Якщо ранкові скандали і істерики у дитини на порозі дитячого садка стали вашим щоденним ритуалом, знайдіть причину такої поведінки. Адже відмова від відвідування дитячого саду може бути викликаний цілим переліком проблем.
Почнемо з самого простого: вік дитини. Психологи радять віддавати дитину в садок в 4 роки. У три він ще дуже прив’язаний до мами. У п’ять вже звик до усталеного розкладу життя без саду. Якщо обставини женуть вас на роботу, постарайтеся, щоб малюк вже мав уявлення про знаходження у дитячому колективі – відвідував розвиваючі заняття або групи неповного дня.
Перший місяць-два ранкові істерики у дитини норма. Але якщо і далі ніяких змін – пора шукати причину такої стійкої нелюбові. Спочатку поговоріть з вихователем. З’ясуйте, як дитина поводиться в групі протягом дня. Якщо після вашого відходу сльози у нього моментально висихають, значить, це просто маніпуляція за мамине увагу, не більше. Але якщо дитина не грає з однолітками, сидить осторонь, не їсть, погано спить, перебуває в пригніченому стані – це вже привід розібратися в причинах такої поведінки.
З’ясуйте у вихователя, чи є у вашої дитини конфлікти з однолітками. Іноді однієї бійки досить, щоб зіпсувати настрій надовго. Знову ж таки порадьтеся з вихователем, як вийти з цієї ситуації. Можливо, вам треба поговорити в тристоронньому порядку і конфлікт буде вичерпано.
У деяких дітей нелюбов до дитячого саду ґрунтується на насильницьких спроб нагодувати дитину. Якщо у малюка є проблеми в харчовому поведінці, поінформуйте няню і вихователя. Домовтеся, що дитина буде сам вирішувати, їсти йому чи ні і годувати з ложки його не потрібно. Самі ж будинки годуєте сніданком і забирайте з саду раніше, щоб він не ходив весь день голодним.
Пограйте з дитиною в дитячий сад будинку. Садовіть ляльок і звірів і змоделюйте ситуацію. Реакція дитини на неї і буде показником того, що насправді відбувається в групі. Зверніть увагу, які нові слова приніс ваш малюк із саду. Якщо мова стала рясніти експресивною лексикою – «дура», тупа» тощо, є привід подивитися на ставлення вихователя до дітей. Для початку поговоріть з іншими мамами, помічали вони подібна поведінка у своїх дітей. Якщо підозри підтвердяться, не соромтеся підійти до вихователя і в лоб запитати, хто ж так висловлюється з дітей. Слідкуйте за реакцією вихователя і няні. Чи будуть вони йти від відповіді або віджартовуватися. У цьому випадку сходіть до завідуючої і висловіть для початку в усній формі свої претензії. У вас є для цього всі права. Зазвичай такий заходів достатньо, щоб після проведеної бесіди персонал змінював своє ставлення, хоча б на час.
Чи бувають «несадовские» діти? Так, бувають. Не всім комфортно у великому колективі, з незнайомими дорослими людьми. Деякі діти відчувають стрес від кожного походу в туалет, переодягання, спільного сну в спальні. У цьому випадку батькам треба подумати: а чи нам потрібен дитячий садок? Може вдома з бабусею або нянею буде краще. Якщо мамі треба вийти на роботу, можна пошукати варіант перебування в саду неповний день до сну. Внесок дитячого садка в соціалізацію дитини сильно перебільшений. А ось за кількістю придбаних нервових розладів він рекордсмен.
