Системи автоматичної фіксації, або в просторіччі «камери» на автомобільних дорогах, дають можливість виявляти до 67% всіх порушень правил дорожнього руху – впевнені в ГИБДД.


Зміст огляду:

У МВС вже опрацьовуються варіанти розширення цієї системи автоматичної фіксації не тільки на федеральні траси, але і на регіональні, а також муніципальні.

Незабаром, схоже, камери з’являться всюди, на них і ляже основне навантаження у виявленні та фіксації порушень ПДР. Буде впроваджуватися вимірювання середніх швидкостей. Ширшим стане список виявлених порушень.

Крім камер, планується впроваджувати та інші технічні засоби. Але не тільки штатні прилади ГИБДД допомагають боротися з порушеннями ПДР. За 2015 рік близько 7 000 порушень на дорогах було зафіксовано і отримали «продовження» за допомогою громадян, громадських діячів. У зв’язку з цим в МВС схильні підтримати ініціативу, що йде знизу – дозволити використовувати як доказову базу порушень ПДР матеріали з відеореєстраторів, встановлених на транспорті інших учасників дорожнього руху. Для цього буде потрібно коректування законодавства. В цьому питанні МВС активно співпрацює з іншим міністерством, – Міністерством зв’язку і комунікацій.

Штраф як пріоритет

В ПДР чітко прописано, що установка камери, що фіксує швидкісний режим руху на трасі, повинна супроводжуватися встановленням попереджувальної таблички. Водій повинен знати, що потрапляє в поле її зору. В реальності ж це вимога дотримується не завжди. Тому найближчим часом російські суди можуть бути завалені скаргами потерпілих від незаконних штрафів. Благо, приклади того, коли судді стають на бік водія, вже є. А в судочинстві важливу роль відіграє саме прецедент, від нього відштовхуються в подальших справах. Так, тільки в Тюменській області за рік було скасовано в судовому порядку понад 100 штрафів, що стосуються недотримання швидкісного режиму. Основою для таких рішень суддів було те, що камери були встановлені із порушенням вимог ПДР – відсутня попереджає табличка.

Основна мета встановлення камер, як і будь-яких заходів ГИБДД, повинна бути наступною – підвищити безпеку руху, знизити кількість порушень. Штраф – це лише наслідок порушення, яке було б в ідеалі уникнути. Попереджає табличка в такому розрізі дисциплінує водіїв навіть у тому випадку, якщо за нею не встановлена справжня камера, а муляж. В реальності ж ГИБДД не прагне максимально попереджати учасників дорожнього руху про відеофіксації, нерідко камери навіть маскують, з-за чого зникає початковий сенс їх установки. Прихована камера годиться в такому випадку лише для того, щоб оштрафувати максимальне число порушників. Проте здобуті з порушенням законної процедури докази стають юридично нікчемними, якщо їх розглядають у неупередженому суді.

ГОСТ проти ПДР


Перша перемога над доказом перевищення швидкості, отриманому за допомогою камери, не сопровожденной попереджувальною табличкою, трапилася в Тюмені. Автолюбитель-порушник виявився юристом за освітою і тому відразу зрозумів, що шанси на перемогу у нього є. В кінці 2014 року він отримав повідомлення про те, що оштрафований за перевищення швидкісного режиму, зафіксованого автоматичною камерою. Він зумів довести, що камера на той момент не мала перед собою попереджувальної таблички, а тому і сам факт порушення був зафіксований з порушенням законодавства.

Суддя погодилася з доводами автолюбителя і скасувала постанову про штраф, оскільки докази були здобуті незаконним шляхом. Зрозуміло, що представників ГИБДД таке рішення не влаштувало. Вони послалися на те, що робота з переносними камерами фіксації регулюється не ПДР, а ГОСТ. Мовляв, вимога щодо встановлення попереджувальних табличок стосуються виключно стаціонарних камер. Автолюбитель став загальноросійської знаменитістю. З його допомогою тільки в області оскаржено понад 100 штрафів. Ним створений шаблон стандартної скарги, оскарження стало на конвеєр – юристу пишуть, телефонують з різних куточків країни, просять надіслати зразки скарг, протоколів. Процес, як кажуть, пішов.

Незважаючи на це, співробітники ДАІ не поспішають змінювати стиль своєї роботи. Вони як і раніше ігнорують встановлення попереджувальних табличок перед переносними камерами фіксації. Замість них цю роботу виконують самі водії. Вони аерозольним балончиком малюють на асфальті стрілки і роблять напис «камера». ДАІ працює навіть з порушенням ДСТ, на положення якого любить посилатися.

В інших регіонах Росії автолюбителі теж виграють суди, оскаржуючи законність штрафів, винесених на основі автоматичної фіксації камерами. Так, в Казані ще один юрист-автолюбитель теж зумів відстояти свої права і тепер допомагає іншим товаришам по нещастю. У Татарстані в ГИБДД такі ж методи – переносні камери маскують, а то і взагалі ставлять їх у багажник особистих машин інспекторів. Тобто, дбають не стільки про безпеку руху, скільки про суму зібраних штрафів, перетворюючи свою службу в державний бізнес і добре ще, якщо тільки державний. У слідчому комітеті Республіки Татарстан розглядається справа про фальсифікації таких камер, які фіксують порушення швидкісного режиму. У деяких регіонах з переносними камерами працюють навіть не співробітники ДАІ, а приватні особи! Адже машину порушника не зупиняють, штраф приходить поштою.

ГИБДД двояко тлумачить законодавство. В одних питаннях у них більш пріоритетні ПДР, в інших — ГОСТ. Тому якщо існує така подвійність, то в ПДР мають бути внесені вичерпні уточнення. Просто слід додати, що попереджувальні таблички стосуються і переносних камер фіксації. Те ж саме необхідно зробити і з ГОСТ. Оскільки зараз деякі недобросовісні співробітники ГИБДД використовують камери як пастку і годівницю, прагнучи зібрати якомога більше штрафів.

Табличка просто необхідна, адже камери по ідеї повинні ставиться на проблемних ділянках доріг, там, де перевищення швидкості загрожує аварією. Помітивши попередження, водій знижує швидкість, і ДТП не відбувається. В реальності ж переносні камери співробітники ДАІ встановлюють на прямих, практично безпечних ділянках, де багато водії дозволяють собі перевищити швидкість, знаючи, що це майже не несе загрози безпеки.

Камери і криза


Часи зараз кризові. Начебто і бізнес, і держава повинні дотримувати режим економії. По багатьом напрямкам він дотримується. Проте в деякій частині держзакупівель і державних поставок спостерігається надзвичайна щедрість, якої складно знайти раціональне пояснення. Зокрема, це стосується і установки камер автоматичної фіксації порушень ПДР. У минулому році в Росії, незважаючи на важке економічне становище, було укладено чотири десятка масштабних контрактів, пов’язаних із встановленням і обслуговуванням камер фіксації. Їх загальна сума перевищує 1,6 млрд. рублів. І це при тому, що, на думку експертів, сучасна практика використання таких камер спрямована не стільки на збільшення безпеки руху, скільки на стягнення штрафів з порушників. Держзамовлення на закупівлю обладнання тільки ростуть. В одних регіонах їх фінансують з бюджету, в інших шукають інвесторів, готових вкласти гроші в подібні проекти і отримувати за їх рахунок прибуток.

І це відбувається в той час, коли ГИБДД вимушено скорочувати витрати на безпеку руху. Тому фінансування створення таких систем із залученням інвесторів на перший погляд здається розумним рішенням. Камери і їх обслуговування — задоволення дороге, хай цим і займаються приватні структури без залучення державних грошей. А бюджетні кошти слід вкладати в заміну асфальтового покриття, встановлення бордюрних каменів, розмітки, огородження.

Але з таким підходом знову буде виходити, що система перетворюється в годівницю — чим більше штрафів, тим краще, і безпеку руху відійде на другий план. Звичайно, частина від штрафів буде поповнювати місцеві бюджети, але зовсім не факт ,що ці гроші підуть на облаштування доріг і вулиць, а не перетворяться в чергову латку на черговий фінансової діри регіону.

Як обманюють водіїв за допомогою камер відеофіксації порушень ПДР — дивимося відео!

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here