Інститут шлюбу переживає кризу. Про це свідчить превалювання вільних стосунків і так званих громадянських шлюбів серед молоді. Певна частина жіночого населення взагалі не збирається виходити заміж, поки не досягне поставлених цілей.
Для деяких категорій жінок заміжжя представляється єдино можливим варіантом розвитку відносин між чоловіком і жінкою, а створення сім’ї є головною метою існування.
Людство занадто довго йшло до формування нинішніх сімейних відносин, щоб так просто відмовитися від них. Сім’я була необхідна для існування в соціумі. Незаміжня жінка сприймалася суспільством як неповноцінна. Мати-одиначка несла статус ганьби до кінця своїх днів.
На сьогоднішній день емансипація досягла таких розмахів, що жінки виконують функції чоловіка на виробництві, іноді мають достаток вище середнього чоловічого, роблять стрімкий кар’єрний ріст і самі вирішують, що створювати сім’ю чи ні, народжувати дитину чи ні.
Власне, благополуччя дітей та є головним фактором, укладання офіційного шлюбу. Нормальний статевий розвиток дитини може відбуватися тільки у повноцінній сім’ї. Дитина повинна бачити приклад гетеросексуальних стосунків батьків, щоб правильно ідентифікувати себе і не мати згодом проблем у відносинах з протилежною статтю.
Звичайно, це щастя – знайти свою половину, прожити з нею щасливо все життя і померти в один день в оточенні дітей, онуків і правнуків. Але якщо не доля?
Щоб мудро життя прожити, знати треба чимало.
Два важливих правила запам’ятай для початку:
Ти краще голодуй, ніж що попало їж,
І краще будь один, ніж разом з ким попало.
Омар Хайям
А доля може скластися таким чином, що в житті не зустрінеться така людина, з яким хотілося б знаходитися поруч довгі роки. Не варто ставити знак тотожності між поняттями «відносини» і «шлюб». Навіть самі романтичні стосунки можуть зруйнуватися під впливом невирішених і нерозв’язних побутових проблем. У той час як роздільне співіснування і нечасті зустрічі можуть задовольняти обох учасників тандему. Нехай для Росії така форма відносин ще не типова, але в Європі і в Америці вона практикується і навіть носить статус шлюбних відносин і називається гостьовий шлюб.
Класичний шлюб мав на увазі розподіл сімейних обов’язків. Чоловік – годувальник, жінка – берегиня вогнища. Сьогодні працює більшість жінок. Причому їм доводиться поєднувати роботу з турботою про домашньому вогнищі. Функції чоловіків у господарстві обмежуються підтримкою в робочому стані сантехнічного обладнання та електроприладів.
При відсутності любові і взаєморозуміння такий дисбаланс принижує гідність жінки і робить шлюб тягарем для неї. Причому стереотип, нав’язаний громадською думкою і традиціями, примушує більшість жінок миритися з таким положенням справ.
Звичайно, інститут сім’ї проіснує ще довго, і стільки ж жінки будуть виходити заміж у пошуках сильного плеча. Але якщо вже і вступати в шлюб, на рівних правах з чоловіком, а не в статусі безкоштовної домробітниці і няні. Все-таки чоловік – це не просто людина чоловічої статі поруч, а друга половинка. З часом щасливі подружжя стають схожі зовні, розуміють один одного з півслова, відчувають біль і радість один одного. Недарма кажуть «чоловік і дружина — одне тіло, одна справа, один дух».
Тільки сьогодні практична необхідність офіційного шлюбу. Багато жінок розглядають питання доцільності заміжжя, не озираючись на громадську думку і традиції. У них з’явилася матеріальна можливість і моральне право керуватись власним ставленням до реєстрації відносин.
За результатами статистики в нашій країні на квітень 2013 року на 20 неодружених чоловіків припадає 56 незаміжніх жінок.
Тому жінці, з якоїсь причини не одружилася, немає підстав засмучуватися з цього приводу, і вже, тим більше, кидатися у вир шлюбних відносин тільки заради штампа в паспорті.
