Примус у вихованні дитини

Добрий день, дорогі батьки. Поговоримо про примус у вихованні дитини. Примус (примус) – один із засобів виховання, засноване на активній і безпосередньому виявленні волі вихователя до воспитуемому, незважаючи на опір останнього.

Необхідність примусу обумовлена, насамперед, складністю процесу дисциплінування, спрямованого на подолання суперечностей між потрібним і реальним поведінкою дошкільнят і школярів.

В дружній сім’ї, де поважають встановлений режим і порядок, такі протиріччя вирішуються легко і переважно засобами переконання. Але якщо воно не дає позитивних результатів, доводиться звертатися до примусу.

Як використовувати примус у вихованні дітей?

Батьки повинні знати, що для молодшого школяра їх авторитет частіше незаперечний. У підлітка батьки в силу певних причин можуть не мати достатнього авторитету, і його покірність безпосередньо пов’язана з особистим ставленням до них.

Слід враховувати також, що педагогічні можливості примусу обмежені і викликають лише елементарну покірність, яка для більш високих форм дисципліни далеко недостатня.

Зловживання таким методом виховання вкрай шкідливо:

  • воно культивує «авторитет пригнобленого»,
  • формує психологію «гвинтика», позбавляючи чадо індивідуальності,
  • загострює його опір,
  • створює антагоністичні відносини між ним і батьками.

Батьки застосовують примус у вихованні дитини в тому випадку, якщо в сімейному колі є певні проблеми. Наприклад, школяр постійно уникає домашньої роботи, лінується, не допомагає дорослим, недобросовісно ставиться до приготування уроків тощо.

За таких обставин примус у вихованні дитини може бути лише тимчасовим заходом, яка поєднується з поясненням, переконанням, вимогами, заохоченням.

При вирішенні завдань виховання слід розуміти, чого можна досягти примусом, а що вимагає більш гнучких засобів педагогічного впливу.

Наприклад, батьки хочуть, щоб їх школяр добре вчився, і змушують його готувати уроки в певний час. Але цим ще не забезпечується виховання старанності і допитливості. Ці якості розвиваються поступово, якщо стимулювати інтерес і активність школяра.

При певних обставинах примус у вихованні дитини. може приймати різні форми. Так, якщо учень має яскраво виражені здібності, але ще не розуміє цього і не прагне їх розвинути, буває корисним змусити його зайнятися відповідним видом діяльності (математикою, музикою тощо).

Однак це треба робити так, щоб не викликати у школяра негативного ставлення або навіть відрази до цієї діяльності, і ні в якому разі не переоцінювати його здібності і можливості, не змушувати учня робити те, до чого немає таланту.

Цей метод виховання ґрунтується на авторитеті батьків. Твердість і спокій, з яким дається розпорядження, свідчать про внутрішній силі вихователя, і дітки найчастіше добре це відчувають.

Примус у вихованні дитини може мати форму наказу, розпорядження, іноді підкріплюється покараннями. Але у всіх випадках батьки повинні керуватися правилом: чим більше вимог до сина або дочки, тим більше поваги до нього.

Примус у вихованні дитини виправдане, якщо у вихователя є тверда впевненість у тому, що чадо підкориться і послухає його. Інакше мета не буде досягнута.

Доцільно в окремих випадках поєднувати примус у вихованні дитини з іншими методами виховання. Це сприяє формуванню у дошкільнят і школярів звички при необхідності підпорядковувати власне «хочу» розумним «потрібно», вміння організовувати себе, спираючись на власну ініціативу, активність і самостійність, набутих в процесі розвитку особистості.

Категоричне примус у вихованні дитини необхідно у всіх випадках, коли створюється загроза або небезпека для життя нетяму і необхідно негайно виконати певні дії, а не вживати інші методи педагогічного впливу: роз’яснення, переконання.

Удачі!

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/296183-p-374/