Ускладнення цирозу печінки, асцит це накопичення рідини в черевній порожнині. Асцит розвивається практично у кожного другого пацієнта, у якого захворювання печінки триває понад 10 років. Дане ускладнення погіршує прогноз виживання, оскільки сильно впливає на функціонування багатьох органів, так і сам є результатом печінкової недостатності. Виживання в перший рік появи асциту коливається в межах 45-80% і зменшується одночасно з подальшим прогресуванням захворювання.

Так як цироз печінки-це хронічне постійно прогресуюче захворювання, то багато ускладнення з’являються поступово, так наприклад асцит не дає про себе знати, поки пацієнт не помічає дивну збільшення діаметра живота. У інших пацієнтів асцит виявляється випадково при черговому обстеженні за допомогою УЗД.

Крім збільшеного живота, у пацієнта виявляють специфічні ознаки цирозу – печінкова енцефалопатія, судинні зірочки на шкірі, жовтушність шкіри, акцентуація вен на передній частині живота (частіше навколо пупка). При великій кількості лікар не може пальпувати черевні органи.

Ускладнення цирозу печінки, асцит класифікується залежно від ступеня вираженості:

– I ступінь – виявлення вільної рідини за допомогою УЗД – дослідженні.

– II ступінь – помірно, симетрично збільшений живіт.

– III ступінь – велике кількості рідини, що створює напруженість живота.

 

Тяжкість асциту визначає його реакцію на призначення сечогінних препаратів. На початку появи асциту, у більшості пацієнтів помітна позитивна реакція, тобто асцитичної рідина видаляється з допомогою сечогінних препаратів досить тривалий час. У 10% хворих спостерігається резистентність до сечогінних препаратів. На початку пацієнт помічає, що для регулювання кількості рідини потребує збільшення дози препаратів. Надалі асцит стає резистентним до них. Виживаність таких пацієнтів протягом одного року не вище 50%.

При дослідженні пацієнта часто використовують таку процедуру як парацентез – пункція черевної порожнини з парканом аналізу асцитичної рідини. Парацентез у ускладнення цирозу печінки використовується як діагностичний метод і як терапевтичний.

У діагностичних цілях аналіз рідини проводять для визначення причин появи асциту (у разі якщо немає інформації про наявність цирозу печінки). Для пацієнтів з встановленим цирозом, дослідження рідини проводять в декількох випадках:

– підозрі на перитоніт або інфікуванні асцитичної рідини;

– у разі погіршення функції нирок;

– при шлунково-кишковій кровотечі.

 

Лікувальний парацентез проводять при резистентном асциті (не відповідає на медикаментозне лікування), і при напруженому асциті, для зменшення задишки у пацієнта. Дана процедура є безпечною, ускладнення зустрічаються менше ніж в 1% хворих.

При дослідженні асцитичної рідини аналізують її колір (солом’яний), чи немає домішків крові, проводять біохімічний аналіз, визначаючи рівень білків, альбуміну, амілази, глюкози і т. д. В обов’язковому порядку проводять тести на стерильність, виконуючи мікроскопічне дослідження і посів. Також підраховують кількість лейкоцитів, еритроцитів, проводиться пошук атипових клітин.

Асцит може бути причиною і інших захворювань пов’язані з серцево-судинною системою, або з нирками, тому фахівці ретельно проводять диференційний діагноз з іншими хворобами для встановлення більш точного лікування.

 

Ускладнення цирозу печінки, асцит лікується за вже встановленою схемою, але можливі і відхилення. Так, асцит I ступеня, за рекомендаціями лікуватися тільки за допомогою дієти, без застосування лікарських засобів. У повсякденному харчуванні пацієнта знижується концентрація солі до 1,5 м протягом доби. Але деякі лікарі все ж рекомендують прийом верошперона хоча б через день або 2-3 рази на тиждень, по 50мг на добу.

При асциті II ступеня призначається верошперон по 50-200 мг на добу або препарат амілорид (5-10 мг). Якщо у пацієнта помічені периферичні набряки, додатково призначають препарат фуросемід (20-40 мг), і щоденний контроль маси тіла (зниження ваги по 0,5 кг на день) до повного зникнення набряків.

У пацієнтів з III ступеня асциту проводять парацентез, при якому в залежності від кількості рідини, що поступово витягують весь обсяг. Пацієнту призначають розчини, які заміщують плазму (альбумін) – 8 г на кожен літр віддаленої асцитичної рідини. А також рекомендують безсольову дієту.

Резистентний асцит є одним з показань до трансплантації печінки, а поки пацієнт очікує на пересадку, йому проводять парацентез кожні 2-4 тижні з введенням розчину альбуміну.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here