Варп-двигун: розробка і випробування

Не так давно в засобах масової інформації з’явилися чутки про те, що створили, нарешті, в NASA варп-двигун. Офіційним представникам організації доводилося відхрещуватися від вкидання, пояснюючи, що насправді проводилися тести зовсім іншого пристрою, EmDrive. Але інтерес до фантастичного приладу, искривляющему простір, не вщухає. Футуристи вірять: де-то в секретних лабораторіях розробляється варп-двигун. НАСА випробування, однак, не проводило, так як на практиці не створено нічого подібного. Принаймні, офіційні джерела ніякої інформації про це не представляють. Залишається задовольнятися теоретичною інформацією.





Американські дослідження

Деякі вчені вважають, що на космічних кораблях можливі польоти, зі швидкістю в рази більше швидкості світла. На практиці дослідження анітрохи не наблизили двигун до його фактичного втілення. Але, так чи інакше, подібні висловлювання приємні слуху фантастів і юних романтиків, які мріють борознити космічні простори.

Техаські вчені Джеральд Клівер і Річард Обоуси, що опублікували свою роботу в Інтернеті, вважають створення гиперскоростного корабля можливим, так як воно не суперечить теорій відносності Ейнштейна і струн.

Остання знаходить підтвердження в деяких недавніх відкриттів (наприклад, виявлення мінливості світових констант або наявності додаткових просторових вимірів).

У своїх дослідженнях американці відштовхувалися від роботи мексиканського фізика, Мігеля Алькубиерре, який написав її ще у 1994 році і назвав «Двигун деформації простору».

Як працює

Принцип його дії полягає в наступному. Варп-двигун утворює замкнутий міхур навколо космічного корабля, відокремлюючи частина простору-часу. Привід змушує його розширюватися ззаду, а попереду — стискатися. Завдяки цьому міхур набуває здатність переміщатися вперед зі швидкістю, що перевищує швидкість світла.

При цьому заявляється, що умова, при якому неможливо перевищити швидкість світла, виконується. Адже промінь поруч із кораблем полетить вперед разом з ним.

Але міхур з частиною простору-часу прибуде на яку-небудь зірку набагато швидше іншого корабля, як якщо б він стартував одночасно з тим, на якому встановлений варп-двигун.

За природними законами виходить, що він взагалі буде залишатися нерухомим протягом всієї подорожі, а його кінетична енергія залишиться тією ж, що і до старту.

Разом з розвитком Всесвіту

Чи можна в реальності допустити розширення простору-часу? Фізики посилаються на початок розвитку Всесвіту, коли поширювалась не тільки матерія, але і просторова тканина.

Клівер стверджує, що позаду корабля вони як би відтворюють процеси молодий Всесвіту. Щоб космічний корабель опинився в такому міхурі, необхідно дію екзотичної негативної енергії (тією ж, що потрібна і для машини часу). І дослідники навіть знають, як її отримати.

«Ефект Казимира»

Вони вважають, що треба покладатися на «ефект Казимира». Стверджується, що між двома тілами, які розташовані один від одного на близькій відстані у вакуумі, виникає тяжіння. Воно утворюється в результаті різниці віртуальних фотонів, що створюються у вакуумі. Між тілами їх буде значно менше, ніж в іншому вакуумі. Вчені вважають, що цей ефект здатний допомогти мандрівникам у космосі. Адже, переводячи на фізичні поняття, між тілами виникає та сама негативна енергія, яка і потрібна.

Джерело — у «темній» енергії

Крім того, вважають, що негативна знаходиться і в так званої «темної енергії, яка в наші дні обумовлює розширення Всесвіту. Вчені впевнені, що варп-двигун стане реальністю якраз тоді, коли зрозуміють цю енергію.

Але як змусити простір розширитися позаду утвореного міхура? Пропонується скористатися додатковими вимірами простору, існування яких випливає з теорії струн.

Теорія струн

Для більш легкого розуміння можна подумки провести крізь простір лінію. Ми уявляємо, що вона складається з точок. Але якщо кожну з них дуже сильно збільшити, то вони перетворяться в кільця, які і є проявом цих вимірювань.

Вчені вважають, що там народжуються і віртуальні фотони, які мають довжину хвилі, здатну резонувати з довжиною кола. Кільця тут грають ту ж роль, що і тіла-пластини, поняття про яких є в теорії про «ефект Казимира».

А як же все буде втілено на практиці?

Припускають, що змінюючи розмір додаткових вимірювань, можна обчислити частина простору-часу в міхурі. Логіка тут проста: при розширенні додаткових вимірів відбувається стиснення нашого простору-часу і навпаки.

Щоб створення варп-двигуна увінчалося успіхом, необхідна енергія близько 1045 джоулів. Для порівняння: стільки її міститься у всій масі Юпітера, якщо порахувати за загальновідомою формулою Ейнштейна. Раніше вважалося, що необхідно ще більш колосальна кількість енергії, порівнянної з масою всієї Всесвіту.

Клівер також теоретично обчислив, яку повинен мати варп-двигун швидкість. Вона перевищує швидкість світла в 1032 разів. Учений тут же додає, що величина є недосяжною ні з вже наявними, ні з усіма, які тільки можна собі уявити, технологіями.

Практичної реалізації очікувати звідси, загалом-то, і не варто. Адже всім відомо, що американці літають у космос на російських двигунах. До речі, з цього випливає, що і на Місяць вони на радянському двигуні літали? Що ж, виходячи з таких даних, представляється, що якщо і буде створено коли-небудь варп-двигун, Росія, принаймні, візьме найактивнішу участь у його розробці.

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/335244-v-522/