Синдром рухових порушень у дітей: симптоми і лікування

Рухова активність малюка — це один з основних факторів, за якими прийнято судити про стан його здоров’я. Але зустрічаються випадки, коли батьки немовляти чують від невропатолога діагноз «синдром рухових порушень». Що це? Якими симптомами супроводжується захворювання? Чи можна позбутися від нього? Чи існують способи, які допоможуть уникнути появи подібної неприємності? У статті будуть розглянуті відповіді на ці та деякі інші питання.

Що таке синдром рухових порушень новонародженого?

Це захворювання діагностується у випадках, коли у немовлят спостерігається зниження або підвищення рухової активності, м’язова дистонія і ослаблення сили м’язів. Найбільш схильні йому малюки у віці від 2 до 4 місяців.

Синдром рухових порушень поділяють на кілька основних типів:

  1. М’язовий гіпертонус.
  2. М’язова гіпотонія.
  3. Мозочковою синдром.
  4. Дитячий церебральний параліч.
  5. Мозочкова дизартрія.
  6. Симетричний шийний тонічний рефлекс.
  7. Тонічний лабіринтовий рефлекс.

Кожен з типів захворювання має свої особливості. Поговоримо про це пізніше при розгляді симптоматики синдрому рухових порушень.

Причини виникнення захворювання

Синдром рухових порушень у немовляти може виникнути в результаті впливу деяких факторів.

По-перше, причиною захворювання може стати гіпоксія. Це явище супроводжується порушенням кровопостачання головного мозку, що призводить до його поразки.

По-друге, синдром рухових порушень може виникнути в результаті перенесеної внутрішньоутробної інфекції.

По-третє, частою причиною захворювання виступають отримані родові травми в результаті занадто великої маси плоду, тазовому передлежанні, неправильному вставлянні головки і так далі. У всіх цих випадках може бути вражений спинний мозок новонародженого.

Четверта і остання причина полягає в неправильному формуванні опорно-рухового апарату.

Симптоми гіпертонусу

Синдром рухових порушень у новонародженого, що проявляється у вигляді гіпертонусу, може супроводжуватися такими симптомами:

  • тіло малюка в лежачому положенні згинається у вигляді дуги;
  • дитина навчився тримати голівку, не досягнувши навіть місячного віку;
  • до тримісячного віку дитина не навчилася розкривати кисть для того, щоб взяти іграшку чи інший предмет, він притискає до тулуба, стиснуті кулачки;
  • голова малюка завжди повернута в один бік;
  • якщо поставити малюка на ніжки, він постане не на повну стопу, а на одні шкарпетки;
  • дитина вміє перевертатися тільки через один бік;
  • в однорічному віці не користується обома руками, а віддає перевагу якійсь одній.

Всі вищеописані ознаки означають, що з ЦНС надходить надмірна кількість імпульсів. Не варто відкладати в довгий ящик похід до невролога.

Симптоми гіпотонус

На відміну від попереднього варіанту, гіпотонус характеризується зниженим надходженням імпульсів від ЦНС в м’язові тканини, в результаті чого зменшується і їх напруга.

Синдром рухових порушень цього типу супроводжується такими ознаками:

  • млявість дитини, він робить зовсім мало рухів ніжками і ручками;
  • малюк не може утримувати іграшку в руці;
  • крик дитини дуже слабкий;
  • дитина не вміє утримувати голову у вертикальному положенні протягом тривалого періоду часу і постійно закидає її назад;
  • малюк не починає в належний час повзати, сидіти і вставати;
  • дитина починає усміхатися набагато пізніше визначеного терміну;
  • діти з гипотонусом дуже погано тримають рівновагу під час сидіння: навіть у 6-7 місяців їх хитає з боку в бік.

Цей вид захворювання дуже погано позначається на хребті і поставі, виникає високий ризик вивихів суглобів. Важкі форми м’язової гіпотонії можуть утруднити навіть такі важливі процеси, як ссання грудей, жування і ковтання їжі. Крім того, діти з цим видом захворювання тривалий час не проявляють мовні навички.

Загальні симптоми захворювання

Чим ще може супроводжуватися синдром рухових порушень? Симптоми, за якими можна судити про захворювання, бувають ще й такі:

  • Дитина не може приймати патологічні пози. Йому дуже складно згинати і розгинати верхні кінцівки. Крім цього, він не може загинати пальчики.
  • Ще одна ознака — монотонність крику і плачу малюка.
  • Значне запізнення слухових і зорових реакцій.
  • Малюк відстає в фізичному розвитку, йому складніше навчитися перевертатися, сідати, тримати рівновагу і так далі.

Діагностика захворювання

Навіть при наявності явних ознак проблеми не варто встановлювати діагноз самостійно і вже тим більше займатися самолікуванням. Необхідно звернутися до невролога, який проведе повне обстеження і за його підсумками зможе визначити наявність захворювання і його тип.

Під час діагностики в першу чергу враховується перинатальний анамнез. Лікарю необхідно знати, чи були у дитини перенесені інфекції, токсико-метаболічні порушення або ознаки гіпоксії. Окрема увага звертається на оцінку стану новонародженого за шкалою Апгар.

Якщо на обстеженні знаходиться на грудному вигодовуванні, у якого ще не заріс джерельце, йому призначається доплер-дослідження мозкового кровотоку і нейросонографія. В особливо важких випадках може знадобитися КТ або МРТ головного мозку.

Додатково проводиться звірка навичок дитини з нормами розвитку в його віці. Неврологи і педіатри в даному випадку користуються спеціальними таблицями.

Синдром рухових порушень у дітей: лікування захворювання

Не варто зневірятися, якщо дитині був поставлений такий страшний, на перший погляд, діагноз. На сьогоднішній день розроблено чимало ефективних способів, які допоможуть позбутися від такої проблеми, як синдром рухових порушень. Лікування може включати в себе проведення масажу, рефлексотерапії, остеопатії, лікувальної фізкультури. Коротко розглянемо кожен з цих методів.

Почнемо з лікувальної фізкультури і масажу. Для їх проведення зазвичай необхідно застосування спеціальних мазей. Яких саме — підкаже фахівець перед виконанням процедур. Особливу увагу в даному випадку зазвичай приділяється нижнім кінцівкам. Існує ще два невеликих, але важливих нюанси: перед початком масажу та фізкультури потрібно укутати ніжки малюка одягом з вовни, а по закінченні — зробити ванночки з відварною вівсом або чобітки з парафіну.

Для того щоб визначити комплекс необхідних вправ, лікар орієнтується насамперед на те, де саме спостерігаються порушення: в сидінні, повзання, ходіння і так далі.

Діти, вік яких менше одного року, повинні пройти не менше чотирьох курсів лікувального масажу та фізкультури. При цьому один курс включає в себе близько 20 сеансів, які складаються з чітко встановленого комплексу вправ.

Батькам необхідно пам’ятати, що не варто розслаблятися в перервах між сеансами у фахівця. В цей період вони повинні самостійно робити масаж дитині.

Далі розглянемо, що таке остеопатія. Процедура є альтернативою офіційній медицині. Позитивний ефект в цьому випадку досягається шляхом впливу на потрібні точки тіла і масажу внутрішніх органів.

Рефлексотерапія застосовується в тих випадках, коли синдром рухових порушень у дітей супроводжується затримками в дозріванні нервової системи і розвитку. Цей вид терапії показує найбільшу ефективність.

У деяких випадках для того, щоб усунути синдром рухових порушень у новонароджених, лікар може призначити застосування гомеопатичних лікарських препаратів. Їх вибір буде залежати від характеру перебігу захворювання та особливостей організму малюка.

Не менш важливу роль відіграє і правильно сформований раціон дитини. В ньому має бути присутня велика кількість вітаміну Ст. В іншому випадку потрібно робити уколи.

Прогноз на майбутнє

Те, наскільки сприятливо пройде лікування, залежить в першу чергу від виду захворювання.

Синдром рухових порушень легкої форми (при умові відсутності стійкої гіпоксії) можна побороти вже протягом першого року життя малюка.

Більш важкі типи захворювання здатні стати причиною виникнення багатьох ускладнень: розумової відсталості, епілепсії, складнощів з ходьбою, навчанням і концентруванням уваги, метеочутливості, головних болів, проявів вегетосудинної дистонії.

Профілактика захворювання

Основна профілактика виникнення синдрому рухових порушень полягає в наданні дитині свободи дій. Звичайно ж, в межах правил безпеки. Не потрібно обмежувати його простір колискою. При наявності можливості рекомендується виділити для малюка окреме приміщення.

Малюк повинен розвиватися і пізнавати щось нове. Допомогти в цій справі зможуть барвисті картинки, яскраві іграшки і так далі.

Додатково можна давати дитині ходити босоніж, займатися з ним на фітболі, проводити лікувальний масаж і гімнастику. Дуже корисні і пальчикові ігри, дотику до різних за текстурою предметів.

Підіб’ємо підсумки

Багато мам сприймають синдром рухових порушень як вирок і опускають руки, втративши надію на те, що їх дитина одужає. Ні в якому разі не потрібно цього робити! Як бачимо, це захворювання на сьогоднішній день вже не входить в групу невиліковних, а це означає, що шанси на повне одужання у дитини дуже великі. Як правило, до двох років всі ознаки захворювання зникають у 90% дітей. Особливо це стосується випадків, коли проблема була виявлена досить рано і ще не встигла посилитися. Єдине, що знадобиться від батьків в такій ситуації — проявити завзятість і терпіння. І тоді з їх улюбленим малюком все буде в порядку. Будьте здорові!

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/351627-s-1127/