Гіпсокартон – універсальний обробний матеріал, його навіть деколи називають «королем обробки». Він незамінний при оформленні інтер’єру, оскільки з нього можна виготовляти конструкції будь-якої складності і стелі з будь-якою кількістю рівнів. Після шпаклівки гіпсокартон допустимо фарбувати, а також наклеювати на нього плитку або шпалери. Якщо з шпалерами і фарбуванням простіше, то ось як покласти плитку на гіпсокартон, щоб вона міцно трималася і не отваливалась від мікровібрацій – завдання не для дилетантів. Як це зробити професійно – розглянемо нижче.
Зміст статті
Підготовка каркасу і поверхні гіпсокартону
Каркас для монтажу гіпсокартону, якщо ви припускаєте наклеювати на нього плитку, повинен мати підвищену жорсткість. Досягається це більшим, ніж звичайно, кількістю як вертикальних, так і горизонтальних профілів. Крок повинен бути невеликим, щоб мінімізувати прогин листа. При монтажі гіпсокартону під обої або під фарбування крок профілів становить 40-50 сантиметрів, а під плитку – 20-30. Якщо дозволяє кількість матеріалів, краще зробити крок мінімальним. Дерев’яні бруски для виготовлення каркаса краще не використовувати, оскільки вони, навіть якщо їх просочити спеціальним складом, з часом можуть пожолобитися, що вплине на міцність зчеплення плитки з гіпсокартоном.
Оскільки зазвичай плиткою відбуваються приміщення з підвищеною вологістю, то і гіпсокартон під їх наклейку слід вибирати вологостійкий. Якщо з нього робиться стіна або перегородка, то всередину каркаса слід помістити звукоізоляційний матеріал, щоб не було «ефекту барабана». Профілі з’єднуються саморізами з запресованої шайбою, при монтажі гіпсокартону в подібних місцях будуть нерівності, тому шпаклівку необхідно підійти максимально ретельно. Окремі аркуші перед шпаклівкою з’єднуються стрічкою-серпянкой. Зашпакльована поверхню гіпсокартону повинна бути гранично плоскою, адже від цього безпосередньо залежить якість закріплення плитки.
до змісту ?Наклеювання плитки
Укладання плитки на гіпсокартон за умови правильно приготованої основи не відрізняється від її монтажу на цегляну або залізобетонну стіну. Поверхня грунтується, після висихання ґрунтовки проводиться наклеювання. Для цього вам знадобляться наступні інструменти і матеріали:
- клей для плитки;
- склад для затирання швів;
- ємність для їх розведення;
- дриль із спеціальною насадкою для замішування складу;
- гребінчастий і плоский шпателі;
- плиткоріз;
- рівень (краще два – лазерний і бульбашковий, призначений спеціально для укладання кахельної плитки);
- губка для затирання швів;
- пластмасові хрестики для фіксації плиток.
Якщо ви впевнені, що поверхня підлоги виведена ідеально горизонтально, то плитку можна починати наклеювати з самого низу. Але таке буває рідко, найчастіше, якщо стяжка не заливалася за рівнем і за маячками, перепад висот в кращому випадку буде 1-2 сантиметри на погонний метр, а нерідко і більше. Щоб шви плиток розташовувалися по максимуму близько до горизонтальної лінії, укладання слід починати на деякій відстані від підлоги – близько 20 сантиметрів. Для цього до гіпсокартону за допомогою шурупів кріпиться горизонтальний профіль, який буде служити опорою першого ряду плитки.
Гребінчастим шпателем замішаний клейовий склад наноситься на поверхню плитки, після чого вона прикладається до гіпсокартону і вирівнюється за профілем. Починати можна як від центру стіни, так і від кута, в залежності від того, як плитка буде виглядати після закінчення кладки в даному інтер’єрі. Щоб шви були однакової ширини, між сусідніми плитками вставляються пластмасові хрестики. Через добу, коли клей застигне, профіль відкручується, і нижня частина стіни також обробляється плиткою.
Потім залишається почекати, поки «друга черга» плитки висохне і можна буде замазувати і затирати шви. Зазвичай для цього вибирається склад неяскравого кольору – блакитний, рожевий, а також блідо-жовтого або блідо-зеленого забарвлення, залежно від кольору плитки і від стилю інтер’єру. Після нанесення складу по швах слід пройтися губкою, рясно змоченою у воді. З її допомогою видаляються нерівності затірки і невелика кількість затирочного складу, який потрапив на плитку. Приблизно через добу-дві (в залежності від швидкості висихання затірки) приміщення готове до експлуатації.
Зазвичай інструкція, як клеїти плитку на гіпсокартон, цегляну кладку, стінові панелі різного типу та інші поверхні, розміщена на упаковці або вкладена в неї. Еволюція оздоблювальних матеріалів рухається гігантськими кроками, і не виключено, що при наклеюванні композитної плитки будуть застосовуватися якісь інші прийоми. Але поки зазначених вище методів достатньо, щоб при дотриманні алгоритму дії монтувати кахельну плитку максимально якісно.
