Захворювання хронічний гіпертрофічний риніт

Захворювання хронічний риніт це тривалий неспецифічне запалення слизової оболонки порожнини носа, яке поширене серед населення. Хронічне запалення відбувається із-за постійного впливу мікрочастинок або протягу на слизову, що змушує її клітини працювати завжди на знос, виробляючи захисний слиз або серозну рідину.

 

Пил, яка містить мінеральний або металеві мікрочастинки травмують слизову, що формує запальний процес. А ось пил, який складається з крейди, бавовни, вовни, різних борошняних домішок, не травмують слизову, але осідають на миготливі клітини щільним шаром, руйнуючи їх вії, що призводить до загибелі. У такому разі порушується процес виведення пилу та інших частинок з носа, а отже, формують запальний процес. Захворювання хронічний гіпертрофічний риніт може з’явитися і у пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями, хворобами нирок, шлунково-кишкового тракту, а також у пацієнтів з аномаліями або травмами носа, з гнійними запаленнями носових пазух.

 

Хронічний катаральний риніт характеризується рівномірною припухлістю і гіперемією слизової оболонки. Слизова постійно виробляє слизово-серозну рідину, іноді гнійного характеру. При переході на холодне повітря закладеність посилюється, а при лежанні на боці, більш закладена та частина носа, що розташований нижче, з-за більшого заповнення кров’ю судин у даній частині. Також у пацієнта виявляється зниження почуття нюху або ж воно повністю зникає, а в інших випадках запальний процес переходить на Євстахієву трубу, викликаючи тубоотит. Захворювання хронічний гіпертрофічний риніт дуже схожий на хронічний катаральний риніт, так як при огляді видно набухання слизової оболонки носових раковин, а при натисканні видно пастозність. Для того, щоб можна було розрізнити катаральний тип від істинного гіпертрофічного, використовується місцева проба з судинозвужувальними засобами (адреналін, галазолін та ін) Якщо після нанесення препарату набряк спадає, раковини зменшуються в розмірах, то мова йде про катаральному риніті. Для усунення катарального риніту, потрібно прибрати зовнішні фактори (пил, холод) та внутрішні фактори (викривлення перегородки, аденоїди). Для лікування використовують розчин протарголу, 2% саліцилову мазь. Також рекомендуються теплові фізіопроцедури.

 

Хронічний гіпертрофічний риніт може розвиватися окремо, як самостійне захворювання або бути наслідком катарального риніту. В даному випадку закладеність носа відбувається за гіпертрофії слизової оболонки, а не із-за набряку або кров’яного наповнення судин. У процес гіпертрофії може залучатися і окістя або навіть кісткова тканина, розростаючись дифузно по всій слизовій або ж на обмеженій ділянці. Розростання тканини відбувається в основному на рівні нижньої раковини, рідше в середніх частинах носа. На відміну від катаральної форми, захворювання характеризується постійною закладеністю носа, яка не проходить після вливання судинозвужувальних препаратів. Носові виділення можуть бути серозні або гнійні. Захворювання супроводжується частими головними болями, сухість у ротовій порожнині або у носоглотці. Порушується не тільки нюх, але й розрізнення смаку. Порушується тембр голосу, який стає гнусоватым. Якщо розростання слизової відбувається в задній частині черепашки, то тканина може накривати вхід в слухову трубу, що дає відчуття закладеності носа, також це може стати причиною запалення труби чи середнього вуха. Коли розростається передня частина нижньої раковини, закривається вихід з слізного каналу, що викликає сльозоточивість або кон’юнктивіт.

 

При огляді слизової оболонки носа, помітна її гіперемія і розростання на рівні нижньої раковини, рідше в середній раковини. Іноді на рівні середньої раковини можуть бути полипозные розростання з гіпертрофованою тканини. Поверхня гіпертрофії може бути гладкою, горбистою або зернистою.

Захворювання хронічний гіпертрофічний риніт діагностується за допомогою риноэндоскопии, також вимірюється обсяг прохідного повітря – функціональність носової порожнини за допомогою ринопневмометрии.

Лікування проводять залежно від ступеня гіпертрофії слизової, хірургічним шляхом, видаляючи зайву тканину. У разі якщо після застосування судинозвужувальних препаратів основний хід носа збільшується, використовують більш щадні методи з лазером, з припіканням хімічними речовинами. При вираженій гіпертрофії з фіброзними елементами, використовують більш радикальні методи резекції.

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/278401-z-119/