Прокляті полотна

З багатьма творами живопису пов’язані містичні історії та загадки. Більш того, деякі фахівці вважають, що до створення ряду полотен причетні темні і таємні сили. Підстави для такого твердження є. Аж надто часто з цими фатальними шедеврами відбувалися дивовижні факти і нез’ясовні події — пожежі, смерті, божевілля авторів…

Однією з найбільш відомих «проклятих» полотен є «Плаче хлопчик» — репродукція картини іспанського художника Джованні Браголина. Історія створення її така: художник хотів написати портрет плаче дитини і як натурника взяв свого маленького сина. Але, оскільки малюк не міг плакати на замовлення, то батько спеціально доводив його до сліз, запалюючи перед його обличчям сірники.

Художник знав, що його син панічно боявся вогню, але мистецтво було йому дорожче, ніж нерви власної дитини, і він продовжував над ним знущатися. Одного разу доведений до істерики малюк не витримав і крикнув, обливаючись сльозами: «Гори ти сам!» Це прокляття не забарилося збутися — через два тижні від пневмонії помер хлопчик, а незабаром живцем згорів у власному будинку і його батько… Це передісторія. Свою зловісну славу картина, точніше — її репродукція, здобула у 1985 році, в Англії.

Сталося це завдяки серії дивних збігів — в Північній Англії одне за одним почали відбуватися загоряння житлових будинків. Були людські жертви. Деякі постраждалі згадували, що з усього майна чудесним чином вціліла тільки дешева репродукція із зображенням плаче дитини. І таких повідомлень ставало все більше, поки, нарешті, один з пожежних інспекторів привселюдно заявив, що у всіх без винятку згорілих будинках був знайдений недоторканим «Плаче хлопчик».

Тут же газети захлеснула хвиля листів, де повідомлялося про різні нещасні випадки, смерті та пожежі, які відбувалися після того, як господарі купували цю картину. Зрозуміло, «Плаче хлопчик» тут же став вважатися проклятим, спливла історія його створення, обросла чутками і вигадками… В результаті одна з газет опублікувала офіційну заяву про те, що всі, у кого є ця репродукція, повинні негайно від неї позбутися, і владою надалі заборонено купувати і тримати її вдома.

Досі «Заплаканого хлопчика» переслідує погана слава, особливо в Північній Англії. До речі, оригінал досі не знайдений. Правда, деякі сумніваються (особливо у нас в Росії) навмисно вішали у себе на стіну цей портрет, і, начебто, ніхто не згорів. Але все ж охочих перевірити легенду на практиці дуже небагато.

У часи Пушкіна портрет Марії Лопухіної був однією з головних «страшилок». Дівчина прожила життя коротке й нещасливе, а після написання портрета померла від сухот. Її батько Іван Лопухін був відомим містиком і магістром масонської ложі.

Тому й поповзли чутки, що, мовляв, йому вдалося заманити дух померлої дочки в цей портрет. І що якщо молоді дівчата глянути на картину, то незабаром помруть. За версією салонних пліткарок, портрет Марії погубив не менше десяти дворянок на виданні…

Кінець чуткам поклав меценат Третьяков, який в 1880 році купив портрет для своєї галереї. Великої смертності серед відвідувачок оної помічено не було. Розмови затихли. Але осад залишився.

Десятки людей, так чи інакше входили в контакт з картиною Едварда Мунка «Крик», вартість якої експерти оцінюють в 70 мільйонів доларів, піддавалися дії злої долі: хворіли, сварилися з близькими, впадали у важку депресію або взагалі раптово вмирали. Все це створило картині недобру славу, так що відвідувачі музею з острахом поглядали на неї, згадуючи жахливі історії, які розповідали про шедевр.

Одного разу музейний службовець ненавмисно впустив картину. Через якийсь час у нього почалися страшні головні болі. Треба сказати, що до цього випадку він поняття не мав, що таке головний біль. Напади мігрені ставали все частіше і гостріше, і закінчилася справа тим, що бідолаха покінчив з собою.
Іншого разу робочий музею упустив картину, коли її переносили з однієї стіни на іншу. Через тиждень він потрапив у жахливу автомобільну аварію, в результаті якої у нього виявилися зламані ноги, руки, кілька ребер, він отримав тріщину тазу і сильний струс мозку.

Один з відвідувачів музею намагався помацати картину пальцем. Через кілька днів у нього будинку почалася пожежа, у якому цей чоловік згорів живцем.
Життя самого Едварда Мунка, який народився в 1863 році, представляла собою низку нескінченних трагедій і потрясінь. Хвороби, смерть рідних, божевілля. Його мати померла від туберкульозу, коли дитині було 5 років. Через 9 років від важкої хвороби померла улюблена сестра Едварда Софія. Потім помер брат Андреас, а його молодшій сестрі лікарі поставили діагноз «шизофренія».

На початку 90-х років Мунк пережив важкий нервовий зрив і тривалий час проходив лікування електрошоком. Він ніколи не одружувався, бо думка про секс приводила його в жах. Помер у віці 81 року, залишивши в дар місту Осло величезну творчу спадщину: 1200 картин, 4500 ескізів і 18 тисяч графічних робіт. Але вершиною його творчості залишається, звичайно, «Крик».

Голландський художник Пітер Брейгель-старший писав «Поклоніння волхвів» два роки. Діву Марію він «змалював» зі своєї двоюрідної сестри. Та була безплідною жінкою, за що і отримувала постійні стусани від чоловіка. Саме вона, як подейкували прості середньовічні нідерландці, «заразила» картину. Чотири рази «Волхвів» купували приватні колекціонери. І кожен раз повторювалася одна і та ж історія: в родині по 10-12 років не народжувалися діти…

Нарешті в 1637 році картину купив архітектор Якоб ван Кампен. У нього до того часу вже були троє дітей, так що прокляття його не особливо лякало.

Сама, мабуть,знаменита нехороша картинка інтернет-простору з наступною історією: Якась школярка (часто згадують японську) перед тим як розкрити вени (викинутися з вікна, наїстися таблеток, повіситися, втопитися у ванні) намалювала дану картину.

Якщо дивитися на неї 5 хвилин поспіль дівчина зміниться (очі почервоніють, волосся почорніють, виявляться ікла). Насправді зрозуміло, що картинка намальована вже явно не від руки, як багато хто любить стверджувати. Хоча ця картинка з’явилася ніхто ясних відповідей не дає.

Наступна картина скромно висить без рами в одному з магазинів Вінниці. «Жінка дощу» – найдорожча з усіх робіт: коштує 500 доларів. Як стверджують продавці, картину вже тричі купували, а потім повертали. Клієнти пояснюють, що вона їм сниться. А хтось навіть каже, ніби знає цю даму, але звідки – не пам’ятає. І всі, хто хоч раз заглянув у її білі очі, назавжди запам’ятовують відчуття дощового дня, тиші, тривоги і страху.

Звідки взялася незвичайна картина, розповіла її автор – вінницька художниця Світлана Тілець. «У 1996 році я закінчувала Одеський художній університет ім. Грекова, – згадує Світлана. За півроку до народження «Жінки» мені весь час здавалося, що за мною постійно хтось спостерігає.
Я відганяла від себе такі думки, а потім в один із днів, до речі, зовсім не дощовий, сиділа перед чистим полотном і думала, що намалювати. І раптом чітко побачила контури жінки, її обличчя, кольору, відтінки. В одну мить помітила всі деталі образу. Основне написала швидко – годин за п’ять впоралася.

Здавалося, моєю рукою хтось водив. А потім ще місяць домальовувала».

Приїхавши до Вінниці, Світлана виставила картину в місцевому художньому салоні. До неї раз у раз підходили поціновувачі мистецтва і ділилися такими ж думками, які виникали в неї самої під час роботи.

«Було цікаво спостерігати, – каже художниця, – наскільки тонко річ може матеріалізувати думку і переконати її іншим людям».
Кілька років тому з’явилася перша покупниця. Самотня бізнесменша довго ходила по залах, придивлялася. Купивши «Жінку», повісила її у себе в спальні.

Через два тижні в квартирі Світлани пролунав нічний дзвінок: «будь Ласка, заберіть її. Я не можу спати. Таке враження, що в квартирі, крім мене, хтось є. Я її навіть зняла зі стіни, за шафу сховала, а все одно не можу».

Потім з’явився другий покупець. Потім картину купив молодий чоловік. І теж не витримав довго. Сам приніс її художниці. І навіть гроші назад не взяв. — Вона мені сниться, – скаржився він. – Ось кожну ніч з’являється і тінню навколо мене ходить. Я з розуму сходити починаю. Боюся цієї картини!
Третій покупець, дізнавшись про погану славу «Жінки», лише відмахнувся. Навіть сказав, що особа зловісної дами йому здається милим. І з ним вона напевно уживеться. Не вжилася.

— Я спочатку не помічав, які у неї білі очі, – згадував він. – А потім вони почали з’являтися всюди. Головні болі почалися, безпричинні хвилювання. А воно мені треба?!

Так «Жінка дощу» знову повернулася до художниці. По місту ж понеслася чутка, що картина ця проклята. За одну ніч може звести з розуму. Художниця вже й сама не рада, що написала таку жах.

Втім, Світла поки не втрачає оптимізму:
— Кожна картина з’являється на світ для якогось конкретного людини. Вірю, що знайдеться той, для кого «Жінка» писалася. Хтось її шукає – так само, як і вона його.

Іншим відомим «вогненним шедевром» вважаються «Водяні лілії» імпресіоніста Моне. Першим від неї постраждав сам художник — його майстерня ледь не згоріла з незрозумілих причин.

Потім погоріли нові власники «Водяних лілій» — кабаре на Монмартрі, будинок одного французького мецената і навіть Нью-Йоркський музей сучасних мистецтв. В даний час картина знаходиться в музеї Мормотон, у Франції, і своїх «пожежонебезпечних» властивостей не проявляє. Поки що.

Знаменита «Джоконда» Леонардо да Вінчі не тільки захоплює, а й лякає людей. Крім припущень, вигадок, легенд про роботу і про усмішку Мони Лізи, існує теорія, ніби цей найвідоміший портрет у світі вкрай негативно впливає на споглядає. Наприклад, офіційно зареєстровано більше сотні випадків, коли відвідувачі, довго споглядали картину, втрачали свідомість.

Найвідоміший випадок стався з французьким письменником Стендалем, котрий під час милування шедевром зомлів. Відомо, що сама Мона Ліза, позировавшая художнику, померла молодою, у віці 28 років. А сам великий майстер Леонардо ні над одним своїм творінням не працював так довго і ретельно, як над «Джокондою». Шість років — до самої своєї смерті Леонардо переписував і правил картину, але так до кінця і не домігся того, чого хотів.

Картина Веласкеса «Венера з дзеркалом» теж заслужено користувалася поганою славою. Всі, хто купував її, або розорялися, або гинули насильницькою смертю. Навіть музеї не дуже хотіли включати її основну композицію, і картина постійно змінювала «прописку». Справа кінчилася тим, що одного разу на полотно накинулася божевільна відвідувачка і изрезала його ножем.

Інший «проклятої» картиною, яка широко відома, вважається робота каліфорнійського художника-сюрреаліста «Hands Resist Him» («Руки чинять опір йому») Білла Стоунхема. Художник написав її в1972 році з фотографії, на якій він зі своєю молодшою сестрою стоїть перед рідним домом.

На картині хлопчик з неясними рисами обличчя і лялька в ріст живої дівчинки застигли перед скляними дверима, до якої зсередини притиснуті маленькі ручки дітей. З цією картиною пов’язано багато страшних історій. Почалося все з того, що перший мистецтвознавець, який побачив і оцінив твір, раптово помер.

Потім картину придбав американський актор, який теж недовго зажився. Після його смерті робота ненадовго зникла, але потім її випадково знайшли на смітнику. Сім’я, яка підібрала кошмарний шедевр, додумалася повісити його в дитячій. В результаті маленька донька стала кожну ніч вдаватися в спальню батьків і кричати, що діти на картині б’ються і міняють місце розташування. Батько встановив в кімнаті камеру, що реагує на рух, і за ніч вона спрацьовувала кілька разів.

Зрозуміло, сім’я поспішила позбутися такого подарунка долі, і незабаром Hands Resist Him виставили на інтернет-аукціон. І тут на адресу організаторів посипалися численні листи зі скаргами на те, що при перегляді картини людям ставало погано, а у деяких навіть траплялися серцеві напади. Купив її власник приватної картинної галереї, і тепер вже на його адресу почали надходити скарги. До нього навіть звернулися два американських екзорциста з пропозиціями своїх послуг. А екстрасенси, які бачили картину, в один голос стверджують, що від неї виходить зло.

Фото – прототип картини «Руки чинять опір йому»:

Є кілька шедеврів російського живопису, які теж мають сумні історії. Наприклад, всім відома ще зі школи картина «Трійка» Перова. На цій зворушливою і сумною картині зображені три селянських дитини з бідних сімей, які тягнуть важку ношу, впрягшись у неї на манер упряжних коней.

У центрі йде світловолосий маленький хлопчик. Перов шукав дитини для картини, поки не зустрів жінку з сином 12-ти років на ім’я Вася, які йшли через Москву на прощу.

Вася залишався єдиною втіхою матері, яка поховала чоловіка і інших дітей. Вона спочатку не хотіла, щоб її син позував живописцю, але потім погодилася. Однак незабаром після завершення картини хлопчик помер… Відомо, що після смерті сина бідна жінка приходила до Перову, благаючи продати їй портрет її улюбленої дитини, але картина вже висіла в Третьяковській галереї. Правда, Перов відгукнувся на горе матері і спеціально для неї написав портрет Васі окремо.

Біля одного з найбільш яскравих і неординарних геніїв російської живопису, Михайла Врубеля, є роботи, з якими також пов’язані особисті трагедії самого художника. Так, портрет його обожнюваного сина Сави, був написаний ним незадовго до смерті дитини. Причому хлопчик несподівано захворів і помер раптово. А «Демон повержений» надав згубний вплив на психіку і здоров’я самого Врубеля.

Художник ніяк не міг відірватися від картини, все продовжував дописувати особа поваленого Духу, а також змінювати колорит. «Демон повержений» вже висів на виставці, а Врубель приходив в зал, не звертаючи уваги на відвідувачів, сідав перед картиною і продовжував працювати, немов одержимий.
Близькі занепокоїлися його станом, і його оглянув відомий російський психіатр Бехтерев. Діагноз був страшний — сухотка спинного мозку, близьке божевілля і смерть. Врубеля помістили до лікарні, але лікування погано допомогло, і незабаром він помер.

Цікава історія пов’язана з картиною «Масляна», довгий час прикрашав собою хол готелю Україна. Висіла і висіла, ніхто до неї особливо не придивлявся, поки несподівано не з’ясувалося, що автором цього твору є психічнохворий за прізвищем Куплин, який на свій лад скопіював полотно художника Антонова. Власне, нічого такого особливо жахливого або видатного в картині душевнохворого немає, але вона протягом півроку розбурхувала простори Рунета.

Картина Антонова

Картина Куплина

Один студент у 2006 році написав у своєму блозі пост про неї. Суть його зводилася до того, що, за словами професора одного з московських вузів, на картині є один стовідсотковий, але неочевидний ознака, за якою відразу ясно, що художник — божевільний. І навіть нібито за цією ознакою можна відразу поставити правильний діагноз.

До речі, наводилося і безліч оригінальних отгадок цієї ознаки, але жоден з них не був визнаний вірним. Історія поступово зійшла нанівець, хоча і зараз можна іноді натрапити на її відгомони в Рунеті. Що стосується картини, на деяких вона дійсно справляє моторошне враження і викликає неприємні відчуття.

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/300605-proklyati-polotna/