Звідки пішов вираз

У повсякденному житті ми часто використовуємо різного роду виразів, висловів, епітетів і т. д. А всі з нас знають, історію цих виразів. З численного більшості виразів, пропоную дізнатися про деяких з них.

1. «Водити за ніс»
Раніше цигани розважали народ на ярмарках, виступаючи разом з ведмедями. Вони змушували тварин проробляти різні фокуси, при цьому обманюючи обіцянкою подачки. Цигани водили ведмедя за кільце, продетое в ніс. Саме з тих часів « не води мене за ніс» означає «не обманюй». А вираз «знати всю таємницю» пов’язано зі старовинної тортурами, коли обвинуваченим заганяли під нігті цвяхи чи голки. Метою цього досить неприємного дії було добування визнання.

2. «Майстер кислих щей»

Про те, хто мало, що вміє, ми говоримо «майстер кислих щей». Походження у приказки досить просте. Кислі щі (мабуть, найпростішою варіації) були нехитрою їжею: вода та квашена капуста. Приготувати щі було неважко. І якщо кого-небудь називали «майстром кислих щей», це означало, що ні на що путнє він не годен. Вираз «підкласти свиню», тобто зробити комусь щось погане, по всій видимості, пов’язано з тим, що деякі народи з релігійних міркувань не їдять свинину. І якщо людині в їжу непомітно підкладали свинину, то тим самим робили дуже серйозну капость.

3. «Бити байдики»

Сьогодні вираз «бити байдики» означає нічого не робити. Між тим, раніше биття байдиків було заняттям. Хоча досить простим… Посуд у далекі вже часи в основному робили з дерева: чашки і ложки, «братини» і тарілки – все було дерев’яним. Але щоб вирізати щось, від колоди потрібно було відколоти цурку – баклушу. Це було легке, пустячное справа, яка доручалося підмайстрам. Це заняття так і називалося «байдики бити». Майстри жартома називали підсобних робітників «баклушечниками». Так, з жартів майстрів і з’явився цей вираз.

4. «Припав Не до двору»

Коли займаєшся вивченням прислів’їв і приказок, дивуєшся, з якою старовини вони іноді відбуваються.«Не припав до двору»– У цієї приказки є цікава міфологічна основа. Відповідно до неї на подвір’я (на дворі) буде жити тільки те тварина, яка сподобається домового. А якщо не сподобається, то або втече, або захворіє. Що робити… не до двору…

5. «Козел відпущення»

«Знайшли цапа-відбувайла», «кого на цей раз зроблять цапом-відбувайлом?» – такі фрази можна нерідко почути на роботі. Під «козлом відпущення» розуміється людина, на якого повісили всі огріхи, при цьому він сам може мати до трапилося бід вельми опосередковане відношення або навіть взагалі бути непричетним до них. У цього виразу є своя історія… Був у стародавніх євреїв обряд відпущення гріхів, у якому брав участь козел. Священик покладав руки на голову козла, при цьому як би перекладаючи на нього гріхи всього народу. Після цього нещасного, який до гріхів цілого народу мав досить слабке відношення, виганяли в пустелю. Такі справи. Невідомо, скільки козлов вирушили в суворі мандри за чужі гріхи, але, на щастя, обряду більше не існує. А вираз досі живе.

6. «Казанська сирота»

Як відомо, вираз «сирота казанська» відноситься до людини, який прикидається ображеним або безпорадним, щоб кого-небудь розжалобити. Зараз ця фраза вживається, швидше, як незлобива жарт. Але чому саме «казанська»? Цей фразеологізм виник після завоювання Казані Іваном Грозним. Татарські князі (мірзи) стали підданими російського царя. При цьому вони намагалися випросити у Івана Грозного всілякі поблажки і пільги, нарікаючи на гірку долю. Вони-то і стали завдяки гострому народної мови першими «сиротами казанскими».

7. «Не винось сміття з хати»

Стародавня і повсюдно поширена прислів’я. Звичайно ж, вона не вчить нас неохайності. Вона радить не виносити сімейні чвари та сварки в люди. У Даля взагалі написано гарно про цю прислів’я: «сімейні чвари розберуться вдома, коли не під одним кожухом, так під одним дахом». Але у цієї прислів’я є прямий сенс: у селян сміття ніколи не выметался і не виносився на вулицю. Це було досить важко робити: вимітати сміття на вулицю через високі пороги. Однак основна причина – існування досить серйозного повір’я: сору недобрі люди можуть наслати порчу. Сміття зазвичай замітали пічної або стряпной кут. Коли затоплювали піч, спалювали сміття. Існував і ще один цікавий звичай: весільні гості, випробовуючи терпіння нареченої , змушували помсти хату, при цьому знову і знову смітили і примовляли: «Мети, мети, та з хати не винось, а сгребай під лавку так поклажі в піч, щоб димом винесло».

8. «Ні кола, ні двора»

Говоримо ми про стан крайньої бідності. Якщо розібрати зміст цього прислів’я, то вийде, що ні «ні кола» тобто короткої загостреної палиці, «ні двора» – тобто вдома. Щодо «двору» все зрозуміло, і суперечок на цей рахунок немає. Але от щодо «кола» є досить переконлива версія кінця дев’ятнадцятого століття. Справа в тому, що, принаймні, в деяких місцях «колом» називали смугу орної землі шириною в два сажні. Отже, не мати кола – значить, не мати ріллі; не мати двору – значить, жити в інших. Що ж… логічно. Важко переоцінити, особливо в старовину, значення орної землі для селянина. По суті, поряд з будинком, вона була головним його багатством.

9. «Очуметь»

Слово «очуметь» досить часто застосовується у повсякденному житті. Як відомо, воно означає ситуацію, коли людина втратила здатність ясно сприймати навколишню дійсність, адекватно мислити. Цікаво, що походження слова пов’язують з масштабними подіями 1771 року, саме тоді в Москві лютувала спустошлива чума. Очевидці описували у людей такі симптоми: «Догана хворих незрозумілий і замешателен, мова точно приморожен, або прікушен, або як у п’яного». Чума виявлялася в ознобі, спеки, головного болю та запаморочення свідомості. Пам’ять про вищезгаданих подіях відбилася в слові «очуметь», яке ми тепер застосовуємо до набагато менш серйозних ситуацій.

10.Потрапити в халепу.

Означає «потрапити в скрутне, дурне, незручне або смішне становище, проморгати небезпека». З’явилося воно у мові старих російських прядильщиков, канатних майстрів і утворилося з поєднання потрапити в халепу. Слово халепу в сучасній російській мові втрачено, так як пішла з життя сама реалія — канатний, мотузковий стан, верстат, на якому в давнину сучили мотузки, тянувшиеся від прядильного колеса до саней. При роботі з просаком прядильщик піддавався великої небезпеки у разі, якщо борода, одяг або рука потрапляли у верстат: він міг позбутися не тільки бороди, але іноді і здоров’я або життя. Вираз потрапити в халепу, де прислівник халепу утворено з поєднання іменника з прийменником, що традиційно для російських говірок, втратило пряме значення і тепер стало вживатися тільки в переносному, тобто отримало статус фразеологізму. Походження багатьох російських фразеологізмів, до речі, пов’язано професійної середовищем.

11. Зарубай-ка собі це на носі

Це вираз сьогодні говорять часто в повній впевненості, що мається на увазі ніс. Звичайний людський ніс. Іноді ще і показують на ніс. Між тим, це помилка… Носом раніше називалася спеціальна дощечка для записів. Її носили разом зі спеціальними паличками, якими робили різноманітні нотатки або зарубки на пам’ять. Дійсно, у давнину, при усій її суворості, на пам’ять ніхто на своєму особистому носі ніякі зарубки не робив.

12. Грати в бирюльки.

Є така старовинна гра, за допомогою якої, як запевняють, розвиваються терпіння і обережність: бирюльки. Перед вами лежить купка маленьких дрібничок, чарочок, молоточків, сердечок – бирюлек, — нагромаджених у безладді. Потрібні маленьким гачком витягувати з купи одну бирюльку за одною так, щоб інші не потривожити. Прекрасне заняття для нероб! Не дивно, що вираз «грати в бирюльки» давно вже означає займатися дрібницями, нісенітницею, залишаючи осторонь головне і важливе.

13. «Відкласти в довгий ящик.»

Є припущення, ніби це словосполучення, що означає «дати справі тривалу відстрочку», «надовго затримати його рішення», виникло ще в Московській Русі, які триста років тому. Цар Олексій, батько Петра I, наказав в селі Коломенському перед своїм палацом встановити довгий ящик, куди кожен міг би опустити свою скаргу. Скарги опускалися, але дочекатися рішень було дуже не легко; часто до того минали місяці й роки. Народ перейменував цей «довгий» ящик «довгий». Важко, однак, поручиться за точність цього пояснення: адже ми говоримо не «опустити» або не «покласти», а «відкласти в довгий ящик». Можна думати, що вираз якщо і не народилося, то закріпилося в мові пізніше, в «присутствиях» — установах XIX століття. Тодішні чиновники, приймаючи різні прохання, скарги і клопотання, безсумнівно, сортували їх, розкладаючи по різних скриньок. «Довгим» міг називатися той, куди відкладалися самі неспішні справи. Зрозуміло, що такого ящика прохачі боялися. До речі сказати, немає потреби вважати, що хтось колись спеціально перейменував «довгий» ящик «довгий»: у багатьох місцях нашої країни в народній мові «довгий» саме й означає «довгий». Той же сенс має і народжене пізніше вислів «покласти під сукно». Сукном покривали столи в російських канцеляріях.

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/328918-zvidki-pishov-viraz/