Короткий зміст: «Людина на годиннику». Н.С.Лєсков

Розповідь Н. С. Лєскова «Людина на годиннику» був написаний в 1887 році і в цьому ж році його опублікували у виданні «Російська думка», щоправда, під назвою «Порятунок погибавшего». Автор сам потім його змінив. В основу сюжету покладено реальний факт, про це автор повідомляє в першій главі. В оповіданні також згадані прізвища реальних історичних особистостей.

Н. С. Лєсков, «Людина на годиннику»

Хрещенські морози в 1839 році були з відлигами. Рота Ізмайловського полку несла вартову службу в палаці. Командував при цьому блискуче освічений молодий офіцер Микола Іванович Міллер. Від усіх тільки й треба було, що стояти на визначених постах. Цар Микола Павлович повернувся з вечірньої прогулянки і ліг у постіль. Вечір був дуже спокійний і заколисуючий.

Міллер сидів у офіцерському кріслі і читав книгу, як тут йому повідомили, що трапилася біда. І тут раптом змінює свою спокійну атмосферу короткий зміст. «Людина на годиннику» починає описувати почався переполох у вартове.

Солдат Постніков

Часовий Постніков, стоячи на посту, почув, що недалеко від нього тоне людина і волає про допомогу. Постніков був людиною «нервовим і чутливою», тому залишатися байдужим він не міг, хоч і знав, що постовому суворо забороняється покидати свою какаульную будку. За ці півгодини серце Постнікова мало не розірвалося, але він все ж вирішив врятувати бідолаху з крижаної води Неви.

Далі цікаве повідомляє короткий зміст. «Людина на годиннику» оповідає про те, що після порятунку потопаючого солдата, який залишив охороняється пост, будуть чекати суворі покарання аж до розстрілу або відправки на каторгу, тільки в кращому випадку висічуть до напівсмерті.

Офіцер

В цей же час повз на санях проїжджав якийсь офіцер, він під’їхав до них і став розпитувати про те, що трапилося, але Постніков — в рушницю і знову стояв у будці. Тоді офіцер завантажив мокрого людини в сани, повіз до пристава і зробив заяву, що врятував людину. Той, якого врятували, знесилений і мокрий, нічого не пам’ятав, і йому було байдуже, хто рятував його. Пристави з підозрою оглянули офіцера, у якого одягу були сухі і який захотів отримати нагороду «За спасіння в нестійкою». Так продовжує свій розвиток короткий зміст. «Людина на годиннику» далі розповідає про те, що у палацовій варті піднявся гвалт, адже Постніков хоч і врятував людину, але порушив Статут.

Вартова

Захищати його не можна нікому, ні офіцерові, ні солдату, так як в таких випадках не можна виправдовуватися, ні заперечувати, щоб не нарватися на великі неприємності. Міллер негайно доповідає батальонному командиру Свиньину про подію і просить допомогти в цій делікатній справі. І той відразу прибуває в караульню Зимового палацу. Після деяких розглядів потрапляє і Міллеру і заарештовують Постнікова. Вранці обер-поліцмейстер Кокошкін готує доповідь государю про всіх справах.

Свіньїн був сильно стурбований і тому відразу вирушив до Кокошкін, який тут же зібрав у себе всіх, хто був причетний до цієї справи. Допитавши кожного, він виносить свій вердикт, так як потопаючий був напідпитку, погано пам’ятав свого спасителя і в розгубленості показав на офіцера, який привіз його у відділок, то першого відпускають, а другого будуть представляти до нагородження.

Покарання

Загалом, день був вдалий, і все начебто обійшлося гладко. Однак дуже цікаво і раніше інтригуюче підходить до кінця короткий зміст. «Людина на годиннику» продовжується тим, що Свіньїн задоволений повертається до Міллера, а той йому натякає на те, щоб відпустити з-під варти бідного Постнікова, який і так страху натерпівся в очікуванні своєї долі. Але служака Свіньїн звинуватив Міллера в людській м’якості, невластивою військовій людині, і наказав висікти його солдата, і щоб різками сікли його новоприбулі молоді гвардійці, а не люди, які страждають лібералізмом і не січуть свого товариша, як повинно. Після цієї жорстокої страти закривавленого Постнікова на його ж шинелі принесли в лазарет.

Комбат Свіньїн потім сам по-батьківськи відвідав цього бідного солдата і, переконавшись, що його наказ виконаний досконало, розпорядився, щоб виділили солдату Постникову чверть фунта чаю і фунт цукру. Солдат був радий, що все так закінчилося, адже могло бути й гірше, і вимовив слова: «Дякую за батьківську милість!»

Розповідь Лєскова «Людина на годиннику» натякає на те, що і сам Бог був задоволений такою смиренної душею, як у Постнікова. Цей «неискусственный» смиренний персонаж — один з тих смертних, які творять добро і не чекають ніяких нагород ні в яких випадках.

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/55259-korotkii-zmist-ludina-na-godinniky-n-s-lyeskov/