Коли батьки щодня ходять на роботу, а дитину залишити ні з ким, питання про те, чи віддавати дитину в дитячий сад, вирішується сам собою. Але коли хтось із подружжя залишається вдома, особливо якщо це мати, тоді питання набуває актуальності.
Адже дійсно, по більшій мірі кожен хороший батько мріє виростити гідного сина чи дочку, вкласти в дитину тільки все найкраще, в той час як суспільство пропонує виховання сумнівної якості на тому етапі, коли психіка дитини тільки формується. Але не варто поспішати з вибором, особливо коли йдеться про виховання дітей. Спочатку слід зважити всі аргументи «за» і «проти».
Вперше залишившись відірваним від матері, дитина переживе стрес. І цього не можна уникнути, адже сім’ю не замінити навіть самим чуйними вихователями. Багатьом дітям важко звикнути до режиму, особливо якщо вдома батьки завжди були досить ліберальні і виконували всі забаганки. Неможливість побути наодинці і займатися тільки тим, що хочеться, спочатку буде дуже засмучувати дитину. Поганий вплив однолітків – теж явний мінус дитячого садка. Але це невідворотно, дитячі заклади відвідують різні діти з різних сімей. Навіть найкращі працівники дитячого садка не зможуть все тримати під контролем. Деякі діти просто невиправні в своїй манері спілкування.
Деяких батьків турбує той факт, що в дитячому саду діти часто передають один одному хвороби і таким чином деколи навіть утворюються епідемії. Дитина частіше хворіє і цей факт не можна спростувати. Але одночасно, це може бути і плюсом, адже таким чином дитина набуває імунітет.
У той же час, первинний стрес дитини, яка вперше потрапила в суспільство, не так вже і страшний, він зменшить стрес дитини після надходження в школу і допоможе швидше адаптуватися і пристосуватися до навчального процесу.
Саме в дитячому садку відбувається процес первинної соціалізації такій необхідній для кожної людини. Тільки цілісне виховання, яке включає в себе турботу сім’ї та соціалізацію в дитячому закладі, може дати дитині підготовку до реального життя.
