Соціалізація дитини. Соціалізація дітей і підлітків у колективі

Дитина приходить у цей світ, як кажуть, tabula rasa (тобто «чистий аркуш»). І саме від того, як виховати малюка, і буде залежати його подальше життя: буде ця людина надалі успішним або ж опуститися на саме дно життя. Саме тому в даній статті докладно буде розглянута така проблема, як соціалізація дитини.

Термінологія

Спочатку, природно, потрібно визначитися з тими термінами, які будуть активно використовуватися протягом всієї статті. Отже, соціалізація дитини – це розвиток малюка починаючи з самого моменту його народження. Залежить вона від взаємодії дитини з навколишнім середовищем, в той час коли дитина активно вбирати все те, що він бачить, чує, відчуває. Це розуміння і засвоєння всіх культурних і моральних норм і цінностей, а також процеси саморозвитку в тому суспільстві, до якого дитя належить.

Якщо говорити в цілому, то соціалізація – це процес засвоєння дитиною соціальних норм, цінностей і принципів, які існують у даному суспільстві. А також вбирання тих правил поведінки, якими активно користуються його члени.

Структурні компоненти

Також важливо відзначити, що соціалізація дитини складається з таких структурних компонентів:

  1. Стихійна соціалізація. В такому випадку мова йде про процес саморозвитку малюка під впливом об’єктивних обставин. Проконтролювати цей компонент дуже важко.
  2. Відносно спрямована соціалізація. В такому випадку мова йде про ті нюанси, які вживає держава для вирішення завдань, безпосередньо впливають на людину. Це різного роду економічні, організаційні та законодавчі заходи.
  3. Щодо контрольована соціалізація. Це всі ті духовні і культурні норми, створені державою в цілому і суспільством зокрема.
  4. Свідоме самозміна людини. Однак треба зазначити, що даний пункт соціалізації не властивий дітям. Він, швидше за все, відноситься більшою мірою до дорослим людям. Мінімум – до підлітків, які прийшли до висновку, що треба щось змінювати у своєму житті.

Етапи соціалізації

Також треба відзначити, що соціалізація дитини складається з ряду найважливіших етапів, які відрізняються в залежності від віку дитини:

  1. Дитинство (вік малюка до першого року життя).
  2. Раннє дитинство, коли дитині від 1 до 3–х років.
  3. Дошкільний вік (від 3 до 6 років).
  4. Молодший шкільний (6-10 років) вік.
  5. Молодший підлітковий вік (це приблизно 10-12 років).
  6. Старший підлітковий (12-14 років) вік.
  7. Ранній юнацький вік (15-18 років).

Далі йдуть інші етапи соціалізації, проте вже не дитини, а дорослого людини. Адже згідно Конвенції ООН, що дитиною вважається людина, який не досяг повноліття. У нас – 18-річного віку.

Фактори соціалізації

Процес соціалізації досить непростий. Адже він включає в себе і таке поняття, як чинники соціалізації. В такому випадку мова йде про тих умовах і тому поведінці суспільства, яка чітко формулює в дитини певні норми і цінності. Поділяються фактори на чотири великих групи:

  1. Мегафакторы. Такі, що впливають на всіх жителів планети. Наприклад, це космос, світ, планета. В такому випадку у дитини треба виховувати розуміння цінності Землі, тобто планети, на якій всі живуть.
  2. Макрочинники. Охоплюють меншу кількість людей. А саме жителів однієї держави, народу, етносу. Так, всім відомо, що різні регіони відрізняються кліматичними умовами, процесами урбанізації, нюансами економіки і, звичайно ж, культурними особливостями. Ні для кого не буде секретом, що саме в залежності від історичних особливостей і формується особливий тип особистості.
  3. Мезофакторы. Це також соціальні фактори, які найбільше впливають на людину. Так, це групи людей, що розділяються за типом поселення. Тобто мова йде про те, де саме дитина проживає: у селі, селищі або місті. В такому випадку мають величезне значення шляху комунікацій, наявність субкультур (найважливіший етап в процесі автономізації особистості), особливості того чи іншого місця поселення. Варто також зазначити, що регіональні відмінності можуть зовсім по-різному вплинути на людину.
  4. Микрофакторы. Ну і остання група факторів, які найбільшою мірою впливають на людину – це сім’я, мікросоціум, домашнє вогнище, сусідство, виховання, а також ставлення до релігії.

Агенти соціалізації

Виховання і соціалізація дитини проходять під впливом так званих агентів. Хто ж це такі? Так, агенти соціалізації – це ті інститути або групи, завдяки яким дитина засвоює ті чи інші норми, цінності і правила поведінки.

  1. Окремі особистості. Це люди, які безпосередньо контактують з дитиною в процесі виховання і навчання. Батьки, родичі, друзі, вчителі, сусіди і т. д.
  2. Певні установи. Садки, школи, групи додаткового розвитку, гуртки і т. д. тобто ті заклади, які також впливають на дитину тим чи іншим чином.

Тут також треба сказати ще і про те, що є підрозділ на первинну і вторинну соціалізацію. Роль агентів в таких випадках буде істотно різнитися.

  1. Так, в ранньому дитячому віці, до трьох років, найважливіша роль як агентів соціалізації відводиться окремим особистостям: батькам, бабусям-дідусям і найближчому оточенню малюка. Тобто тим людям, які контактують з ним з самого народження і в перші роки життя.
  2. З 3 до 8 років в роботу вступають і інші агенти, наприклад дитячий сад або інше освітній заклад. Тут вже на виховання дитини, крім найближчого оточення, вплив роблять вихователі, нянечки, лікарі і т. д.
  3. В період з 8 до 18 років на особистість людини величезне вплив мають ЗМІ: телебачення, інтернет.

Рання соціалізація дітей

Як вже було сказано вище, процес соціалізації дітей складається з двох основних етапів: первинної і вторинної соціалізації. Зараз хочеться поговорити про першому найважливішому пункті.

Так, у процесі (первинної) ранньої соціалізації саме сім’я має найважливіше значення. Тільки народившись, немовля виявляється безпорадним і ще абсолютно не готовим до життя в новому для нього світі. І лише батьки та інші найближчі родичі допомагають йому адаптуватися в самий перший час. Варто зазначити, що дитина після народження не тільки росте і розвивається, але також і соціалізується. Адже він вбирає в себе те, що бачить навколо: як батьки спілкуються один з одним, що і як говорять. Це ж через час дитина буде відтворювати. І якщо про дитину кажуть, що він шкідливий, потрібно в першу чергу не картати малюка, а батьків. Адже тільки вони провокують своє чадо на таку поведінку. Якщо батьки спокійні, не спілкуються на підвищених тонах і не кричать, малюк буде таким же. В іншому випадку діти стають примхливими, нервовими, запальними. Це вже і є нюанси соціалізації. Тобто дитина вважає, що подібним чином і треба себе вести надалі в суспільстві. Що він з часом і буде робити в дитячому саду, на вулиці, у парку чи в гостях.

Яка ж вона, соціалізація дитини в сім’ї? Якщо зробити невеликий висновок, то всім батькам треба нагадати: не можна забувати про те, що дитина вбирає все, що бачить в сім’ї. Та це ж він перенесе в своє життя надалі.

Кілька слів про неблагополучних сім’ях

Успішна соціалізація дітей можлива лише в тому випадку, якщо агенти будуть відповідати суспільно прийнятним нормам. Саме тут і виникає проблема неблагополучних сімей. Так, це особливий, структурно-функціональний тип сім’ї, що характеризується низьким соціальним статусом в самих різних сферах життєдіяльності. Варто відзначити, що така родина дуже рідко виконує покладені на неї функції щодо ряду причин: в першу чергу економічних, але також і педагогічних, соціальних, правових, медичних, психологічних і т. д. Саме тут найчастіше виникають різноманітні проблеми соціалізації дітей.

Кошти

Процес соціалізації настільки складний, що включає в себе численні нюанси і елементи. Так, окремо також треба розглянути ще і різні засоби соціалізації дітей. Про що ж в такому випадку йде мова? Це набір необхідних елементів, які є специфічними для кожного окремо взятого суспільства, соціального шару, а також віку. Так, це, наприклад, способи догляду та вигодовування новонародженого, формування гігієнічних і побутових умов, продукти матеріальної та духовної культури, які оточують дитину, набір як позитивних, так і негативних санкцій у випадку того чи іншого вчинку. Це все і є найважливішими засобами соціалізації, завдяки чому дитина засвоює всілякі норми поведінки, а також цінності, які йому намагаються прищепити оточуючі.

Механізми

Розбираючись, як відбувається соціалізація особистості дитини, варто також приділити увагу механізмам її роботи. Так, у науці розрізняють два основних. Перший з них – соціально-педагогічний. До цього механізму відносять:

  1. Традиційний механізм. Це засвоєння дитиною норм поведінки, поглядів і стереотипів, які характерні для його найближчого оточення: сім’ї та родичів.
  2. Інституціональний. В такому випадку задіюється вплив на дитину самих різних суспільних інститутів, з якими він взаємодіє у процесі свого розвитку.
  3. Стилізований. Тут вже йдеться про вплив субкультури чи інших особливостей (наприклад, релігійних) на розвиток дитини.
  4. Міжособистісний. Дитина засвоює норми поведінки, принципи спілкування з певними людьми.
  5. Рефлексивний. Це вже більш складний механізм самоідентифікації себе як одиниці великого цілого, співвідношення себе і навколишнього світу.

Ще один найважливіший механізм соціалізації дитини – соціально-психологічний. В науці він підрозділяється на наступні елементи:

  1. Придушення. Це процес виключення почуттів, думок, бажань.
  2. Ізоляція. Коли дитина намагається позбутися від небажаних думок або відчуттів.
  3. Проекція. Перенесення певних норм поведінки і цінностей на іншу людину.
  4. Ідентифікація. У процесі її дитина співвідносить себе з іншими людьми, колективом, групою.
  5. Интроекция. Перенесення дитиною на себе установок іншої людини: авторитету, ідола.
  6. Емпатія. Найважливіший механізм співпереживання.
  7. Самообман. Дитина свідомо знає про неправильності своїх роздумів, суджень.
  8. Сублімація. Корисний механізм перенесення потреби або бажання в соціально прийнятну реальність.

«Складні» діти

Окремо потрібно кілька слів сказати і про те, як проходить соціалізація дітей з ОВЗ (тобто з обмеженими можливостями здоров’я). Спочатку треба відзначити, що найважливіше значення тут має первинна соціалізація дитини, тобто все те, що буде відбуватися вдома. Якщо батьки дитини з особливими потребами ставляться як до повноцінного члена суспільства, вторинна соціалізація буде не такою складною, як це може бути. Звичайно ж, будуть труднощі, адже особливих дітей нерідко негативно або просто насторожено сприймають однолітки. До них ставляться не як до рівних, що вкрай негативно впливає на формування особистості дитини. Варто відзначити, що соціалізація дітей з ОВЗ повинна проходити практично так само, як і у випадку з самим звичайним здоровим малям. Однак можуть знадобитися додаткові кошти. Головні проблеми, які можуть на такому шляху виникати:

  • Недостатня кількість необхідних допоміжних засобів для повноцінної соціалізації (елементарно, відсутність пандусів у школах).
  • Недостатність уваги та спілкування, якщо мова йде про діток в СОЗ.
  • Упущення на етапі ранньої соціалізації таких дітей, коли вони починають сприймати себе зовсім не так, як це повинно бути.

Важливо також відзначити, що в такому випадку з дітками повинні працювати спеціально для цього навчені педагоги, які здатні враховувати потреби і, головне, можливості таких особливих дітей.

Діти, які залишилися без батьків

Окремої уваги заслуговують діти-сироти при розгляді етапів соціалізації такої дитини. Чому? Все просто, адже у таких малюків первинним інститутом соціалізації є сім’я, як це повинно бути, а спеціальний заклад – будинок дитини, дитячий будинок, інтернат. Варто відзначити, що це породжує виникнення множинних проблем. Так, спочатку такі крихти абсолютно в неправильному ключі починають сприймати життя як вона є. Тобто з самого раннього віку дитина починає складати собі певну модель поведінки і подальшого життя за типом тієї, що він бачить на даний момент. Також процес виховання і навчання діти-сироти проходять зовсім по-іншому. Таким дітям набагато менше приділяється особистої уваги, вони отримують менше тілесного тепла, ласки і турботи з самого раннього віку. А все це неухильно впливає на світовідчуття і формування особистості. Фахівці вже давно говорять про те, що випускники цих закладів – шкіл-інтернатів, у підсумку виявляються малосамостоятельными, непристосованими до життя в суспільстві поза стінами освітніх установ. У них немає тих основних навичок і вмінь, які дозволять правильно вести господарство, розпоряджатися матеріальними засобами і навіть власним часом.

Соціалізація малюка в садку

Як відбувається соціалізація дитини в ДНЗ? Варто нагадати, що в такому випадку мова вже піде про вторинної соціалізації. Тобто в роботу вступають різні освітні установи, які неухильно впливають на життя людини. Так, у дитячому садку головну роль відіграє процес навчання малюка. Саме для цього фахівцями розробляються різні освітні програми, яким повинні слідувати вихователі. Їх мети:

  • Створення позитивних умов для розвитку дітей (вибір мотивації, створення тієї чи іншої поведінкової форми).
  • Продумування видів і форм педагогічної діяльності. Тобто важливо складати заняття так, щоб вони, наприклад, формували позитивне ставлення до світу, почуття власної гідності, потреба у співпереживанні і т. д.
  • Також важливо вміти визначати рівень розвитку кожної дитини, щоб мати можливість працювати з кожним малюком відповідно його потребам і можливостям.

Найважливішим елементом є соціалізація дитини. Програма ж, яка для цього буде обрана працівниками ДНЗ – це також особливий і відповідальний момент. Саме від цього може заздрість багато в подальшому навчанні дитини.

Дитяча та доросла соціалізація: особливості

Розглянувши особливості соціалізації дітей, хочеться також всі порівняти з подібними процесами у дорослих людей. В чому ж є різниця?

  1. Якщо говорити про дорослих, то в процесі соціалізації у людини змінюється поведінка. У діток ж відбувається коригування базових цінностей.
  2. Дорослі люди здатні оцінювати те, що відбувається. Дітки ж просто засвоюють інформацію, безоценочно.
  3. Доросла людина здатна розрізняти не тільки «біле» і «чорне», але ще і різні відтінки сірого». Такі люди розуміють, як потрібно вести себе вдома, на роботі, в колективі, виконуючи певні ролі. Дитина ж просто підкоряється дорослим, виконуючи їхні вимоги і побажання.
  4. Дорослі люди в процесі соціалізації оволодівають певними навичками. Варто також відзначити, що тільки свідомого дорослій людині підвладні процеси ресоціалізації. У дітей ж соціалізація формує лише мотивацію до певної поведінки.

Якщо соціалізація не вдається…

Буває так, що умови соціалізації дитини абсолютно невідповідні і відповідають загальноприйнятим вимогам. Це можна порівняти з пострілом: процес пішов, але він не досягає бажаної мети. Чому ж іноді соціалізація буває невдалою?

  1. Деякі фахівці готові стверджувати, що є зв’язок з психічними захворюваннями та невдалої соціалізацією.
  2. Невдалою соціалізація виявляється ще і в тому разі, якщо дитина проходить дані процеси в ранньому віці не в родині, а в різних закладах: інтернаті, будинку малятка.
  3. Одна з причин невдалої соціалізації – госпитализм малюків. Тобто якщо дитина проводить багато часу в стінах лікарень. Фахівці стверджують, що процеси соціалізації у таких дітей також порушуються і не відповідають загальноприйнятим нормам.
  4. Ну і, звичайно ж, невдалої соціалізація може бути у випадку дуже сильного впливу на малюка засобів масової інформації, телебачення або інтернету.

До питання про ресоціалізації

Розглянувши різні соціальні чинники – рушійні сили процесу соціалізації дитини, варто також пару слів сказати ще й про таку проблему, як ресоціалізація. Як вже вище було сказано, дітям дані процеси непідвладні. Це вірно, проте якщо говорити про самостійність. Тобто дитина сам не може прийти до розуміння того, що його норми поведінки неправильні і потрібно щось міняти. Це властиво лише дорослим. Якщо ж мова йде про дітей, то тут постає питання про так звану насильной ресоціалізації. Коли дитину просто перенавчають того, що необхідно для повноцінного життя в суспільстві.

Так, ресоціалізація – це процес засвоєння дитиною нових норм і цінностей, ролей, навичок замість раніше отриманих і деякий час використовувалися. Способів ресоціалізації досить-таки багато. Але все ж фахівці стверджують, що саме психотерапія – найбільш ефективний і дієвий спосіб, якщо говорити про дітей. З такими дітьми повинні працювати особливі фахівці, і до того ж на це доведеться витратити чимало часу. Однак результати завжди позитивні. Навіть у тому випадку, якщо норми і принципи невдалої соціалізації використовувалися дитиною протягом досить-таки тривалого часу.

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/86862-socializaciia-ditini-socializaciia-ditei-i-pidlitkiv-y-kolektivi/