3 лютого 1967 року у світ вийшла комедійна мелодрама Ельдара Рязанова «Бережись автомобіля». Тільки уявіть, 47 років тому цей фільм вперше вийшов на екрани. Пропоную вам почитати далі 10 цікавих фактів про зйомки цього шедевра радянського кіно.
Ця історія нагадує фантастичний сценарій: скромний і тихий актор театру самодіяльності із зворушливою прізвищем Дєточкін насправді виявляється непримиренним борцем з хабарниками та іншими злочинцями, і він бореться в ім’я блага дітей. У той час як іншому акторові цього ж театру, яким за родом діяльності доводиться розслідувати злочини нашого «Робін Гуда», він представляється як хитромудрий, підступний і практично невловимий зловмисник. Такий оригінальний сценарій був придуманий найталановитішого дуетом радянського кіно – Ельдаром Рязановим і Емілем Брагінським («Службовий роман», «Іронія долі або З легким паром!» та інші кіношедеври) на основі народної легенди про шляхетного автоугонщике. Тільки в той час ця легенда вважалася правдивою історією, і Ельдар Рязанов витратив деякий час на безуспішні пошуки прототипу Дєточкіна – проте в реальності такого персонажа не існувало…
Спочатку на роль Дєточкіна планувався Юрій Нікулін, але він разом з цирком вирушив на гастролі в Південну Африку майже на півроку. Потім пробувався Олег Єфремов, однак у підсумку роль віддали Інокентія Смоктуновського, а Єфремов зіграв міліціонера Максима Подберезовикова. Під час затвердження кандидатів на ролі у фільмі, Смоктуновський проходив лікування від туберкульозу очей, яке йому довелося перервати заради зйомок, і потім продовжити після їх закінчення. Хвороба виявилася досить серйозною: на лікування пішло майже два роки.
Примітно, що обидва виконавці головних ролей – і Смоктуновський, і Єфремов не були комедійними акторами. Тому їхні образи вийшли досить серйозними і навіть драматичними, а комедія «Бережись автомобіля!» перетворилася на трагікомедію.
А ось популярні і всіма улюблені радянські коміки Андрій Миронов і Анатолій Папанов вкрай легко і вдало вписалися в концепцію фільму, ще й забезпечивши всій знімальній групі веселий робочий процес з нескінченною імпровізацією і іскрометним гумором. Робота Андрія Миронова в ролі «працівника торгівлі» критиками вважається однією з його найуспішніших.
А цитати персонажа Папанова міцно увійшли в життя радянського суспільства та актуальні, до речі донині, наприклад: «Тебе посодют, а ти не кради!» та ін.
Більшість сцен фільму знімали на натурі, і що цікаво, на початку фільму закадровий голос автора стверджує, що не відомо, в якому місті відбуваються події. Однак, у сцені розмови в пивбарі, Дєточкін вимовляє фразу про те, що після продажу одного з викрадених машин, він повернувся в Москву…. Отже, події фільму розгортаються все-таки в Москві.
Волга “ГАЗ-21”, на якій Дєточкін пішов від погоні, належала Мосфільму. Згодом цю машину знімали ще в декількох кінофільмах. Також автомобіль в якійсь мірі прославився завдяки відомому епізоду з Папановим «таксі на Дубровку» (автомобіль там перефарбований) у фільмі «Діамантова рука». Ця ж машина виступила в ролі таксі героя Єфремова у фільмі «Три тополі на Плющисі».
Продовжимо тему погоні за Дєточкіна: вальс, що звучить під час переслідування міліціонером “невловимого месника”, використовує музичну фразу з пісні “Padam… Padam…”. Ця мелодія композитора Андрія Петрова – одна з найбільш відомих у світі музики, кіно. В репертуарі співака Сергія Нікітіна є написана на вірші Євгена Євтушенка пісня «Скляний Пан», що використовує мотив вальсу з фільму «Бережись автомобіля».
Повернемося в театр самодіяльності: там персонаж Смоктуновського грає роль Гамлета. Що цікаво, на момент виходу кінокартини у Смоктуновського вже була блискуче виконана роль в однойменному фільмі: “Гамлет” був показаний в 1964 році.
Спеціально для зйомок Інокентій Смоктуновський за наполяганням Рязанова здав на водійські права. Не зовсім реалістичний сюжет картини режисер намагався заповнити максимальною достовірністю знімального процесу: всі трюки виконувалися каскадерами без комбінованих зйомок, тобто, каскадер на повній швидкості проскакував під мчить вантажівкою-трубовозом, злітав на швидко їде трейлер і кидав машину під укіс.
Щоб зіграти роль подруги Дєточкіна – Люби, її виконавиці Ольги Аросєвої довелося насправді отримати права водія тролейбуса і потім водити цей тролейбус під час зйомок.
Може бути, саме такий серйозний і відповідальний підхід до створення кіно в поєднанні з справжніми акторами і оригінальним сценарієм, і був тією базою, завдяки якій у радянської кіноіндустрії з’явилися дійсно геніальні твори.
