Тактична медицина. Надання першої долікарської допомоги

Тактична медицина – це заходи з надання медичної допомоги військовослужбовцям на полі бою. Їх виконує спеціально підготовлений персонал. У його завдання входить порятунок життя, транспортування потерпілих, запобігання розвитку тяжких станів.

Грамотне медичне забезпечення в умовах бойових дій може запобігти численні втрати серед військовослужбовців і цивільних осіб

Тактична медицина іррегулярні війни

Цей термін виник на фоні поповнення досвіду і знань вітчизняної військово-польової медицини. Раніше ці знання не були доступні широкій публіці, а методичні посібники видавались обмеженим тиражем. Сьогодні тактична медицина – це окрема галузь знань. Вона з’явилася як напрацювання досвіду в умовах іррегулярних воєн.

Сьогодні з цим напрямом можна ознайомитися за допомогою книги «Тактична медицина сучасної іррегулярні війни». Посібник буде корисним не тільки військовослужбовців, але і цивільному населенню, яке проживає в місцях бойових конфліктів. Його автор – Юрій Євич. Тактична медицина в його книзі представлена як ряд простих і зрозумілих заходів надання першої допомоги з детальними роз’ясненнями. Автор узагальнив свій досвід медичної практики в умовах ряду військових конфліктів.

Класифікація травм і завдань

Їх детально описує посібник з тактичної медицині. Основні види пошкоджень, отриманих в бою, такі:

• різні поранення;
• травми;
• переломи;
• опіки;
• обмороження.

Крім надання допомоги, тактичний медик змушений вирішувати ряд супутніх завдань. Серед них такі дії:

• транспортування потерпілих;
• вогневе придушення противника;
• потайне проникнення в тил до місцезнаходженням поранених;
• особиста евакуація потерпілих з використанням військової техніки.

Основні ушкодження можуть бути ускладнені кровотечею, станами шоку, порушенням дихання та серцево-судинної діяльності. Ці стани уповільнюють процес надання допомоги і можуть викликати ускладнення при несвоєчасному усуненні. Всі необхідні заходи проводяться блискавично, безпосередньо на місці події. Тактичний медик не починає відступати, поки не забезпечить безпеку поранених.

Допомога при пораненні

Воно може бути нанесено будь-яким видом зброї – холодною чи вогнепальною, а також бути результатом мінно-вибухової хвилі. За характером нанесення може бути:

• наскрізним при наявності вхідного і вихідного отвору;
• сліпим, коли є тільки один отвір;
• дотичним, нанесеним на поверхню тіла без глибокого проникнення;
• проникаючим, мають різну глибину.

Будь-яке поранення може мати небезпечні наслідки: кровотечі, порушення цілісності внутрішніх органів, нервів, розвиток інфекції. Тактика надання допомоги в цій ситуації залежить від ступеня тяжкості травми. Але є і загальні принципи, що виконуються при будь-якому пораненні. А саме:

• зупинка кровотечі;
• накладення пов’язки;
• антимікробна обробка рани.

Необхідність проведення інших заходів визначають відповідно до складності ситуації. Якщо потрібно, людині вводять знеболювання у вигляді внутрішньом’язової ін’єкції з допомогою спеціального шприца-тюбика.

Більш складні маніпуляції (зшивання ран, дренування) слід проводити тільки у разі крайньої необхідності. Кращим рішенням буде транспортування постраждалих у найближчий медичний заклад.

Що робити при травмах?

Під травмами увазі забої, вивихи та розтягнення. Тактична медицина в умовах бою передбачає прийняття самих основних і важливих заходів:

• знеболювання;
• іммобілізацію (накладення шин, фіксація);
• евакуацію.

Якщо дозволяє ситуація, додатково необхідно забезпечити потерпілому рясне пиття, забезпечити підвищене положення травмованої кінцівки. При ударах накладають тугу пов’язку, роблять місцеве знеболювання засобами зовнішнього застосування, забезпечують подальшу іммобілізацію і евакуацію. При травмуванні сухожиль і зв’язок, а також вивихах, дії аналогічні. Не можна самостійно вправляти вивих, так як його легко сплутати з переломом.

Види переломів

Це найпоширеніше пошкодження. Існують наступні різновиди переломів:

• повні, коли кость переламано повністю;
• неповні – кістка надломана;
• відкриті – з порушенням цілісності тканин;
• закриті, коли цілісність тканин збережена.

Перелом – один з найбільш важких і небезпечних видів травми. Характеризується неприродною формою кінцівки, хворобливістю при торканні, припухлістю, зниженням або відсутністю рухливості. Крім того, чується хрускіт тертьових зламаних кісток та їх осколків. Травма ускладнюється сильним больовим синдромом.

Допомога при переломах

Надаючи допомогу при переломах, застосовують наступну тактику:

• знеболювання;
• іммобілізацію;
• евакуацію.

При відкритих переломах необхідно попереднє накладення пов’язки і зупинка кровотечі. Фіксуючи зламану кістку, накладають шину, захоплюючи обидва суглоба, забезпечуючи їх непорушність. Якщо немає підручних засобів та шин, можна прибинтувати пошкоджену руку до тулуба, а ногу – до неушкодженої кінцівки. Допомога при переломах залежить від тяжкості ситуації.

При переломі хребта ніяке лікування в польових умовах не здійснюється! Потерпілого кладуть на тверді ноші (так званий щит). У цьому беруть участь щонайменше три людини: один бере за шию, підтримуючи голову передпліччями, другий – за поперек, третій – за ноги. Піднімають одночасно. Потім потерпілого якнайшвидше доставляють у медичну установу.

Основні види опіків

Опік – це ушкодження тканин, викликане кількома видами впливів:

• високою температурою;
• хімічними засобами;
• електричним струмом;
• радіаційним випромінюванням.

Розрізняють 4 ступеня важкості опіків:

• I – почервоніння шкіри на місці опіку;
• II – утворення пухирів, наповнених рідиною;
• III – утворення некротичних (відмерлих) ділянок шкіри різної глибини з виникненням струпа;
• IV – повне омертвіння шкіри, м’яких тканин, м’язів, кісток, обвуглювання.

Як правило, реальну загрозу для життя становлять опіки 3 і 4 ступеня. Опіки 1 і 2 ст. називають поверхневими, вони загоюються протягом 2 тижнів та не становлять загрози життю. Якщо, звичайно, ними не уражено понад 50% площі шкіри.

Як допомогти?

Долікарська допомога при опіках полягає в усуненні травмуючого фактора: потрібно загасити полум’я, зняти палаючу одяг (але не зривати її, якщо вона припеклась до шкіри), винести потерпілого з палаючого приміщення і т. д. Якщо полум’я охопило людини, потрібно притиснути його палаючим ділянкою землі або закидати його землею, накрити щільною тканиною і притиснути її, залити водою. Пам’ятайте, що дія напалму і білого фосфору не можна нейтралізувати водою!

Подальша долікарська допомога при опіках передбачає негайне охолодження обпаленої ділянки. Краще всього використовувати воду кімнатної температури, час охолодження – 20 хвилин незалежно від площі опіку і його глибини. Після чого потрібно забезпечити знеболення. Наприклад, дати потерпілому антигістамінний засіб: «Супрастин» або «Кларитин». Крім того, необхідно оцінити ступінь опіку і глибину ураження, накласти пов’язку і евакуювати потерпілого. Для обробки травми використовують спеціальні засоби: «Пантенол», «Бепантен», противоожоговые пов’язки «Аполло».

Важливо! Якщо доводиться діяти в сильно задимленій зоні, необхідно дихати через тканинну пов’язку, змочену водою. Такий бар’єр буде недовговічний. Потрібно або часто змочувати пов’язку свіжою водою, або (виходячи з досвіду бойових дій) просочити її кров’ю, яка здатна зв’язувати окис вуглецю, що дозволить довше протриматися в осередку задимлення.

Допомога при обмороженнях та переохолодженні

Найчастіше обмороженню піддаються руки, ноги, пальці, вуха, ніс. Спершу виникає поколювання, несильний біль, обморожене місце червоніє, потім біліє, втрачається чутливість. Якщо обморожену частину тіла відразу ж зігріти, вона прийме природний вигляд через 3 години. Велику небезпеку несуть тривалі обмороження. У залежності від глибини поразки вони поділяються на 4 ступені:

• 1 ст. – шкіра біліє, втрачає чутливість, потім синіє, з’являються набряк і свербіж.
• 2 ст. – поява бульбашок зі світлою рідиною, омертвіння верхніх шарів шкіри.
• 3 ст. – поява пухирів з кров’янистою рідиною, омертвіння зачіпає глибокі тканини.
• 4 ст. – омертвіння зачіпає м’язову і кісткову тканину.

Тактична медицина при обмороженнях передбачає усунення травмуючого фактора – низької температури. Постраждалого доставляють в тепло або загортають, переодягають в сухий одяг. Обов’язковою дією є накладення пов’язки, що ізолює тепло, і транспортування в лікувальний заклад.

Заборонено розтирати ушкоджені місця снігом, вовняною рукавичкою, алкоголем, давати спиртні напої всередину, відігрівати відкритим вогнем від багаття або факела. Симптоми переохолодження – це сонливість, втома, апатія, зниження життєвого тонусу. Надалі людина може втратити свідомість з пригніченням і припиненням життєво важливих функцій. Тактика поведінки в цих випадках аналогічна вже описаних нами дій.