Батьки часто сердяться з-за того, що їх дитина неуважна. Прийшов з школи, роздягнувся і забув акуратно скласти одяг. Не захопив ключі. Запізнився на тренування. Не помив тарілку. Причому мова тут йде не про дитячої ліні, а про те, що дитина збирався зробити, але чомусь забув.
Проблема неуважність здебільшого притаманна дітям дошкільного та молодшого шкільного віку. Вони немов витають у хмарах, думають про все відразу, а в результаті постійно щось не встигають. Батьки тривожаться з-за цього, звертаються до фахівців, читають тематичну літературу. Думають про те, як можна подолати неуважність дитини. Їм здається, що для дітей не нормально бути такими забудькуватими, адже вікові проблеми з пам’яттю у них ще не сформувалися.
Проте нічого поганого в дитячої неуважності немає, якщо вона не носить, звичайно, патологічний характер. Неуважність – це звичайна властивість будь-якої дитини віком до десяти років. І чим молодша дитина, тим він рассеяннее. Тому що у дітей цього віку увагу зосереджується лише на тому, що для них цікаво і незвично. На нудних предметах діти можуть зосередитися ненадовго. Тому цілком зрозуміло, яким чином дитина міг забути про ключі, тарілці або одязі. Щось більш цікаве в той момент привернуло його увагу, і дитина кинувся туди.
Структури пам’яті дітей дошкільного та молодшого шкільного віку теж поки не сформовані повністю, тому іноді дитина може дивувати оточуючих, відтворюючи подробиці якої-небудь події до найменших деталей, а іноді насилу згадує, що давали на сніданок у школі. Все просто – подія була для нього цікаво, вразило його уяву, пам’ять і запам’ятала його так виразно. А от сніданок абсолютно не важливий, особливо якщо під час сніданку хтось з однокласників розповідав цікаву історію.
Лаяти за це дітей безглуздо, тому що вони не винні в таких випадках. Вони і хотіли б так не робити, але не можуть. Така природа, з нею марно сперечатися.
Лікувати це теж не потрібно, тому що по мірі дорослішання буде рости здатність дитини концентрувати увагу на нецікавих речах і не відволікатися. Також буде розвиватися і пам’ять. Практично повноцінною вона стане у підлітковому віці. Тому треба лише трохи почекати. А поки можна разом сміятися над цими милими помилками, які дитина робить не навмисне.
