Надмірне вживання алкогольних напоїв шкодить як фізичному, так і психічному здоров’ю, часто спричиняє розвиток алкогольної залежності і стає причиною травм, самогубств, соматичних захворювань і, в кінцевому рахунку, летальних випадків. Крім того, в результаті токсичного впливу алкоголю розвивається захворювання людини алкогольна кардіоміопатія.
Виражається алкогольна кардіоміопатія ураженням міокарда. За статистикою, саме це захворювання становить від 20 до 35% всіх випадків розвитку неішемічною дилатаційної кардіоміопатії. При цьому у 85% випадків алкогольна кардіоміопатія фіксується у чоловіків у віці від 30 до 55 років і є причиною більш високих показників смертності серед представників сильної статі в порівнянні з жінками.
Патогенез
Патогенез алкогольної кардіоміопатії є досить складним, він до цих пір до кінця не вивчений, так само як і механізм кардіодепресивної дії, який алкоголь має на серце людини. Відомо, що певну роль тут належить індивідуальній чутливості до алкоголю, а також екологічним і генетичним факторам.
Статистка свідчить, що у 40% пацієнтів з алкогольною кардіоміопатією виявляються точкові мутації мітохондріальної ДНК. Це дозволяє робити висновки про те, що схильність до ураження серця у людей, що зловживають алкогольними напоями, частково є генетичною.
Клінічна картина
У перебігу алкогольної кардіоміопатії фахівці виділяють кілька стадій: безсимптомну (доклінічну) та симптоматичну.
Безсимптомна стадія розвивається у тих, хто приймає понад 90 г етанолу на добу протягом 5 років і більше. Дана стадія характеризується діастолічною дисфункцією лівого шлуночка.
Симптоматична стадія проявляється систолічною дисфункцією лівого шлуночка, порушенням серцевого ритму, прогресуючої кардиомегалией.
По клінічній картині це захворювання людини аналогічно ідіопатичною дилатаційної кардіоміопатії. Але при цьому наголошується, що серед людей з алкогольною кардіоміопатією число тих, що палять вище, ніж у пацієнтів з дилатаційної кардіоміопатією. Це свідчить про те, що паління істотно впливає на патогенез уражень серця, а також на клінічні прояви хвороби, наприклад, з-за приєднання симптомів хронічної обструктивної хвороби легень.
Діагностика захворювання
При алкогольній кардіоміопатії результати ЕКГ, ехокг (ехокардіографії), а також рентгенографії органів грудної клітки аналогічні даними при ідіопатичній дилатаційної кардіоміопатії. При проведенні доплер-ехокг виявляються дилатація порожнин серця, діастолічна і систолічна дисфункція лівого шлуночка та відсутність атеросклеротичних уражень коронарних артерій і аліментарного дефіциту.
Діагноз алкогольна кардіоміопатія ґрунтується на визначенні в анамнезі зловживання етанолом і відсутності інших причин розвитку хвороби, а також на поліпшення діяльності серця при виключення надмірного вживання алкогольних напоїв.
В даний час фахівці виділяють близько 25 індикаторів регулярного вживання алкоголю. Найбільш апробовані з них – це визначення підвищення активності у-глутамілтранспептидази за умови відсутності підвищення лужної фосфотази, а також збільшення середнього корпускулярного об’єму еритроцитів.
Якщо зібрати анамнез неможливо, на допомогу можуть прийти токсикологічні дослідження головного мозку, жировій тканині кори надниркових залоз на вміст ацетальдегіду. Якщо вміст цієї речовини в жировій тканині становить понад 5 мг/кг, то факт постійного зловживання етиловим спиртом вважається доведеним.
Лікування хвороби
При виключення алкоголю або при значному скороченні його вживання до 20-60 г на день підвищується фракція викиду лівого шлуночка. Але утіх, хто продовжує зловживати спиртними напоями і вживає понад 80 г етанолу в день, як правило, фракція викиду лівого шлуночка продовжує знижуватися. До чого це призводить? За статистикою, показник 5-річної смертності серед таких людей виявляється значно вище, ніж серед тих, хто виключив алкоголь або істотно скоротив його споживання. До того ж дані досліджень показують, що при виключенні алкоголю покращуються параметри систолічної функції лівого шлуночка серця.
Таким чином, один з найважливіших принципів лікування алкогольної кардіоміопатії є виключення алкогольних напоїв.
Існує також думка про те, що при лікуванні алкогольної кардіоміопатії доцільно призначати вітамін В1. А деякі спеціалісти говорять про необхідність застосування метаболічної терапії і таких препаратів, як левокарнітин, триметазидин, фосфокреатін.
Дане захворювання залишається в наші дні гострою медичною та соціальною проблемою. Для кращого розуміння причин його розвитку, методів діагностики і лікування потрібне подальше проведення різноманітних наукових досліджень.
