У спорті є розхожа думка про те, що вдома стіни допомагають. За визначенням, при підтримці своїх шанувальників протистояти суперникам простіше, але бувають і зворотні випадки, коли спортсмени не витримують психологічного тиску від тієї відповідальності, що у них з’являється, і показують зовсім не той рівень, що чекають від них свої вболівальники.

Домашние стены — поддержка  поклонников или психологическое давление?

На різних континентах проводяться внутрішні змагання – Чемпіонат Європи, Кубок Америки, Кубок Азії, Кубок африканських націй і Золотий Кубок КОНКАКАФ. У кожному з них бували випадки, коли стіни забезпечували домашнім командам перемогу. Більшість таких прикладів, зрозуміло, було на південноамериканському Копа Америка – найстарішому з усіх перерахованих. Найчастіше при своїх глядачах почесний трофей отримували футболісти Уругваю – 7 разів. На одну домашню перемогу менше у Аргентини. «Чарівники м’яча» з Бразилії домагалися успіху чотири рази. В Африці незначну перевагу має команда Гани, двічі перемагала на турнірах на своїй території – в 1963 і 1978 роках. Азіатський кубок у рідних стінах діставався Ірану частіше за інших, але також всього 2 рази (решта 5 тріумфаторів мають в активі по одному успішному виступу).

Європейська континентальна когорта чемпіонів, які перемогли на своїх полях – найскромніша з усіх. Лише три збірних по разу святкували домашній успіх – Іспанія (1964 рік), Італія (1968 рік) і Франція з легендарним Мішелем Платіні у складі (1984 рік).

Об’єднуючими турнірами для всіх футбольних конфедерацій є Олімпійські ігри, а з 1930 року до них приєднався і Чемпіонат Світу, перший з яких, до речі, і став переможним для брала збірної Уругваю. Першу ж Олімпіаду також виграли організатори ігор – футболісти з Великобританії. Вони неодноразово ставали найкращими на планеті в рамках Мундіалів. Тоді, в 1966 році, у складі родоначальників гри відзначався вже легендарний Сер Боббі Чарльтон, який привів свою команду до перемоги. Взагалі за всю історію олімпійських турнірів з футболу ще двом збірним вдавалося порадувати своїх шанувальників, що називається, «не відходячи від каси». У 1920 році бельгійці виграли турнір в Антверпені, а «золото» Барселони дісталося збірній Іспанії. Останніми, хто став найкращою футбольною збірною світу перед обличчям власних фанатів, були французи у вже далекому 1998 році. А до них рідні стіни допомогли Італії, Німеччини (ФРН), Аргентині, а також названим вище збірних Уругваю і Англії.

Жіночий футбол також бачив описувані нами випадки. У 1999 році американки, частіше за інших ставали найсильнішими на планеті, завоювали титул чемпіонок світу на турнірі в США, що стало єдиним подібним явищем в своєму роді. Дівчата з країни зоряно-смугастого прапора ставали кращими і в заліку олімпіад – у рік дебюту жіночого футболу в програмі Літніх ігор в Атланті.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here