Оперативно-виробниче планування будівельного виробництва

Оперативно-виробниче планування є найважливішою складовою частиною єдиної системи планування будівельного виробництва і служить засобом планового керівництва діяльністю первинних будівельно-монтажних організацій.

Сутність оперативно-виробничого планування полягає: в розробці місячних планів будівельних дільниць, виконавців робіт і майстрів, а також у складанні декадно (потижнево)-добових графіків виробництва робіт; в організації та забезпеченні виконання плану; у здійсненні контролю за ходом виконання плану; в підведенні підсумків і оцінки результатів виробничо-господарської діяльності.

В оперативно-виробничому плануванні отримує практичне вираження масове творчу участь лінійних інженерно-технічних працівників в удосконаленні організації та економіки будівельного виробництва. В процесі оперативно-виробничого планування шукають конкретні шляхи і засоби для забезпечення виконання плану по введенню об’єктів в експлуатацію, зростанню продуктивності праці і зниженню собівартості будівельно-монтажних робіт.

Склад показників місячних планів ділянок виробників робіт повинен відповідати вимогам господарського розрахунку і направляти виконавців на своєчасне завершення об’єктів, етапів чи комплексів робіт та економне витрачання ресурсів. При здійсненні оперативного планування рекомендується користуватися «Вказівками по складанню стройфинплана і оперативного планування», розробленими Науково-дослідним інститутом економіки будівництва Держбуду СРСР. З вказівки випливає, що плани повинні розроблятися на основі інженерно-економічних розрахунків, які базуються на планово-виробничих прогресивних нормативах. Вони повинні бути реальними і складені з урахуванням конкретних умов роботи ділянок.

Основним показником плану ділянки, як і будівельної організації в цілому, є введення в експлуатацію об’єктів та завершення етапів робіт. Далі плануються обсяги робіт, робота і заробітна плата на обсяг робіт, що підлягає виконанню власними силами ділянки.

Крім людино-днів і заробітної плати, розрахованих за калькуляциям витрат праці та заробітної плати, розробленим на основі виробничих норм (Енір, Внір), передбачаються витрати праці і заробітної плати на роботи, не враховані в основних нормах, за рахунок накладних витрат та інших, які коливаються від 12 до 22% основного фонду заробітної плати.

Середнє число робочих визначається виходячи із загальної трудомісткості робіт з урахуванням перевиконання норм і зростання продуктивності праці, а також середнього числа днів роботи на місяць одним робочим, визначених на основі балансу робочого часу.

Після цих розрахунків визначаються в установленому порядку середня вироблення і середня заробітна плата працівника і робітника, а також питома вага заробітної плати робітників.


«Довідник будівельника», М. С. Екельчик

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/310830-o-195/