«Все що не робиться, робиться на краще». Наскільки справедливе твердження?

Кожна людина хоч раз у житті чув: «Все що не робиться, робиться на краще». Або в такому виконанні: «Все що Бог не робить, все на краще». Люди зазвичай чують цю фразу в дитинстві від матерів або бабусь, але вони не розмірковують про справедливість цього твердження. Вони запам’ятовують, і так їх відносини з цією народною мудрістю закінчуються або, вірніше, перериваються рівно до того часу, коли їм доведеться самостійно вийти на поле битви з життям. І ось тоді вони зможуть відповісти на питання про те, наскільки Бог влаштовує людське життя на краще. А поки що сучасні діти ростуть, ми окинемо поглядом інтерпретації фразу «Все що не робиться, робиться на краще» в різних філософських і релігійних традиціях.

Християнство

Чому християни переконані, що Бог все робить на краще? Тому що, з точки зору віруючих, все в житті або нагорода або покарання (випробування). Бог випробовує людину покаранням, і раб божий стає краще. Тому, так чи інакше, все що не робиться, робиться на краще. Якщо людина вірить в Бога, то він у будь-якому випадку у виграші: на нього звалюється щастя – він насолоджується життям, він страждає – стає краще, морально чистішим і взагалі ближче до Господа.

Дійсно, що може бути відчайдушно поганого в житті земної, якщо вона — лише прелюдія до життя небесної? Все грає на руку людині тим або іншим чином. Тому навіть можна сказати: «Все що не робиться — до кращого веде». Так, але у цієї думки були заперечення, насамперед, з боку здорового глузду. Від його особи виступав Вольтер.

Вольтер (1694 – 1778)

Французький філософ 18 століття написав книгу «Кандід, або Оптимізм». У цьому прекрасному і нескінченно чудовому творі Вольтер висміює, крім іншого, метафізику, особливо оптимізм Лейбніца, квінтесенцією якого можна вважати відому цитату: «Усе на краще в цьому кращому з світів». У філософській повісті французького філософа два основних персонажа — Кандид і його вчитель Панглосс. Повість побудована так, що на героїв звалюється багато всяких пригод і випробувань, але Панглосс ніколи не сумує і постійно повторює: «Все на краще». Він говорить це навіть тоді, коли залишається без ока в результаті пригод.

Артур Шопенгауер (1788 – 1860)

Помер Вольтер у Франції, через 10 років народився А. Шопенгауер, і, дивна річ, він теж не любив Лейбніца і його «рожевий» оптимізм. І в помсту йому придумав свій афоризм: «Цей світ-найгірший з можливих світів» — маючи на увазі, що все тут змінюється тільки до гіршого. Чому так? Бо реальністю, на думку німецького філософа, управляє зла і безжальна Світова воля, її завдання тільки одна – відтворюватися в людських істотах і таким чином існувати вічно.

У світі А. Шопенгауера у буття тільки один зміст – страждання. Людина замкнена в ньому, він бранець життя. Трагічність людського існування в тому, що за ним не слід ніякого потойбічного продовження. Життєве завдання людини А. Шопенгауэром трактується як усвідомлення свого рабства в буття і прийняття рішення про цілеспрямоване знищення волі до життя (інше ім’я Світової волі). Виходячи з цього, Шопенгауер прихильно ставився і до самогубства, і до умертвіння плоті, бо чим слабкіше людське тіло, тим менше в ньому волі до життя. Ідеальною смертю для героя філософії А. Шопенгауера була б смерть від голоду у цілковитої злиднях. Такі справи.

Читачеві, мабуть, буде цікаво дізнатися, як жив сам високоповажний пан філософ. Не варто за нього турбуватися, він жив прекрасно: добре їв, добре спав. Дуже трепетно ставився до свого здоров’я і, по завіреннях А. Камю (французького філософа 20 століття), А. Шопенгауер міг міркувати про самогубство, сидячи за обіднім столом.

Коли ж першого иррационалиста запитували, чому він не випливає власним розпорядженням, він відповідав, що іноді душевного спека людини вистачає тільки на те, щоб вказати шлях, але пройти по ньому у нього вже не вистачає сил. Дотепна відповідь, і не посперечаєшся. Ось таким чином Шопенгауер винайшов альтернативу народної мудрості, яка говорить: «Все що не робиться, робиться на краще».

Жан-Поль Сартр (1905 – 1980)

Пора відкрити карти. За досліджуваної тут формулюванням ховається звичайний фаталізм. Цей термін знають навіть ті, хто не особливо захоплюється філософією. Фаталізм означає зумовленість всього того, що відбувається в світі з людиною. Відповідно, такий світогляд формує людину, покірної долі. Саме цей тип людини і вважає, що все робиться на краще.

Фаталистам протистоять волюнтаристы. Останні ж вважають, що ніякої зумовленості не існує, все залежить від сили волі людини (звідси і назва). Саме до таких людей належав філософ-екзистенціаліст Жан-Поль Сартр. Він просто не міг вірити, що Бог все робить на краще, так як в його світоглядній системі Бог помер. Кончина Всевишнього трапилася вже в 19 столітті, про неї говорив Ніцше.

Ж. П. Сартр стверджував, що в людині немає ніякої визначеності. Він сам повністю відповідаємо за себе, вона має свій особистий «проект», і немає над ним ніяких вищих сил. Він єдиний. Бог, на думку Сартра, помер не безслідно і не безболісно для людини. У спадок своєму синові Вседержитель залишив «діру в душі», яку людині потрібно заповнити протягом життя і тим самим відбутися.

Буддизм

Відволічемося від Заходу і звернемося до Сходу. Для Будди існувала тільки одна зумовленість – це залежність людини від його вчинків. Пересічна людина живе в сансару, тобто в постійному круговороті народження і смерті. Нагадуємо, що, згідно буддизму, людина перероджується знову і знову, поки не досягне нірвани (з санскриту — «згасання») – звільнення від нескінченного кола перероджень і, відповідно, страждань, пов’язаних з ними.

Існуючий світ наповнений стражданнями. І, в принципі, людину в ньому нічого доброго не чекає, якщо він не усвідомлює істину, що життя є страждання, це перший крок до звільнення. Потім слід засвоїти і інші «благородні істини»: бажання жити породжує страждання; можливе досягнення стану досконалого байдужості до подій – воно і називається нірваною; до нірвани веде серединна дорога, яка пролягає між аскетизмом (умертвінням плоті) і гедонізмом (прагненням до постійного і нестримного насолоди). Таким чином, якщо Будда говорив, що все що не робиться, робиться на краще, цитати його могли звучати так: «Ти досягнеш нірвани тільки у випадку, якщо усвідомлюєш: життя є страждання, тобі потрібно відмовитися від своїх бажань і встати на серединний шлях»; «Якщо ти вже на шляху просвітлення, то все до кращого».

Варто сліпо коритися долі, Богу чи випадку (Богу Нагоди)?

Буддійський «серединний шлях» можна цілком спокійно застосувати і в повсякденному житті. Фаталізм та волюнтаризм – це межі життя. Кожен вибирає сам, хто він — маріонетка в руках вищих сил або істота, наділене волею і здатний вирішувати власну долю, бути її господарем.

Того, хто не хоче нічого вирішувати, а воліє плисти за течією, цілком підходить фаталізм, і він може сказати: «Все, що Бог не робить, все на краще». Правда, фаталізм може бути й іншим, він може виражати певне мислення постфактум. Наприклад, людина боровся з долею все життя, а потім підкорився їй, і він розглядає весь своїй життєвий шлях як виконання вищого приречення.

Волюнтаризм, навпаки, для тих, хто не бажає здаватися на милість Бога або долі.

Таким чином, в залежності від вибору сторони у спорі людина і вирішує для себе, чи справедливе твердження, поміщене в заголовку статті, чи ні.

Невеликий бонус для читачів, які не знають латині, але хотіли б показати яким-небудь виразом. Так от, фраза «все що не робиться, робиться на краще» на латині звучить так: Omne quod fit, fit in melius.

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/41278-vse-sho-ne-robitsia-robitsia-na-krashe-naskilki-spravedlive-tverdjennia/