Виховання дитини – складний процес, адже батьки вкладають всю свою любов і всі свої знання, діляться тим, що вміють. Одним з найважливіших і вирішальних в майбутньому якостей буде самооцінка. Завищена або занижена, доставить дитині в житті багато проблем і нерозуміння з боку оточуючих, важлива золота середина. Багато батьки навмисне піднімають самооцінку дитини, не замислюючись, як він буде жити далі.
Що ж таке самооцінка? Відповідь закладений у назві, самооцінка – це можливість індивідуума оцінити себе. Її формування закладається з самого дитинства, всі навколишні люди, що контактують з дитиною, крапля за краплею вносять свій внесок. З народження у дитини немає такого поняття, і воно формується, завдяки дорослим.
Низька самооцінка формується у тих діток, в чию адресу можна почути постійні закиди і неприємні слова, дуже часто їм ставлять у приклад сусідських дітей. Погано відбивається будь-яке, навіть саме незначне, тілесне покарання. При такому відношенні у дитини з’являється страх і невпевненість в собі, якщо найголовніші люди в світі для нього – батьки незадоволені ним, тоді і думка оточуючих йому здається аналогічним. Дитина формує свою думку про себе, якщо мене ображають – значить, я поганий, не гідний любові.
Завищена самооцінка формується у дітей, яких постійно хвалять з приводу і без нього. Будь-які проступки дитини виправдовуються, зламав іграшку — вона не якісна, отримав погану оцінку — вчитель занизив.
При такому розкладі думку про себе занадто добре, дитині здається, що він все може і робить все правильно. У цій ситуації батькам важливо зрозуміти, що в разі будь-якої невдачі, дитина буде шукати винних, навіть якщо винен тільки він сам.
Формування самооцінки допомагає і суспільство, дитячий сад, школа. Ставлення вчителів і вихователів дуже важливо, іноді вони, вибираючи собі улюбленців, ображають інших дітей, ранячи їх самооцінку. Головним місцем формування залишається все таки родина, навіть якщо в школі дитина не знайшов підтримки, він повинен знайти її будинку.
Намагайтеся бути першими друзями і помічниками, при необхідності сядьте і поговоріть, поясніть, у чому дитина не правий і як варто було поступити. Можна навести приклади з життя про себе або тих людей, які знайомі чаду.
Вчіть дитину приймати критику гідно, оцінюючи її адекватність, це стосується і різних досягнень. Важливо, щоб дитина дивилася на все реально.
