Лімфатична система – це захисна система організму. В даній системі є судини, по яких тече лімфатична рідина, є лімфатичні вузли, які розташовані на шляху проходження судин, і також є лімфоїдна тканина. Лімфоїдну тканину можна зустріти у великій кількості там, де організм стикається з великою кількістю бактерій – горло, товста кишка. Роль лімфатичних структур в горлі дуже велика, так як в їх складі можна зустріти велику кількість зрілих імунних клітин (лімфоцитів), готові знищити або придушити будь-яку інфекцію.
Також в структурі лімфоїдної тканини зустрічається лімфоїдні фолікули – дрібні, круглі утворення з чіткими контурами, у складі яких знаходяться скупчення імунних клітин різної зрілості. А каркасом усієї лімфоїдної тканини є ретикулярна тканина, яка підтримує масу лімфоцитів і бере участь у народженні нових клітин.
В організмі людини існують три основних бар’єру захисту:
– лимфокровянной бар’єр – представлений лімфатичною тканиною в селезінці і кістковому мозку. Ці структури знаходяться на шляху загального потоку крові.
– лимфоинтерстициальный бар’єр – представлений лімфатичними вузлами, які формуються на шляху лімфатичних судин. У вузлах зупиняються бактерії, що потрапили в організм через органи, виробляються антитіла, які знайомлять незрілі імунні клітини з новою інфекцією. Даний процес відбувається постійно.
– лимфоэпителиальный бар’єр – представлений мигдалинами, лімфоїдної тканиною в горлі, лімфоїдними бляшками і солитарными фолікулами в слизовій товстої кишки. Цей бар’єр утримує інфекцію, яка потрапляє з зовнішнього середовища. Також в цих структурах утворюються антитіла до інфекції.
Роль лімфатичних структур в горлі пояснюється специфічним розташуванням захисних структур. Всі вони формують своєрідне кільце – дві піднебінні мигдалини, носоглоткова мигдалина, мовна і дві трубні мигдалики. Різні скупчення лімфоїдної тканини можна виявити на задньої стінки глотки, і в інших місцях.
Піднебінні мигдалини відрізняються від інших тим, що захисна імунна тканина поширена по всій структурі мигдалин, у вигляді дерева розгалужень, що можна зустріти в інших мигдалинах. Також тут настільки тонка епітеліальна мембрана, що через неї легко можуть проходити лімфоцити, і антигени у зворотний бік, що сприяє більшому формування антитіл і більшою захисту. Лімфоїдна маса за рахунок крипт більше контактує із зовнішнім середовищем, що дає можливість захистити велику територію.
Роль лімфатичних структур в горлі полягає в постійному утворення лімфоцитів. Їх формування починається у зародковому центрі, після чого вони відтісняються новими клітинами до периферії, доходячи до поверхні мигдалин. Такий процес відбувається в фолікулах, які розташовуються окремо від усіх мигдалин. Було доведено роль мигдаликів у формуванні імунітету, через утворення антитіл. Тобто вже на рівні ротової порожнини, без того, щоб інфекція не попадала в кров, з допомогою антитіл мигдалини здатні знищити її. Цей процес інтенсивно відбувається в молодому віці. Будова піднебінних мигдаликів, їх звивистість дає можливість інфекції потрапляти в них, а лімфоцитів більше часу контактувати з нею. Це важливий момент для формування гарного захисту. Звивистість також дає велику платформу для контакту, ніж, якби поверхня була б гладкою. Здатність формувати антитіла більшою мірою зустрічається до статевого розвитку у людини, в період повного дорослішання дана функція знижується, так як починається інволюція мигдалин.
Інша роль лімфатичних структур в горлі це позбавлятися від зайвих лімфоцитів в організмі. Лімфоцити легко виходять за межі епітелію мигдаликів, а площа їх більше за рахунок крипт, що дає можливість організму підтримувати нормальну кількість лімфоцитів в крові.
Було помічено, що мигдалики беруть участь у процесі ротового травлення. При аналізі вмісту лімфоїдної тканини, особливо піднебінних мигдалин і в окремих лімфоцитах, були виявлені ферменти (амілаза, ліпаза, фосфатаза), концентрація, яких збільшувалася під час прийому їжі.
Лімфоїдна тканина тісно контактує з деякими ендокринними органами – щитовидною залозою, з корою наднирників, підшлункової залозою. А також з великими лімфоїдними органами – вилочкової залозою і селезінкою. Дана зв’язок видно в основному в дитячому віці, до статевого розвитку. Самі мигдалини не є ендокринними залозами, але вони беруть участь в ендокринній ланцюга між гіпофізом і корою надниркових залоз.
