Що робити, якщо дитина не хоче йти в дитячий садок

Якщо ранкові скандали і істерики у дитини на порозі дитячого садка стали вашим щоденним ритуалом, знайдіть причину такої поведінки. Адже відмова від відвідування дитячого саду може бути викликаний цілим переліком проблем.


Что делать, если ребенок не хочет идти в детский сад

Почнемо з самого простого: вік дитини. Психологи радять віддавати дитину в садок в 4 роки. У три він ще дуже прив’язаний до мами. У п’ять вже звик до усталеного розкладу життя без саду. Якщо обставини женуть вас на роботу, постарайтеся, щоб малюк вже мав уявлення про знаходження у дитячому колективі – відвідував розвиваючі заняття або групи неповного дня.

Перший місяць-два ранкові істерики у дитини норма. Але якщо і далі ніяких змін – пора шукати причину такої стійкої нелюбові. Спочатку поговоріть з вихователем. З’ясуйте, як дитина поводиться в групі протягом дня. Якщо після вашого відходу сльози у нього моментально висихають, значить, це просто маніпуляція за мамине увагу, не більше. Але якщо дитина не грає з однолітками, сидить осторонь, не їсть, погано спить, перебуває в пригніченому стані — це вже привід розібратися в причинах такої поведінки.

З’ясуйте у вихователя, чи є у вашої дитини конфлікти з однолітками. Іноді однієї бійки досить, щоб зіпсувати настрій надовго. Знову ж таки порадьтеся з вихователем, як вийти з цієї ситуації. Можливо, вам треба поговорити в тристоронньому порядку і конфлікт буде вичерпано.

У деяких дітей нелюбов до дитячого саду ґрунтується на насильницьких спроб нагодувати дитину. Якщо у малюка є проблеми в харчовому поведінці, поінформуйте няню і вихователя. Домовтеся, що дитина буде сам вирішувати, їсти йому чи ні і годувати з ложки його не потрібно. Самі ж будинки годуєте сніданком і забирайте з саду раніше, щоб він не ходив весь день голодним.

Пограйте з дитиною в дитячий сад будинку. Садовіть ляльок і звірів і змоделюйте ситуацію. Реакція дитини на неї і буде показником того, що насправді відбувається в групі. Зверніть увагу, які нові слова приніс ваш малюк із саду. Якщо мова стала рясніти експресивною лексикою – «дура», тупа» тощо, є привід подивитися на ставлення вихователя до дітей. Для початку поговоріть з іншими мамами, помічали вони подібна поведінка у своїх дітей. Якщо підозри підтвердяться, не соромтеся підійти до вихователя і в лоб запитати, хто ж так висловлюється з дітей. Слідкуйте за реакцією вихователя і няні. Чи будуть вони йти від відповіді або віджартовуватися. У цьому випадку сходіть до завідуючої і висловіть для початку в усній формі свої претензії. У вас є для цього всі права. Зазвичай такий заходів достатньо, щоб після проведеної бесіди персонал змінював своє ставлення, хоча б на час.

Чи бувають «несадовские» діти? Так, бувають. Не всім комфортно у великому колективі, з незнайомими дорослими людьми. Деякі діти відчувають стрес від кожного походу в туалет, переодягання, спільного сну в спальні. У цьому випадку батькам треба подумати: а чи нам потрібен дитячий садок? Може вдома з бабусею або нянею буде краще. Якщо мамі треба вийти на роботу, можна пошукати варіант перебування в саду неповний день до сну. Внесок дитячого садка в соціалізацію дитини сильно перебільшений. А ось за кількістю придбаних нервових розладів він рекордсмен.

(Visited 6 times, 1 visits today)

 

Related posts