомогою яких може здійснюватися планування фінансів. Ринкова економіка — явище, що припускає конкурентні взаємини гравців в тому чи іншому сегменті бізнесу. Виграшне становище, найімовірніше, буде у тих компаній, які зможуть задіяти найбільш ефективний інструментарій в аспекті практичного вирішення завдань, що стосуються фінансового планування. Вивчимо те, які інструменти можуть використовувати бізнеси в частині розглянутого напрямку активностей.

Аналіз

У числі найбільш поширених та значущих — економічний аналіз. Даний інструмент дозволяє компанії визначити закономірності, що характеризують виробничі процеси, а також області взаємодії фірми із зовнішніми гравцями — контрагентами, кредиторами, замовниками. Економічний аналіз дозволяє виявити те, якими резервами володіє фірма і на що їх може вистачити. Можна зазначити, що відповідний інструмент розглядається багатьма дослідниками як самостійний метод планування фінансів в силу його складності, наявності в ньому великої кількості додаткових компонентів.

Нормування

Інший поширений інструмент, з допомогою якого може здійснюватися планування в системі фінансів підприємства — нормування. Його специфіка в тому, що компетентні фахівці, що працюють у фірмі, вираховують якісь планові, очікувані показники, виходячи з наявних даних за нормативами (що стосуються, наприклад, виробництва товарів або надання сервісів). Джерела відповідних норм можуть мати як офіційний характер (тобто їх може включати той чи інший джерело права — наприклад, федеральний закон), так і внутрішньокорпоративний.

Оптимізація

Наступний найважливіший інструмент планування — оптимізація. Справа в тому, що на основі економічного аналізу і нормування може бути вироблено відразу кілька концепцій, що передбачають сценарії розподілу фінансів на підприємстві. З них необхідно вибрати ту яка відображає положення справ в компанії найбільш об’єктивно, і тому може вважатися оптимальною. Основний критерій тут — досягнення підприємством мінімальних витрат і максимального доходу при залученні тих чи інших підходів. Той план, який визначить найбільш повну відповідність діяльності компанії даними пріоритетам, буде обрано як оптимальний.

Такі основні інструменти, з допомогою яких може здійснюватися фінансове планування. Фінанси — це ресурс, який може використовуватися організацією співвідносно з різними типами завдань. Так, перспективи використання капіталу можуть залежати від конкретних різновидів планів, задействуемых на підприємстві.

Види планування

Вивчимо, які є види фінансового планування. Є досить багато підходів до їх класифікації. В середовищі російських дослідників поширена схема, по якій планування і контроль фінансів здійснюється, виходячи з віднесення відповідних активностей до перспективним, поточним і оперативним. Розглянемо їх специфіку докладніше.

Перспективне планування передбачає вироблення підприємством ключових стратегічних пріоритетів, які повинні бути реалізовані протягом значного періоду часу, наприклад, 3-5 років. В даному аспекті розробка планів, як правило, здійснюється за схемою «зверху вниз», тобто у відповідні алгоритми включаються відомості, що відображають не тільки внутрішню специфіку розвитку фірми, але також і вплив факторів, що формуються у зовнішньому середовищі.

Поточне планування передбачає вироблення критеріїв, за якими підприємство має розвиватися протягом менш тривалих періодів часу, ніж при складанні перспективних планів — близько 1 року. Даний механізм найчастіше передбачає залучення змішаної схеми складання формування відповідних алгоритмів. Тобто, керівництво фірми, з одного боку, надає підлеглим структурам деякі види стратегічно значущої інформації, що стосується розвитку компанії, з іншого — отримує з їх боку деталізацію етапів реалізації плану.

Оперативне планування передбачає рішення завдань, які стоять перед фірмою в конкретний період часу, або ж, якими необхідно зайнятися протягом найближчих місяців. Найчастіше складання планів йде за схемою «знизу вгору». Керівництву зазвичай немає сенсу в даному випадку розкривати перед співробітниками стратегічні нюанси розвитку бізнесу.

Планує не тільки бізнес

Планування, як ми зазначили в самому початку статті — важливий компонент роботи з фінансами не тільки в бізнесі. Відповідними активностями займаються також і держструктури, і некомерційні організації. Планування сім’ї в Росії — також в порядку речей. Набирають популярність методи підвищення особистого добробуту громадян допомогою використання різних корисних методик і готових інструментів, наприклад, у вигляді комп’ютерних програм. Планування — вид активності, цілком увязывающийся з повсякденним життям сучасної людини.

Можна сказати, що зазначені нами методи та інструменти складання фінансових планів однаковою мірою сумісні з будь-якою сферою активності громадян, будь то складання сімейного або особистого бюджету? З поправкою на наявність в бізнесі специфічних процесів, пов’язаних, наприклад, з випуском товарів або бухгалтерським обслуговуванням фінансових операцій в цілому, ключові закономірності комерційної сфери застосовні і до загальносуспільним активностей. Людина може, наприклад, скласти особистий план управління капіталом в аспекті стратегічного періоду, вирішення поточних і оперативних завдань. Він може задіяти аналіз, нормування та оптимізацію.

Звичайно, в тому випадку, якщо відповідною діяльністю займається громадянин, що не має належного рівня кваліфікації, дані активності будуть гранично спрощені. Але вони цілком будуть відповідати специфіці розглянутих нами вище нюансів фінансового планування. Персональний бюджет, таким чином, може мати виражені риси схожості з відповідним планом залучення капіталу на підприємстві, нехай і в спрощеному вигляді.

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/88456-prognozyvannia-i-planyvannia-finansiv-metodi-planyvannia-finansiv-planyvannia-finansiv-na-pidpriyemstvi/