Мозолисте тіло являє собою щільну групу нервових волокон, яка ділить кору великих півкуль на праве і ліве. Воно з’єднує праву і ліву половини, тим самим забезпечуючи зв’язок між півкулями. Дана структура передає моторну (рухову), сенсорну і пізнавальну інформацію між півкулями головного мозку.
Історія вивчення
Мозолисте тіло довгий час залишалося загадкою анатомії людини. Вчені ніяк не могли визначити, яку саме функцію несе ця ділянка головного мозку. До речі, в 1981 році вчений, який відкрив мозолисте тіло, отримав за це Нобелівську премію. Звали його Роджер Сперрі.
Перші операції на мозолястому тілі переслідували своєю метою лікування епілепсії. Так, порушуючи зв’язок між півкулями, багатьох пацієнтів лікарі дійсно виліковували від епілептичних припадків. Але з часом вчені звернули увагу на виникнення у таких хворих специфічних побічних ефектів – змінювалися поведінкові реакції, здібності. Так, у результаті експериментів було встановлено, що після операції, торкнулася мозолисте тіло, людина могла писати виключно правою рукою, а малювати тільки лівою. Так мозолисте тіло, функції якого були все ще невідомі вченим, перестали літати в хірургії для лікування епілепсії.
Через кілька років вчені виявили зв’язок між вогнищем мозолистого тіла і розвитком розсіяного склерозу.
Мозолисте тіло: функції
Функції цієї ділянки мозку досить різноманітні й важливі. Мозолисте тіло є самим великим пучком нервових волокон в головному мозку. Воно містить близько 200 мільйонів аксонів і здійснює кілька найважливіших функцій в організмі:
- Зв’язок між півкулями головного мозку.
- Рух очних яблук.
- Підтримання балансу між процесами збудження і гальмування в корі головного мозку.
- Тактильне сприйняття.
Локалізація
Просторово ця частина мозку розташована під півкулями по серединній лінії. Від передньої до задньої частини в мозолястому тілі можна виділити кілька різних зон: коліно, середня частина, тіло, задній кінець і валик. Коліно, загинаючись вниз, утворює дзьоб, а також ростральную пластину. Зверху мозолисте тіло вкрите тонким шаром сірої речовини.
Ще одна структура цієї ділянки мозку – лучистість. Тяжі нейронів, що мають вигляд віяла, тягнуться до лобним, тім’яним, скроневим і потиличним часток великих півкуль.
Агенезія мозолистого тіла
При агенезії мозолисте тіло головного мозку повністю або частково відсутня. Дана аномалія мозку може бути викликана цілою низкою різноманітних факторів, в числі яких хромосомні мутації, генетична спадковість, внутрішньоутробні інфекції, а також інші причини, ще не до кінця вивчені вченими. Особи з агенезией мозолистого тіла можуть відчувати когнітивні та комунікаційні розлади. Також вони мають труднощі з розумінням усного мовлення і соціальних орієнтирів.
Але, враховуючи функції, яке виконує мозолисте тіло головного мозку, як же люди, що не мають його з народження, взагалі можуть жити? Як здійснюється в них взаємодія між правою і лівою півкулями мозку? Вчені з’ясували, що в стані спокою активність мозку здорової людини практично не відрізняється від такої людини з діагнозом “агенезія мозолистого тіла”. Цей факт вказує на те, що мозок у даних умовах перебудовується, і функції відсутнього мозолистого тіла виконують інші ділянки, здорові. Як саме і за рахунок яких структур здійснюється цей процес, вчені на сьогоднішній день не з’ясували.
Симптоми агенезії мозолистого тіла
Незважаючи на надзвичайно малу зустрічальність даного діагнозу, вчені непогано вивчили його симптоми. Одні з найбільш поширених проявів агенезії мозолистого тіла:
- Атрофія (повна або часткова) слухового і (чи) зорового нерва.
- Кістозні утворення в тканинах головного мозку (поренцефалія).
- Сполучнотканинні пухлини – ліпома.
- Рідкісне порушення внутрішньоутробного розвитку плода шизэнцефалия – ущелина головного мозку.
- Істотне зменшення розміру мозку і черепа в цілому – микроэнцефалия.
- Множинні патології травної системи.
- Розщеплення хребта.
- Порушення структури сітківки очей (синдром Экарди).
- Раннє статеве дозрівання.
- Відставання в психомоторному розвитку.
Ці і багато інші порушення тим чи іншим чином тісно взаємопов’язані з відсутністю мозолистого тіла. Як правило, вони дозволяють поставити діагноз в перші 1-2 роки життя дитини. Остаточним підтвердженням діагнозу вважається знімок МРТ головного мозку.
Гіпоплазія мозолистого тіла
Гіпоплазія – це серйозний, але, на щастя, досить рідкісний діагноз. По суті, це, як і агенезія, порушення внутрішньоутробного розвитку тканини головного мозку. Якщо при агенезії мозолисте тіло мозку повністю відсутня, то при гопоплазии воно є недорозвиненим. Зрозуміло, лікування даного захворювання засобами сучасної медицини неможливо. Терапія передбачає комплекс заходів, які зводять до мінімуму відхилення в розвитку пацієнта. Нейропсихологи рекомендують пацієнтам регулярно виконувати спеціально розроблений комплекс фізичних вправ, що сприяють відновленню зв’язків між півкулями, а також інформаційно-хвильову терапію.
Статевий диморфізм
Ряд російських і зарубіжних вчених вважають, що різниця мислення та поведінкових реакцій між чоловіками і жінками пов’язана з різним будовою і розмірами мозолистого тіла. Так, у виданні “Ньюсвік” вийшла стаття, яка пояснює природу жіночої інтуїції: у жінок мозолисте тіло дещо ширше, ніж у чоловіків. Цей факт, на думку все тих же вчених, пояснює і те, що жінки, на відміну від чоловіків, здатні справлятися з кількома завданнями одночасно.
Через деякий час група французьких вчених повідомила, що в процентному співвідношенні до розмірів мозку у чоловіків мозолисте тіло більші, ніж у жінок, але ніяких однозначних висновків вчені робити не стали. Як би те ні було, всі вчені погоджуються лише з тим, що мозолисте тіло – один з найважливіших структурних компонентів, виконують ряд життєво важливих функцій.
