Зрозуміло, що розвиток онко-захворювань не відбувається безпідставне. Для формування раку потрібні передракові захворювання шлунка у людини, які будуть цьому сприяти. З усіх причин розвитку раку, 80% пов’язані саме з хронічним атрофічним гастритом, у розвитку якого бере участь бактерія Helicobacter Pylori. Рідко коли рак формується на фоні гастриту з підвищеною кислотністю. Тільки в 10% рак шлунка пов’язаний з аутоімунним атрофічним гастритом, і 10% з іншими рідкісними захворюваннями – спадкове нахил, шлункові поліпи.
Передракові захворювання шлунка у людини пов’язані і з оперативними втручаннями на цьому органі. Число онко-захворювань зростає у пацієнтів, яким була проведена резекція шлунка. Так як у багатьох регіонах продовжують лікувати таким чином легкі форми виразки шлунка, то число пацієнтів ризикують захворіти в наслідок рак не буде зменшуватися. Після операції часто триває розвиток гастриту з-за присутності H. Pylori в слизовій шлунка, з іншого боку, у пацієнта розвивається рефлюкс-гастрит. Тобто жовчні кислоти постійно забиваються в порожнину шлунка, дратують слизову, що призводить до розвитку гастриту. У таких пацієнтів існує ризик розвитку раку кукси (рубця) шлунка. До 15 років з дня операції, ризик становить 10-20%, після 15-20 років, ризик зростає до 50-70%. Найчастіше проблеми пов’язані з ускладненнями з’явилися після резекції шлунка, за певної методики (Більрот – II). На рубці шлунка може розвинутися запалення, дистрофічні зміни, аж до некрозу слизової оболонки. Патологічне зміна тканин розвивається саме близько до з’єднанню кишки з шлунком. Оперовані пацієнти повинні бути завжди під наглядом, і в разі появи дисплазії слизової (патологічне зміна тканини), то йому проводять 1-3 рази протягом року ЕФГДС (ендоскопію) з подальшим аналізом забраної тканини. У разі виявлення у пацієнта H. Pylori, не залежно від типу операції, слід проводити антибактеріальне лікування, і періодично перевіряти її наявність.
У разі розвитку рефлюкс-гастриту проводять лікування з застосуванням препаратів, які пригнічують секрецію шлунка, які прискорюють виведення шлункового вмісту.
Такі передракові захворювання як гіперпластичні поліпи, і виразки шлунка призводять до розвитку раку лише в 5% випадків. При виявленні даних захворювань, пацієнти повинні періодично обстежуватися з допомогою морфологічного аналізу поліпів, тобто дослідження швидкості росту, їх поширення, проведення біопсії, для спростування малігнізації поліпів. Що стосується виразки шлунка, то важливо дотримуватися всіх правил лікування і дієту, спостерігати за реакцією виразки на застосовувані методи лікування, якщо немає позитивної динаміки, слід шукати причину (порушена дієта, алкоголь, куріння, постійний стрес, наявність H. Pylori) і стежити за розвитком виразки. Часом важко відрізнити навіть досвідченому лікарю рак шлунка від звичайної виразки. Тому проводиться біопсія та гістологічний аналіз, особливо коли вона не піддається звичайному лікуванню. При виявленні бактерії H. Pylori обов’язково проводиться повне її знищення, за допомогою антибактеріального лікування.
Хвороба Менетріє характеризується утворенням множинних дрібних виразок у слизовій оболонці шлунка і стравоходу. Дане захворювання теж входить в групу передракових захворювань, так як в клітинах слизової оболонки шлунка завжди дуже багато мутіруючої фактора, що відповідає за онкологічну трансформацію клітин. Пацієнти з хворобою Менетріє страждають від сильних болів в області верхньої частини живота, пацієнт втрачає масу тіла мабуть із-за частоти блювання, кровотечі, втрати поживних речовин. Звичайне лікування рідко здатне допомогти таким пацієнтам, в основному лікування направлене на зниження болю, корекцію втрати поживних речовин, мінералів і вітамінів. Основне лікування даного захворювання засноване тільки на оперативне видалення шлунка.
Передракові захворювання шлунка у людини можуть бути і генетичного характеру, як наприклад, хвороба Пейтца–Егерса. Захворювання характеризується утворенням множинних поліпів, які мають пігментацію малинового кольору, і розташовуються на обличчі і навколо рота, на долонях, в порожнині рота, в шлунку, в тонкій кишці і рідше в товстій кишці. При такому захворюванні є ризик утворення не тільки раку шлунка, але й інших органів: молочної залози, яєчниках, шийки матки, яєчок (у чоловіків). Щоб уникнути малігнізації поліпів, їх слід видаляти хірургічним шляхом.
