Незважаючи на південне походження абрикоса (Середня Азія, Китай, Іран, Закавказзя, потім Греція, Італія), рослина володіє великим потенціалом морозостійкості, тому що росте на сухих гірських схилах, де пристосувався і до морозів і навіть до посухи. В середині 17 століття кілька дерев абрикоса з Європи були привезені в царський Ізмайловський сад, де і були висаджені. А через кілька десятків років абрикоси можна було зустріти в садах багатьох бояр, а також в монастирських садах Підмосков’я. Виходить, що з морозостійкістю у абрикоса все в порядку. Ось тільки з зимостійкістю справи йдуть неважливо.
Справа в тому, що на зимостійкість абрикоса негативний вплив чинять такі несприятливі фактори зими, як відлиги і різкі перепади температур. Від цих факторів особливо страждають квіткові бруньки, тому що відлиги провокують їх розвиток, а потім настали морози ушкоджують їх або зовсім гублять майбутній урожай. Таким чином, часткова або повна загибель квіткових бруньок відбувається саме протягом зими, що і є однією з головних причин нерегулярності плодоношення абрикосів.
Особливо бояться зимівлі молоді рослини в перші роки життя. Вони відрізняються сильним і тривалим зростанням і не встигають підготуватися до зими до настання морозів. В результаті не здерев’янілі пагони вимерзають. Вважається, що виною недостатньою зимостійкістю абрикоса є відносно прохолодне і коротке літо, коли рослини не встигають набрати необхідний запас поживних речовин, які допомагають їм протистояти несприятливим факторам зими. Зазначені біологічні особливості проростання абрикосів говорять нам про необхідність правильного вибору місця в районах середньої смуги.
Місце для посадки абрикоса не повинно бути ницим (куди стікає холодне повітря), але обов’язково теплим, сонячним і закритим від холодних вітрів (північних і східних). Не садівники радять садити абрикоси і на південних схилах, тому що на припеке рослини раніше починають вегетацію в шкоду своїй зимостійкості, так і цвітінню при цьому більше шансів збігтися з залишковими весняними заморозками. І все ж деякі садівники рекомендують садити абрикоси з південної сторони будівель, огорож або спеціально виготовлених щитів, пофарбованих у світлі тони для кращого відображення сонячного світла на дерева (тобто робити щось на зразок теплового екрана).
На думку досвідчених садівників, ці заходи поліпшать освітленість дерев і захистять їх від холодних вітрів. І ще: грунт у місцях посадки абрикосів повинна мати добру повітропроникність, тому що коріння рослини необхідний вільний приплив повітря протягом всієї вегетації. Неприпустимо навіть короткочасне затоплення водою або сильне перезволоження кореневмісного шару ґрунту, від цього рослина може загинути. Слід правильно підібрати склад грунту. Наприклад, в глину на одну її частину додають одну частину торфу і одну частину піску. На одній піщаному грунті з поганим зволоженням дерева абрикоса отримують влітку опіки і рано старіють. На неорошаемом чорноземі вони пізно вступають у плодоношення і дають погані врожаї.
Досвідчені садівники знають про те, що якщо на ділянці або поряд з ним ростуть старі груші, дуб, клен гостролистий, ясен та інші дерева з дуже глибокою кореневою системою, то це вірна ознака того, що абрикоси тут обов’язково приживуться. Деревця рекомендується висаджувати за схемою 6?4 м (тобто 6 м між рядами залишають і 4 – у рядку). Найбільш сприятливі для абрикоса супіщані, суглинні, легкосуглинкові ґрунти з нейтральною і слабокислою реакцією (pH 6-7). У грунт, бідну гумусом, обов’язково додають перепрілий гній в кількості хоча б не менше 3-х кг на кв. метр. Мінеральні добрива вносять в залежності від вмісту в ґрунті поживних елементів. На глинистих ґрунтах, наприклад, потрібно більше фосфорних добрив (не менше 100-120 г на 1 кв. м). Висаджувати абрикос краще навесні. Саджанці поміщають в підготовлений грунт, глибоко перериту (до 45 см) з одночасним внесенням добрив. Посадочні ями глибиною 60-70 см роблять безпосередньо перед посадкою, вносячи 8-10 кг перегною і до 1 кг суперфосфату.
Підготовка абрикосових дерев до зимівлі
При тривалій і теплої осені у абрикосових дерев спостерігається інтенсивний ріст пагонів. В цьому випадку навіть при м’якій зимі існує небезпека підмерзання погано визрілих пагонів, квіткових бруньок і деревини. Щоб уникнути цього, досвідчені садівники рекомендують, починаючи з серпня, поливати дерева розчином золи, що буде сприяти припиненню росту пагонів і їх швидкому визріванню. Зазвичай 5-10 відер розчину золи допомагають абрикосам вкластися в наше коротке літо і до листопаду завершити підготовку дерев до холодів. Під молоді дерева не рекомендується вносити багато азотовмісних добрив, особливо в другій половині літа. Як вже зазначалося, особливої уваги потребують молоді деревця абрикоса: вони менш витривалі, ніж дорослі. Однак, і за «старими» слід добре доглядати, особливо в травні-червні, щоб у них як можна раніше розвинувся потужний, здоровий листової полог.
Тоді і на пристойний урожай можна розраховувати, а дерева встигнуть підготуватися до зими і стійко перенести морози. З усіх плодових дерев абрикоси, як раноквітнучі, найбільш часто і сильно страждають від весняних заморозків. Найкращим способом захисту квіток вважається укриття крон дерев агротканью у два шари або будь-якою іншою тканиною на весь час цвітіння. Під такою одягом квіткам не страшні заморозки до мінус 4°Пн. По кутах укривний матеріал прив’язують до гілок, але так, щоб комахи-запилювачі могли безперешкодно відвідувати квітучі дерева.
Сорти абрикосів для середньої смуги
Насамперед, слід назвати сорт «Тріумф сєвєрний». Цей сорт високо цінується багатьма садівниками. Абрикос «Тріумф сєвєрний» являє собою досить високе дерево з широкою кроною. Він не схильний ні нападкам шкідників, ні різних захворювань. Він відмінно відчуває себе практично в будь-яку погоду, включаючи сильні морози. Навіть його нирки не бояться низьких температур, а тому абрикос відрізняється стабільною врожайністю. Дуже важливо відзначити, що «Тріумф сєвєрний» відноситься до самозапильних рослин. Це означає, що його можна садити в самоті, не піклуючись про перехресному запиленні. Плодоносити починає приблизно в трирічному віці. Доросле дерево здатне принести понад 60 кг плодів. Абрикоси виходять великими, соковитими і солодкими. Час їх дозрівання коливається з середини липня до середини серпня. Купити абрикосове деревце «Тріумф сєвєрний» сьогодні не складе труднощів, оскільки замовити саджанець можна в багатьох інтернет-магазинах.
З інших «підмосковних» сортів абрикоса можна порекомендувати наступні: Айсберг, Альоша, Водолій, Графиня, Лель, Монастирський, Фаворит, Царський. Вони отримані в результаті багаторічної роботи в Головному ботанічному саду РАН і адаптовані до умов середньої смуги.
Айсберг – дерево заввишки до 3 м з розлогою кроною. При рясному цвітінні плодів зав’язується небагато. Плоди масою 20-25 г, округлі, опушені, жовто-оранжеві з невеликим рум’янцем, смачні, ніжні, соковиті. Кісточка добре відділяється. Дозрівання плодів у кінці липня – початку серпня.
Альоша – сильноросле дерево з розкидистою кроною 4-х метрової висоти. Квітки великі. Плоди масою 15-20 г округлі, яскраво-жовті з рум’янцем, смачні, опушення невелике, тому плоди блискучі. Дозрівання плодів найперша: в кінці липня – початку серпня.
Водолій – сіянець від сорту Лель, отриманий при вільному запиленні. Дерево сильноросле (4-5м) з потужним інтенсивним зростанням. Дуже урожайний. Плоди округлі, маса 25-30 р. Плоди не такі блискучі, як у сорту Лель, жовті з ледь проступающим рум’янцем. Смак кисло-солодкий, але гармонійний. Кісточка відділяється відмінно. Плоди достигають у 2 декаді серпня, довго не зберігаються.
Графиня – високе, до 6 м, дуже дерево сильноросле. Плоди круглі або овальні, маса 25-30 р. Шкірка опушена кремового або жовтуватого кольору, з рум’янцем. М’якоть яскраво-помаранчева, хрящувата, соковита, смачна. Дозрівання плодів у середині серпня.
Лель – дерево з компактною кроною і стриманим ростом до 3 м. Плоди середнього розміру, масою 15-20 г, красиві, золотисто-помаранчеві, рідко зі слабким рум’янцем. Опушення дуже незначне, тому плоди блискучі. Смак кисло-солодкий, гармонійний, дуже приємний, кісточка відділяється добре. Дозрівання плодів на початку серпня.
Монастирський – потужне сильноросле дерево заввишки до 5 м з широко-розкидистою кроною. Надзвичайно урожайний. Плоди масою 25-30 г, овальні, опушені, жовті з червоним рум’янцем. Кісточка добре відділяється. Плоди дозрівають в середині і другій половині серпня.
Фаворит – дерево середніх розмірів, висотою до 3 м, ріст помірний. Плоди великі, злегка нерівної форми, маса до 30 г Плоди дуже гарні жовто-оранжеві з великим інтенсивним рум’янцем, опушення невелике, тому плоди блискучі. Плоди дуже смачні і м’ясисті, т. к. кісточка маленька. Кісточка відділяється відмінно. Плоди дозрівають в середині і другій половині серпня.
Царський – дерево середніх розмірів, до 3 м заввишки. Квітки порівняно з іншими сортами самі великі до 4 см в діаметрі. Плоди масою 20-25 г, овальні, гарні жовті з рум’янцем. Виключно смачні, дуже соковиті, з вираженим ароматом. Дозрівання плодів на початку серпня.
На закінчення підведемо підсумки
Виростити абрикоси на присадибних ділянках середньої смуги цілком можливо, тільки слід дотримати наступні умови, які продиктовані біологічними особливостями цих рослин, про які ми згадали вище:
- правильно вибрати місце посадки, позаботясь про найбільш сприятливого мікроклімату для абрикосів;
- правильно вибрати час посадки (краще всього навесні) в добре структуровану грунт, дотримуючи всі загальноприйняті правила посадки дерев;
- неухильно дотримуватися всіх правил агротехніки і враховувати особливості догляду за абрикосами,
при цьому не можна забувати:
- про правильний полив дерев, припиняючи його до початку серпня;
- про збір опалого листя під девьями восени і про їх спалюванні, щоб позбутися від шкідників;
- у жовтні-листопаді побілити абрикосові дерева, оберігши їх, таким чином, від опіків сонця ранньою весною і від збудження ранніх біохімічних процесів в їх гілках і нирках;
- про обрізку дерев ранньою весною, особливо якщо вона не здійснювалася восени;
- про внесення добрив: азотних – рано навесні, фосфорних – влітку.
