Складно знайти хоча б однієї дитини, який ніколи не відчував страх. Це нормально, тому що для кожного віку існує типовий набір найпоширеніших страхів. Але чому з’являються страхи, які виходять за рамки віку дитини і тривають місяцями, а то й роками?
Страх – це сукупність психологічних і фізіологічних реакцій на загрозливий життя подразник (реальний або уявний). Коли людина боїться, в його організмі відбуваються різкі фізіологічні зміни: частішає пульс, дихання, посилюється потовиділення, підвищується тиск і виділяється шлунковий сік.
В основі страху лежить інстинкт самозбереження: ми боїмося того, що може заподіяти нам непоправної шкоди. Зрозуміло, далеко не завжди страхи є виправданими і реально загрожують нашому здоров’ю і розуму. Чому ж, ще у ранньому дитинстві, ми починаємо боятися абсолютно не небезпечних речей/істот?
Дитячий страх може сформуватися двома шляхами: в реальній ситуації небезпеки або в процесі спілкування з іншими людьми. У процесі життєдіяльності дитина набуває свій індивідуальний досвід в області травмуючих ситуацій. Це можуть бути падіння, опік, переляк при вигляді великої тварини, захворювання і т. д. В даному випадку дитина дійсно знаходиться в ситуації небезпеки; він усвідомлює, що дані ситуації можуть стати загрозою для життя, і формується реальний страх. Страх уявний, як правило, формується за неакуратного вживання дорослими різних літературних обертів або застережень: «упадеш – боляче!», «не будеш їсти кашку – прийде злий вовк!» і т. д. Дитина з підвищеною тривожністю все приймає буквально і дуже близько до серця. Він дійсно буде думати, що прийде якийсь страшний уявний вовк і буде загрожувати його життя. Так формуються дитячі фобії.
Крім подібних виразів, на формування страху впливають неспокійні розмови дорослих у присутності дитини. Сварки між батьками, скандали, розмови про різні неприємності позначаються на сприйнятті дитиною навколишнього світу. Фільми – ще одна часта причина появи фобій. Батькам слід контролювати, як довго і які передачі дивиться дитина.
Завдання батьків – помітити тривоги і страху дитини і направити всі свої сили на усунення недуги.
