Приклади гіпотез. Приклади наукових гіпотез

Поняття гіпотези (грец. ???????? – «основа, припущення») являє собою наукове припущення, істинність якого ще не підтверджена. Гіпотеза може виступати як метод розвитку наукового знання (висунення та експериментальна перевірка припущень), а також як елемент структури наукової теорії. Створення гіпотетичної системи у процесі здійснення тих чи інших розумових операцій дозволяє людині робити доступним для обговорення та видимого перетворення передбачуване пристрій певних об’єктів. Процес прогнозування по відношенню до даних об’єктів набуває більш конкретний і обґрунтований характер.

Історія розвитку методу гіпотез

Виникнення гіпотетичного методу припадає на ранній етап розвитку античного математичного знання. У Стародавній Греції математики використовували метод дедуктивного мисленого експерименту для математичних доказів. Даний метод полягав у висуненні гіпотези з подальшим виведенням з неї наслідків за допомогою аналітичної дедукції. Мета методу полягала у перевірці первинних наукових припущень і припущень. Свій власний аналітико-синтетичний метод розробляє Платон. На першому етапі висунута гіпотеза піддається попереднього аналізу, на другому необхідно провести логічний ланцюг висновків у зворотному порядку. Якщо це представляється можливим, вихідне припущення вважається підтвердженим.

У той час як в античному наукознании гіпотетичний метод застосовується більше в прихованій формі, в рамках інших методів, в кінці 17-го ст. гіпотеза починає використовуватися як самостійний метод наукового дослідження. Найбільше ж розвиток і зміцнення свого статусу в рамках наукового пізнання метод гіпотез отримав в роботах Ф. Енгельса.

Гіпотетичне мислення в дитячому віці

Процедура формулювання гіпотез є одним з найважливіших етапів розвитку мислення в дитячому віці. Про це, наприклад, пише швейцарський психолог Ж. Піаже в своїй роботі «Мова і мислення дитини» (1923).

Приклади гіпотез для дітей можна зустріти вже на початкових етапах навчання в молодшому шкільному віці. Так, дітям може бути запропоновано відповісти на питання про те, звідки птахи знають дорогу на південь. У свою чергу, діти починають висувати припущення. Приклади гіпотез: «вони слідують за тими птахами в зграї, які вже літали на південь раніше»; «орієнтуються по рослинам і деревам»; «відчувають тепле повітря» і т. д. Спочатку мислення 6-8-річного дитини відрізняється егоцентричністю, у своїх висновках ж дитина орієнтується насамперед на просте інтуїтивне обґрунтування. У свою чергу, розвиток гіпотетичного мислення дозволяє зняти цю суперечність, сприяючи пошуку дитиною доказів при обґрунтуванні тих чи інших своїх відповідей. Надалі, при переході в середню школу, процес породження гіпотез істотно ускладнюється і набуває нову специфіку – більш абстрактний характер, опора на формули та ін.

Активно завдання на розвиток гіпотетичного мислення використовуються в рамках розвиваючого навчання дітей, побудованого за системою Д. Б. Ельконіна — В. о. Давидова.

Тим не менш, незалежно від формулювання, гіпотеза є припущенням про зв’язки двох і більше змінних у певному контексті і являє собою обов’язковий компонент наукової теорії.

Гіпотеза в системі наукового знання

Наукова теорія не може формулюватися за допомогою безпосереднього індуктивного узагальнення наукового досвіду. У якості проміжної ланки виступає гіпотеза, що пояснює сукупність тих чи інших фактів або явищ. Це найбільш складний етап у системі наукового знання. Провідну роль тут відіграють інтуїція і логіка. Міркування самі по собі ще не є доказами в науці – це лише висновки. Про їх істинності можна судити тільки у випадку істинності тих посилок, на які вони спираються. Завдання дослідника в даному випадку полягає в виборі з безлічі емпіричних фактів і емпіричних узагальнень найбільш важливих, а також у спробі наукового обґрунтування даних фактів.

Крім відповідності гіпотези емпіричним даним, необхідно також, щоб вона відповідала таким принципам наукового знання, як розумність, економічність і простота мислення. Виникнення гіпотез обумовлено невизначеністю ситуації, пояснення якої є актуальним питанням для наукового знання. Також може мати місце наявність суперечливих суджень на емпіричному рівні. В цілях вирішення цього протиріччя необхідно висування певних гіпотез.

Специфіка побудови гіпотез

У зв’язку з тим, що гіпотеза в своїй основі спирається на якесь припущення (прогноз), слід мати на увазі, що це ще не достовірне, а ймовірне знання, істинність якого необхідно довести. При цьому вона повинна охоплювати всі факти, які стосуються даної наукової області. Як зазначає Р. Карнап, якщо дослідник припускає, що слон є відмінним плавцем, то мова зовсім не йде про одному конкретному слона, якого він міг спостерігати в одному із зоопарків. У даному випадку має місце англійський артикль the (в аристотелевском сенсі – множинне значення), тобто мова йде про цілому класі слонів.

Гіпотеза систематизує наявні факти, а також пророкує появу нових. Так, якщо розглядати приклади гіпотез у науці, можна виділити квантову гіпотезу М. Планка, висунуту ним на початку ХХ століття. Дана гіпотеза, в свою чергу, привела до відкриття таких областей, як квантова механіка, квантова електродинаміка та ін.

Основні властивості гіпотези

В кінцевому підсумку будь-яка гіпотеза має отримати або підтвердження, або спростування. Таким чином, ми маємо справу з такими властивостями наукової теорії, як верифицируемость і фальсифицируемость.

Процес верифікації спрямований на встановлення істинності того чи іншого знання за допомогою їх емпіричної перевірки, після чого підтверджується гіпотеза дослідження. Прикладом може служити атомістична теорія Демокріта. Також слід розрізняти припущення, які можна піддати емпіричній перевірці, і ті, які, в принципі, не перевіриш). Так, твердження: «Оля любить Васю» — спочатку не піддається верифікації, в той час як твердження: «Оля каже, що любить Васю» — може бути верифицируемо.

Верифицируемость також може мати непрямий характер, коли висновок робиться на основі логічних висновків з прямо верифікованих фактів.

Процес фальсифікації, у свою чергу, спрямований на встановлення хибності гіпотези в процесі емпіричної перевірки. При цьому важливо відзначити, що результати перевірки гіпотези самі по собі не можуть її спростувати – необхідна альтернативна гіпотеза для подальшого розвитку досліджуваної галузі знання. Якщо такої гіпотези немає, відмова від першої гіпотези неможливий.

Гіпотеза в експерименті

Припущення, висунуті дослідником для експериментального підтвердження, носять назву експериментальних гіпотез. При цьому вони обов’язково грунтуються на теорії. В. Н. Дружинін виділяє три типи гіпотез з точки зору їх походження:

1. Теоретично обґрунтовані – грунтуються на теорії (моделі реальності) і є прогнозами, наслідками даних теорій.

2. Наукові експериментальні – також підтверджують (спростовують) ті чи інші моделі реальності, проте за основу беруться не вже сформульовані теорії, а інтуїтивні припущення дослідника («А чому б не так?..»).

3. Емпіричні гіпотези, сформульовані щодо даного конкретного випадку. Приклади гіпотез: «Сфотографуй корову по носі, вона махне хвостом» (Козьма Прутков). Після підтвердження гіпотези в процесі експерименту, вона набуває статусу факту.

Загальним для всіх експериментальних гіпотез є така властивість, як операционализируемость, тобто формулювання гіпотез в термінах конкретних експериментальних процедур. У даному контексті можна виділити три типи гіпотез:

  • гіпотези про наявність того чи іншого явища (тип А);
  • гіпотези про наявність зв’язку між явищами (тип Б);
  • гіпотези про наявність причинного зв’язку між явищами (тип В).

Приклади гіпотез типу А:

  • Існує феномен «зрушення до ризику» (термін соціальної психології) у процесі групового прийняття рішення?
  • Чи є життя на Марсі?
  • Можлива передача думок на відстані?

Також сюди можна віднести періодичну систему хімічних елементів Менделєєва Д. І., на основі якої вчений передбачив існування ще не відкритих на той час елементів. Таким чином, до цього типу належать усі гіпотези про факти і явища.

Приклади гіпотез типу Б:

  • Всі зовнішні прояви мозкової діяльності можуть бути зведені до м’язових рухів (В. М. Сєченов).
  • Екстраверти мають більшу схильність до ризику, ніж інтроверти.

Відповідно, даний тип гіпотез характеризують ті або інші зв’язки між явищами.

Приклади гіпотез типу В:

  • Відцентрова сила врівноважує вагу і зводить її до нуля (К. Е. Ціолковський).
  • Розвиток дрібної моторики дитини сприяє розвитку його інтелектуальних здібностей.

Цей тип гіпотез має в своїй основі незалежну і залежну змінні, відносини між ними, а також рівні додаткових змінних.

Гіпотеза, диспозиція, санкція

Приклади даних понять розглядаються в рамках юридичного знання в якості елементів правової норми. Слід також зазначити, що сам питання структури норм права в юриспруденції є об’єктом дискусії як для вітчизняної, так і зарубіжної наукової думки.

Гіпотеза в юриспруденції являє собою частину норми, що визначає умови дії даної норми, на факти, при яких вона починає функціонувати.

Гіпотеза в рамках права може виражати такі аспекти, як місце / час події певної події; належність суб’єкта до певної держави; терміни вступу правової норми в дію; стан здоров’я суб’єкта, що впливає на можливість реалізації того чи іншого права, та ін. Приклад гіпотези норми права: «Дитина невідомих батьків, виявлений на території РФ, стає громадянином РФ». Відповідно, вказується місце події і належність суб’єкта конкретній державі. У даному випадку має місце проста гіпотеза. У праві приклади подібних гіпотез є досить поширеними. Проста гіпотеза має у своїй основі одну обставину (факт), при якому вона набирає чинності. Також гіпотеза може бути складною, якщо мова йде про двох і більше обставинах. Крім того, існує альтернативний вид гіпотез, що передбачає дії різного характеру, прирівняні законодавством один до одного з тим чи іншим причин.

Диспозиція спрямована на закріплення прав і обов’язків учасників правових відносин, зазначення їхнього можливого і належного поведінки. Як і гіпотеза, диспозиція може мати просту, складну або альтернативну форму. В простій диспозиції мова ведеться про одному юридичному наслідку; в складній – двох і більше, що настають одночасно або в сукупності; в альтернативній диспозиції – про різних за характером наслідки («або-або»).

Санкція, в свою чергу, є частиною норми, що вказує на примусових заходів для забезпечення прав і обов’язків. У багатьох випадках санкції спрямовані на конкретні види юридичної відповідальності. З точки зору визначеності, виділяють два види санкцій: абсолютно-визначені і відносно-визначені. У першому випадку мова йде про юридичні наслідки, які не передбачають ніяких альтернатив (визнання недійсності, передача прав власності, штраф тощо). У другому випадку може розглядатися кілька варіантів рішення (наприклад, в Кримінальному кодексі Російської Федерації це може бути штраф або позбавлення волі; межі дії строку покарання – наприклад, від 5 до 10 років, тощо). Також санкції можуть бути штрафними і правовосстановительными.

Аналіз структури правової норми

Відповідно, структуру «гіпотеза — диспозиція – санкція» (приклади правової норми) можна представити в наступному вигляді: ГІПОТЕЗА («якщо..») ? ДИСПОЗИЦІЯ («.») ? САНКЦІЯ («інакше..»). Проте в реальності одночасно всі три елементи норми права зустрічаються досить рідко. Частіше ми маємо справу з двучленной структурою, яка може бути двох видів:

1. Регулятивні норми права: гіпотеза-диспозиція. У свою чергу, можуть підрозділятися на зобов’язуючі, забороняючі та уповноважуючі.

2. Охоронні норми права: гіпотеза-санкція. Також можуть бути трьох видів: абсолютно-визначені, відносно-визначені та альтернативні (див. класифікацію санкцій).

При цьому гіпотеза необов’язково повинна знаходитися на початку правової норми. Відповідність певній структурі відрізняє норму права від індивідуального припису (розрахованого на однократну дію), а також від загальних принципів права (не виділяють гіпотези і санкції, що регулюють відносини без особливої визначеності).

Розглянемо приклади гіпотези, диспозиції, санкції у статтях. Регулятивні норми права: «Працездатні діти, досягли 18 років, повинні піклуватися про непрацездатних батьків» (Конституція РФ, ч. 3, ст. 38). Перша частина норми, що стосується працездатних дітей, які досягли 18 років – це гіпотеза. Вона, як і належить гіпотезі, вказує на умови дії норми – на порядок її вступу в силу. Вказівка на необхідність піклування про непрацездатних батьків – це диспозиція, яка закріплює певну обов’язок. Таким чином, елементами правової норми в даному випадку є гіпотеза і диспозиція – приклад зобов’язувальної норми.

«Підрядник, неналежним чином виконав роботи, не має права посилатися на те, що замовник не здійснював контроль і нагляд за їх виконанням, крім…» (Цивільний кодекс РФ, ч. 4, ст. 748). Це приклади гіпотези і диспозиції забороняє норми.

Охоронні норми права: «За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 14 років, відповідають його батьки…» (Цивільний кодекс РФ, ч. 1, ст. 1073). Це структура: гіпотеза-санкція, приклад абсолютно-певної правової норми. Даний вид являє собою єдино точне умова (шкоду, яку заподіяв неповнолітній) в поєднанні з єдино точною санкцією (відповідальність батьків). Гіпотези в охоронних правових нормах вказують на порушення.

Приклад альтернативної правової норми: «Шахрайство, вчинене групою осіб за попередньою змовою… карається штрафом в розмірі до 300 тис. рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до 2 років, або обов’язковими роботами на строк до 480 годин…» (Кримінальний кодекс РФ, ст. 159 п. 2); «Шахрайство, вчинене особою з використанням свого службового становища… карається штрафом в розмірі від 100 тисяч до 500 тисяч рублів» (Кримінальний кодекс РФ, ст. 159 п. 3). Відповідно, факти шахрайства, про яких йде мова, являють собою приклади наукових гіпотез, а ті чи інші альтернативи відповідальності за дані злочини – приклади санкцій.

Гіпотеза в рамках психологічного дослідження

Якщо мова йде про психологічний науковому дослідженні, опирающемся на методи математичної статистики, то гіпотеза в даному випадку повинна відповідати передусім таким вимогам, як чіткість і лаконічність. Як зазначає Е. В. Сидоренко, завдяки даним гіпотез дослідник в ході розрахунків, власне, і отримує ясну картину щодо того, що він встановив.

Прийнято виділяти нульову та альтернативну статистичні гіпотези. У першому випадку мова йде про відсутність відмінностей у досліджуваних ознаках, згідно з формулою Х12=0. У свою чергу, Х1, Х2 – значення ознак, за якими проводиться порівняння. Відповідно, якщо мета нашого дослідження – довести статистичну значимість відмінностей між значеннями ознак, то ми хочемо спростувати нульову гіпотезу.

У випадку ж з альтернативною гіпотезою затверджується статистична значимість відмінностей. Таким чином, альтернативна гіпотеза – це твердження, яке ми прагнемо довести. Також її називають експериментальної гіпотези. Слід зазначити, що в деяких випадках дослідник, навпаки, може прагнути довести нульову гіпотезу, якщо це відповідає цілям його експерименту.

Можна навести такі приклади гіпотез у психології:

Нульова гіпотеза (Н0): Тенденція зростання (спадання) ознаки при переході від однієї вибірки до іншої є випадковою.

Альтернативна гіпотеза (Н1): Тенденція зростання (спадання) ознаки при переході від однієї вибірки до іншої не є випадковою.

Припустимо, що в групі дітей з високим рівнем тривожності була проведена серія тренінгів по зниженню даної тривожності. Були зроблені виміри даного показника до і після проведення тренінгів відповідно. Необхідно встановити, чи є розходження між цими вимірами статистично значущим показником. Нульова гіпотеза (Н0) буде мати наступний вигляд: тенденція зниження рівня тривожності в групі після проведення тренінгів випадкова. У свою чергу, альтернативна гіпотеза (Н1) буде звучати як: тенденція зниження рівня тривожності в групі після проведення тренінгів не є випадковою.

Після застосування того чи іншого математичного критерію (наприклад, G-критерій знаків) дослідник може зробити висновок про статистичної значущості / незначущості отриманого «зсуву» щодо досліджуваного ознаки (рівня тривожності). Якщо показник є статистично значущим, приймається альтернативна гіпотеза, а нульова, відповідно, відкидається. У зворотному випадку, навпаки, приймається нульова гіпотеза.

Також у психології може мати місце виявлення зв’язку (кореляції) між двома і декількома змінними, що також відображає гіпотеза дослідження. Приклад:

Н0: кореляція між показником концентрації уваги школяра та показником успішності виконання ним контрольного завдання не відрізняється від 0.

Н1: кореляція між показником концентрації уваги школяра та показником успішності виконання ним контрольного завдання статистично значимо відрізняється від 0.

Крім того, приклади наукових гіпотез у психологічному дослідженні, потребують статистичного підтвердження, можуть відноситися до розподілу ознаки (емпіричний і теоретичний рівень), ступеня узгодженості змін (при зіставленні двох ознак або їх ієрархій) та ін.

Гіпотеза в соціології

Наприклад, якщо мова йде про неуспішності студентів у вузі, необхідно проаналізувати її причини. Які гіпотези в даному випадку може висунути соціолог? А. В. Кравченко наводить такі приклади гіпотез у соціологічному дослідженні:

  • Низька якість викладання ряду предметів.
  • Відволікання студентів вузу від навчального процесу на додатковий заробіток.
  • Низький рівень вимогливості адміністрації внз до успішності та дисципліни студентів.
  • Витрати конкурсного прийому до внз.

Важливо, щоб приклади наукових гіпотез відповідали вимогам чіткості і конкретності, торкаючись лише безпосередньо предмета дослідження. Грамотність формулювання гіпотез, як правило, визначає грамотність вибору методів дослідження. Дана вимога однаково для побудови гіпотез у всіх формах наукової соціологічної роботи – будь то гіпотеза в рамках семінарського заняття або гіпотеза дипломної роботи. Приклад з низькою успішністю у вузі, у разі вибору гіпотези про негативний вплив заробітчанства студентів, можна розглядати в рамках методу простого опитування респондентів. Якщо ж обрана гіпотеза про низьку якість викладання, необхідно використовувати експертний опитування. У свою чергу, якщо мова йде про витрати конкурсного відбору, можна застосувати метод кореляційного аналізу – при зіставленні показників успішності студентів даного вузу з різними умовами вступу.

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/87416-prikladi-gipotez-prikladi-naykovih-gipotez/