Кожен з батьків, як правило, задається цим питанням, але найчастіше, це відбувається занадто пізно, коли повернути довіру вимагає чималих зусиль і терпіння. Тому найкраще не допускати помилок на ранніх етапах і керуватися правилами, які допоможуть вам встановити теплі і довірчі відносини і стануть запорукою для гармонійного розвитку і душевного здоров’я вашого малюка.
1) Будьте другом для своєї дитини. Необхідно дати дитині відчути, що ви завжди готові на спілкування. Дитині дуже важливо відчувати, що поруч є той, кому завжди можна довірити свої тривоги, та й просто розповісти, що цікавого трапилося з ним за день. Він буде відчувати себе безпечно, якщо буде впевнений, що ви завжди в потрібний момент з належною увагою вислухаєте його. Крім того, не забувайте також демонструвати дитині свою довіру, ділитися таємницями, і цікавитися його думкою на той чи інший рахунок.
2) Поважайте почуття дитини. Якими б незначними і необґрунтованими вам не здавалися переживання й проблеми дитини, якими він ділиться з вами, не варто сміятися або принижувати його почуття і страхи. Приймайте всерйоз всі його труднощі і допомагайте справлятися з ними. Дитина буде відчувати, що його розуміють, і що згодом він може розраховувати на вашу підтримку та допомогу.
3) Спільне проведення часу. Знайдіть спільні заняття зі своїм малюком, попросіть допомогти вам у приготуванні їжі та прибирання, скажіть, що без нього ви не впораєтеся, нехай він відчує свою необхідність. І навпаки, проявіть ініціативу надати йому допомогу у її справах. По можливості якомога частіше грайте і гуляйте разом.
4) Виконуйте свої обіцянки. Не давайте дитині тих обіцянок, яких ви не зможете виконати. В іншому випадку малюк буде відчувати образу і розчарування, а подібні систематичні ситуації підірвуть довіру і ваш авторитет в очах дитини. Даючи обіцянку, краще заздалегідь обумовлювати певні умови, наприклад, що ваш недільний похід в парк залежить не тільки від вас, але і від погодних умов.
5) І, нарешті, головне при встановленні довірчих відносин з дитиною керуватися одним базовим правилом, яке називається – безумовне прийняття. Безумовно приймати дитину – це визнавати всі його переваги, а також вади, любити його не тому що він слухняний чи талановита, а просто за те, що він є. Як часто батьки не замислюючись, вживають такі звернення до дітей: «Якщо ти будеш сумирним, я буду тебе любити», «Не підходь до мене, поки не заберешся в кімнаті», але через ці фрази дитині прямо заявляється, що її приймають умовно, що її будуть любити тільки якщо…
До того ж деякі наші умови можуть виявитися непосильними для дитини, і що ж тоді, прощай батьківська любов? Ніяк не можна, щоб дитина відчував хиткість вашої любові, що він повинен якимось чином заслужити її, зроби що-небудь неправильно, ви можете позбавити так необхідного йому почуття. Вченими давно доведено, що потреба в любові – це одна з фундаментальних людських потреб, а її задоволення – неодмінна умова для гармонійного розвитку дитини. Ця потреба знаходить задоволення в ніжних дотиках, схвальних поглядах, ласкавих зверненнях: «Як добре, що ти в нас народився», «Мені радісно, коли ми разом», «Я люблю, коли ти вдома».
Можливо, ви подумаєте: «Як я буду з ним ласкава, якщо він ще не вивчив уроки/не отримав відмінною відмітки/не забрався в будинку?» Посмію припустити, що найімовірніше, ваш питання викликаний переконанням: «Спочатку дисципліна, а потім добре ставлення». Але от парадокс, така позиція ні до чого доброго не призводить, чим більше ми лаємо дитини, тим неуправляемее він стає, і у відповідь на критичні висловлювання, осуду і докори, ви отримуєте передбачуване опір, відмовки і сперечання. А все чому? Тому що спочатку добрі і довірливі стосунки, а після дисципліна, і тільки на базі них.
