Поділіться статтею:
Рак простати – один із найважливіших питань сучасної онкології. Незважаючи на нові можливості ранньої діагностики у вигляді скринінгових аналізів крові, захворюваність зростає щороку. У країнах Європи і Північної Америки рак простати займає перше місце серед злоякісних пухлин у чоловіків, у Росії – четверте. У нашій країні щорічно реєструються близько 30 тисяч нових випадків захворювання, і близько 10 тисяч чоловік в рік гине від цього захворювання.
Зміст
- 1 Причини і фактори ризику
- 2 Симптоми
- 3 Діагностика
- 4 Стадії хвороби
- 5 Лікування
- 6 Прогноз
- 7 До якого лікаря звернутися
Причини і фактори ризику
Рак простати виникає з невідомої точно причини. Однак виявлені умови, при яких він з’являється значно частіше – фактори ризику. Вони бувають спадкові та набуті.
Спадкові фактори:
- сімейна схильність: якщо у одного з найближчих родичів (батько, брат, син) діагностовано захворювання, ризик його появи зростає в два рази; якщо ж пухлина є у двох та більше родичів, то ймовірність захворіти збільшується у п’ять і більше разів;
- приналежність до негроїдної раси.
Придбані чинники:
- ризик утворення пухлини збільшується з віком;
- надмірне вживання тваринних жирів і смаженого м’яса;
- дієта з низьким рівнем антиоксидантів, вітамінів, насамперед С і Е), фітоестрогенів та селену.
Мікроскопічні ознаки раку простати є у 4 з 10 літніх (старше 60 років) чоловіків. Лише в 10% випадків з цих латентних форм розвивається клінічно значуща, і тільки 5% хворих з клінічно значущою формою гинуть від цього захворювання.
Симптоми
Довгий час патологія зовні не проявляється. Поступово утруднюється сечовипускання, воно стає більш частим. Може з’явитися домішка крові в сечі. При проростанні пухлини в стінку прямої кишки вірогідні стійкі запори і домішка крові в калі. В деяких випадках пухлина здавлює сечовий міхур і сечоводи, викликаючи вторинну ниркову недостатність.
Метастази в тазові лімфовузли можуть бути причиною набряків нижніх кінцівок. Нерідко початковими симптомами служать лише метастази в кістки (хребет, ребра, кістки таза), які проявляються переломами, болем у кістках та ознаками здавлення спинного мозку (паралічі, нетримання калу і сечі).
Діагностика
Сучасні методи діагностики
Основні методи розпізнавання раку простати:
- аналіз крові рівня простатспецифічного антигену (ПСА);
- пальцеве ректальне дослідження залози;
- мультипараметрическая магнітно-резонансна томографія;
- біопсія залози з наступним гістологічним дослідженням матеріалу.
ПСА-діагностика
Численні дослідження показали, що певного рівня ПСА, який би свідчив про наявність пухлини, немає. Зазвичай критеріями норми вважаються:
- в середньому по популяції ? 2,5 нг/мл за умови нормальних даних ректального дослідження;
- у чоловіків до 60 років ? 1,4 нг/мл;
- у чоловіків старше 60 років ? 2,1 нг/мл
Так як чутливість такого способу дорівнює 70%, то в третині випадків він не покаже наявність пухлини. Специфічність його теж коливається в межах 70-80%, тому у п’ятої частини пацієнтів можливий підвищений рівень ПСА при відсутності раку.
Одноразове вимірювання рівня цього онкомаркера визнано неінформативним. Його треба визначати кілька разів, тобто в динаміці, наприклад, щомісяця. Збільшують концентрацію ПСА в крові, крім пухлини, такі захворювання та стани:
- інфаркт простати;
- простатит;
- масаж залози, пальцеве дослідження і будь-які інші маніпуляції на сечовому міхурі та простаті.
Пальцеве ректальне дослідження
Метод має досить низькою чутливістю та дозволяє виявити освіту лише у третини хворих. Специфічність його становить близько 20-40%, тобто у багатьох випадках пальпируемые зміни не пов’язані з пухлиною простати.
Тим не менш, простота, неінвазивність і швидкість виконання допомагають сформувати групу ризику пацієнтів, яким необхідне більш глибоке дослідження, наприклад, ультразвукове з наступною біопсією.
Трансректальне ультразвукове дослідження
При проведенні звичайного дослідження його чутливість для діагностики пухлини простати та оцінки її поширеності становить усього близько 30%. Для підвищення якості обстеження впроваджуються нові методики, наприклад, элластография і гистосканнинг. З їх допомогою здатність ультразвуку визначити пухлина зростає до 60-90%.
Біопсія
Біопсія з наступним гістологічним дослідженням – обов’язковий етап діагностики раку. Зазвичай забирають від 8 до 12 стовпчиків тканин за допомогою спеціальної голки з різних ділянок простати.
Біопсія — інформативний спосіб діагностики
Використовується введення знеболюючого засобу через пряму кишку.
Біопсія проводиться тільки в тому випадку, якщо пацієнт налаштований на подальше обстеження і лікування.
Стадії хвороби
Уточнення стадії здійснюється при оцінці поширеності пухлини за загальноприйнятою системою TNM.
Щоб оцінити поширення самої пухлини (стадія Т), застосовують наступні методи:
- ректальне пальцеве дослідження;
- визначення концентрації ПСА сироватки;
- магнітно-резонансна томографія;
- трансректальне ультразвукове дослідження;
- комп’ютерна томографія.
Стадії хвороби
Для уточнення, вражені чи тазові лімфовузли (стадія N), використовують такі методи:
- тазова лимфаденэктомия (видалення з наступним гістологічним вивченням);
- лімфографія, лимфосцинтиграфия (рентгенологічні методи з введенням контрастних речовин);
- ультразвукове дослідження;
- комп’ютерна томографія органів тазу.
Для виявлення віддалених метастазів (стадія М) застосовують такі способи:
- рентгенівська або комп’ютерна томографія легенів;
- радіоізотопне сканування кісток;
- ультразвукове дослідження або комп’ютерна томографія живота і тазу;
- магнітно-резонансна томографія, у тому числі усього тіла.
Лікування
При виявленні раку простати можуть використовуватися різні тактики:
- вичікувальна;
- негайна хірургічна операція;
- дистанційна або місцева променева терапія;
- лікування гормонами і хіміопрепаратами.
Вичікувальна тактика
Іноді потрібна вичікувальна тактика
Цей спосіб передбачає відмову від будь-яких заходів впливу на пухлину до появи ознак її прогресування. Він досить доцільним, оскільки висока ймовірність клінічно незначною пухлини, навіть підтвердженої на біопсії, а тим більше за рівнем ПСА. Тому більше третини хворих отримують «надлишкову» терапію, ухудшающую якість їх життя, має побічні ефекти і веде до матеріальних та інших витрат.
Складнощі полягають у необхідності повторних аналізів крові на ПСА не рідше одного разу на півроку, біопсій не рідше одного разу на рік. При прогресуванні хвороби є ймовірність, що малоінвазивну, просту операцію виконати вже не вийде. Іноді пацієнт психологічно не готовий до вичікувальної тактики.
Вичікувальна тактика може бути виправдана у людей старше 75 років, рівень ПСА менше 10 нг/мл, локалізованому раку.
Хірургічне лікування
Оперативне втручання передбачає видалення простати. Воно проводиться у пацієнтів з очікуваною виживаністю більше 10 років при поширеному раку простати. Краще робити таку операцію у великій клініці з великим досвідом роботи, оскільки її якість безпосередньо залежить від досвіду хірурга.
На початковій стадії можна застосовувати малоінвазивні операції
Існують і малоінвазивні втручання, наприклад, лапароскопічна і роботизована радикальна простатектомія. Вони зменшують травматичність втручання і зменшують об’єм втраченої крові.
В деяких випадках навіть після видалення простати зберігається еректильна функція. При цьому повинні бути збережені основні нервові і судинні пучки.
Ускладнення радикальної простатектомії:
- імпотенція (30-100%);
- стресове нетримання сечі (4-50%);
- масивна кровотеча (1-11%);
- звуження сечовипускального каналу (2-9%) та інші.
У більшості випадків одночасно з залозою видаляються і тазові лімфовузли, в яких можуть бути метастази. Якщо за результатами гістологічного дослідження такі метастази знайдені, хворому після операції обов’язково призначається гормональна терапія.
Променева терапія
Променева терапія при раку передміхурової залози
Дистанційне опромінення за своєю ефективністю мало поступається оперативного лікування, а іноді і перевершує його. Вона використовується у пацієнтів без ураження лімфовузлів і метастазів у віддалені органи. Її можна проводити при очікуваній тривалості життя від 10 років і відсутність важкої супутньої патології. Проведення дистанційної променевої терапії дуже обмежена у хворих з ендопротезом кульшового суглоба, інфекцією сечостатевої системи, а також хворобами кишечника.
Існує методика, при якій джерело випромінювання поміщається в саму тканину залози – брахітерапія. Її переваги: порівнянність з результатом операції на ранніх стадіях раку, відсутність післяопераційних ускладнень.
Перед проведенням дистанційної променевої терапії або брахітерапії показано лікування гормонами. Воно зменшує токсичність променевого впливу, поліпшує показники виживаності.
Гормональна терапія після променевого навантаження проводиться протягом не менше трьох років, достовірно відомо, що це збільшує відсоток виживаності пацієнтів, навіть при поширених пухлинах.
При кісткових метастазах може бути проведена місцева променева терапія з метою знеболювання.
Гормональна терапія
Гормони призначаються хворим з поширеним раком простати. Вони не здатні вилікувати захворювання, проте збільшують тривалість життя, знижують ймовірність ускладнень, поліпшують якість життя пацієнтів.
В залежності від різних клінічних ситуацій лікарі вибирають один або декілька з перерахованих методів:
- хірургічна кастрація (видалення яєчок);
- медикаментозна кастрація із застосуванням антагоністів гонадотропін-рилізинг-факторів (Дегареликс та інші);
- комбінація першого і другого методів;
- антиандрогени;
- естрогени;
- пригнічення синтезу андрогенів у надниркових залозах (Абиратерон).
Рекомендується переривчасте застосування гормонів, воно краще переноситься, а по ефективності одно постійного режиму.
У більшості хворих з поширеним раковим процесом (ураження лімфовузлів, віддалені метастази) через 1-1,5 року гормональної терапії розвивається стійкість до застосовуваних препаратів – кастрационно-резистентний рак простати. Лікування в цьому випадку складна, багато в чому експериментальне і включає антиандрогени (бикалутамид), засоби, що пригнічують синтез андрогенів у надниркових залозах, селективні інгібітори цитохрому Р-450 (абиратерон), антагоністи рецепторів до андрогенів (энзалутамид), інгібітори факторів росту, вакцини та інші.
Прогноз
При ранніх формах раку (1-2 Т) радикальне видалення простати приводить до 10-річної виживаності 95% пацієнтів. При такій поширеності процесу дистанційна променева терапія ефективна у 70 – 96% пацієнтів.
При раку третьої стадії 10-річна виживаність становить близько 30%. Т4 супроводжується лише 15% виживаністю хворих.
Чим раніше виявлено захворювання, визначена тактика лікування, з’ясовано необхідність хірургічного або інших видів втручань – тим більше шансів у чоловіка зберегти життя навіть за такої важкої хвороби, як рак простати.
До якого лікаря звернутися
Якщо у чоловіка виникло утруднення сечовипускання, з’явилася домішка крові в сечі, йому слід звернутися до уролога. Після обстеження, при необхідності, пацієнт буде направлений до онколога.
