Поширене гінекологічне захворювання ендометріоз оповите чималою кількістю міфів і забобонів. Саме тому багато жінок губляться в інформації, як слід боротися з цією недугою, що необхідно зробити в першу чергу. Для того щоб уникнути ускладнень і подальшого розвитку, це захворювання має лікуватися під контролем спеціаліста – ендометріоз-це захворювання, при якому не слід захоплюватися самолікуванням. Найчастіше захворювання вражає жінок, що досягли репродуктивного віку, найнебезпечніший вік для розвитку – 25-40 років.
Внутрішня оболонка матки ендометрій вистилає її м’язовий шар і при розростанні клітин ендометрію за межі даного органу говорять про таке захворювання, як ендометріоз. Ця недуга настільки поширений серед жінок, що з ним може змагатися хіба що міома матки і деякі запальні захворювання. Генітальний ендометріоз зустрічається до 95%, при цьому на статевих органах жінки розташовуються цілі ділянки ендометрію. Охоплюють вони піхву, шийку матки, яєчники, маткові труби, промежину, очеревину – саме ця особливість характеризує зовнішній генітальний эндомнтриоз. У свою чергу внутрішній генітальний ендометріоз відрізняється тим, що ділянки ендометрію розташовуються в товщі м’язових стінок матки, це захворювання також іменують аденомиозом. Нарешті, існує екстрагенітальний ендометріоз, при якому клітини ендометрію розростаються на інших органах – легких, сечовому міхурі, кишечнику. Нерідко екстрагенітальний ендометріоз зустрічається на післяопераційних рубцях, а також в пупку. Поширеність такого виду недуги досить мала, і становить не більше 8% від всіх эндометриозов.
Справжня причина виникнення ендометріозу не цілком ясна, є думка, що частинки ендометрія разом з менструальної кров’ю потрапляють у маткові труби і звідти до яєчниках, в черевну порожнину, закріплюючись там, викликають ризик розвитку ендометріозу. Крім цього, по кровоносних судинах клітини здатні проникати і в інші внутрішні органи. Вважається, що ризик розвитку цієї недуги значно зростає внаслідок таких причин, як:
– перенесені аборти;
– операції на внутрішніх статевих органах;
– ускладнені пологи і т. д.
Ще одна непідтверджена гіпотеза виникнення эндометроза в тому, що розвиток захворювання непомітно для самопочуття жінки починається до появи першої менструації, більше того, деякі вчені схильні вважати, що розвиваючись в утробі матері організм дівчинки вже закладає ймовірність розвитку хвороби, тим самим має сенс говорити про помилки розвитку. Ще однією ймовірною причиною захворювання називають збій у гормональному фоні організму жінки, погіршення імунітету, можлива значна роль спадковості, перевтоми, стресів, поганої екології.
Головним симптомом захворювання є біль у нижній частині живота з’являється у жінки в період менструації. Внутрішній ендометріоз характеризується появою болю в області попереку і крижів. При цьому менструації можуть бути досить рясними, тривалими, а по завершенні деякий час турбують невеликі мажучі виділення. Ендометріоз шийки матки зазвичай супроводжується менш інтенсивними болями, для нього характерні саме мажучі виділення, як до, так і після менструації. При нормальному менструальному циклі кров виводиться назовні, у свою чергу ендометріоз може спровокувати скупчення її в різних місцях. Дана умова нерідко стає причиною розвитку запальних процесів в органах, де скупчується кров, інфікування і запалення може бути причиною формування спайок, порушуючи роботу різних внутрішніх органів. Одним з найбільш сумних ускладнень ендометріозу є безпліддя, відзначається воно майже у половини всіх жінок, які перенесли захворювання.
Хвороба може бути вилікувана, при цьому застосовуються як оперативні методи терапії, так і лікарські (гормональні). У більшості випадків лікування комбіноване, що включає в себе різні методи, як хірургічні, так і медикаментозні. Лапароскопія – головний хірургічний метод лікування, який застосовується в останні роки. При цьому січуться окремі ділянки органів, уражених захворюванням, але при розвитку серйозних ускладнень можливе повне видалення матки. У деяких випадках эндометроз проходить внаслідок зміни гормонального фону, що виникає внаслідок вагітності та годування груддю.
