Свою величезну популярність твір і фільм, визнаний згодом одним з кращих фільмів про Велику Вітчизняну війну, стрімко набирали. Книга Бориса Васильєва вийшла у світ у 1969 році, незабаром була поставлена на театральних підмостках, і вже в 1971 році за новий фільм взявся Станіслав Ростоцький, присвятив його медсестрі, яка врятувала його від смерті на фронті.

Одне з головних відмінностей від оригінальної кінострічки повісті Бориса Васильєва пов’язано саме з роллю старшини Федота Євграфовича Васкова, яку виконує Андрій Мартинов. Справа в тому, що реплік у фільмі у нього значно більше, ніж у літературному творі, в якому багато хто з них були не озвучуваними роздумами.

Молодий старшина В кінематографі, особливо сучасній, поширена практика: ролі молодих людей і іноді навіть дітей виконують актори, вік яких значно перевищує вік персонажа. Андрій Мартинов ж є унікальним прикладом. Роль у фільмі «А зорі тут тихі», як і для багатьох інших учасників акторського складу стрічки, була для нього першою у великому кіно, і на момент зйомок йому було 26 років. Старшині Федоту, відповідно твору, на момент подій було 32 роки.

Вчать у школі В радянських школах існував перелік фільмів, рекомендованих до перегляду учнями в рамках освітньої програми. Стрічка «А зорі тут тихі» довгий час міцно займала місце в цьому переліку. В наш час школярі долучаються до класики лише з власної ініціативи, проте програма вузів за фахом «журналістика» цей фільм все ж таки містить.

Кіно для мільярдів Фільм Станіслава Ростоцького користується величезною популярністю в Китаї — це одна з найбільш відомих радянських картин в країні. Популярність фільму навіть призвела до створення ремейка: в 2005 році, на честь 60-річчя перемоги, китайські телевізійники за участю російських фахівців зняли 19-серійний телесеріал за повістю Бориса Васильєва. Ролі в цій версії виконують Російські актори, а вихідний матеріал письменника, не без його участі, був доповнений.

Чорно-біле минуле Для підкреслення теми трагедії Великої Вітчизняної війни у фільмі було використано оригінальне художнє рішення: воєнний час було відображено в особливо реалістичному ключі і чорно-білому кольорі, в той час як сучасність і думки дівчат зняті в кольорі. При цьому чорно-біла плівка не використовувалася — весь фільм був видрукуваний на кольоровий.

Кращий фільм іноземною мовою «А зорі тут тихі» в 1973 році був номінований на «Оскар» у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою», ставши четвертим з дев’яти фільмів радянського кінематографа, удостоєних такої привілеї. Цікаво, що «пішов по стопах» екранізації книги Бориса Васильєва і наступний фільм Станіслава Ростоцького: у 1979 році за заповітну статуетку боровся «Білий Бім Чорне Вухо». Перемогу ж на тих церемоніях здобули французькі фільми — «Скромна чарівність буржуазії» і «Приготуйте ваші носові хустки» відповідно.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here