Відповідальність або правда про відповідальну людину

Добрий день, дорогі домосіди. Ми сьогодні поговоримо про відповідальність. Один мерзенний тип на ім’я Генріх Гіммлер як-то казав: «Інколи, вранці хочеться допитати самого себе…» А от мені, часом, вечорами, оглядаючи уявним поглядом минулий день, хочеться вилаяти себе матюками.

Іноді я так і роблю. Чому? Всьому виною відповідальність. Я стаю відповідальним за своє життя, за свої думки, слова і вчинки свої, за майбутнє своїх дітей, за майбутнє, зрештою, суспільства в якому я живу!

Відповідальність

Скільки разів ти чув це слово? Скрізь і всюди тебе закликають до відповідальності. А чорт забирай, власне, якою мірою відповідальні ви самі, закликають до того, до чого закликаєте!? За останні півроку, коли я почав вивчати тематику успіху та фінансової самостійності, я все глибше і глибше намагався вникнути в суть відповідальності.

Відповідальність – це, в першу чергу, прагнення бути особистістю. Ось цією особистістю і хочеться стати. Але все це розуміння плавало десь зверху, не занурюючись в пучину істинного сенсу цього почуття відповідальності.

Читаючи матеріали авторів по розвитку особистісного зростання і досягнення успіху, я все частіше зустрічав поняття відповідальності, але так і не міг вловити цю родзинку, що допомогла б мені дістатися до самих кісточок. Якось дрібнувато і поверхнево зачіпали тему відповідальності численні автори.

Поки я не натрапив на сайт Миколи Латанського і не познайомився з книгою Стівена Кові про «сім навичок високоефективних людей»… І ось тут-то я дещо почав розуміти… Микола Латанський іменує себе гордо « тренер №1 в області досягнення успіху на російськомовному просторі».

Їй-богу, якщо кравець буде щогодини повторювати, що він геніальний фізик, то скоро це буде повторювати все місто. А потім він і сам в це повірить. Так от, цей, безумовно, прекрасний тренер успіху привідкрив завісу, що бути відповідальним – це не просто відповідати за свої думки, слова і вчинки.

Навчаючи людей мотивації, самодисципліни, організованості і багатьом іншим якостям, настільки важливим для будь-якої цілеспрямованої людини, він куди глибше розкриває таке поняття, як відповідальність.

І вже самостійно аналізуючи його відео виступу, я сформулював для себе декілька простих законів, які значно допомогли мені розібратися в тому, що є відповідальність. Я розповім їх тобі. По секрету.

Перший закон говорить:

Відповідальність за що-небудь необхідно брати, усвідомлюючи і розуміючи всю глибину того, що ти збираєшся робити.

Як це розуміти? У слові «відповідальність» коренем служить слово «відповідь», «відповідати». Ну, воно і зрозуміло. Відповідати за думки, вчинки… Але стоп! Перед відповіддю завжди стоїть питання. Тобто, тільки поставивши собі питання, ти станеш шукати на нього відповідь. І тільки тоді твоя відповідальність проявить себе по-справжньому.

Приклад? Припустимо, директор фірми або адміністратор приходить до тебе з завданням підготувати дуже серйозний доповідь (звіт, пакет документів). Від якості його виконання залежить вся подальша робота, як фірми, так і твоя особиста.

Відповідальність величезна, оскільки зачіпає інтереси великої кількості людей. Втім, і заохочення теж буде некислим. Але ти можеш відмовитися від виконання цього завдання, якщо не впевнений в його належному виконанні. І тоді директор фірми доручить це завдання іншій.

 

Загалом, за тобою вибір. Як надійде безвідповідальна людина? Він, почухає свою «гарбуз», прикине, яка вигода йому обіцяє, якщо виконає завдання і подумає, що він втратить у разі відмови. Вибір невеликий. Прийняти або відмовитися.

А що ж відповідальна людина? Він почне задавати собі питання. Один за іншим. Який його професійний рівень підготовки? Які способи виконання завдання можуть бути? Хто може допомогти або кому можна доручити виконання окремих елементів завдання? Що може завадити? І так далі.

Інакше кажучи, відповідальна людина постарається максимально чітко уявити собі майбутнє завдання, проаналізувати наявну у нього інформацію, щоб зрозуміти, на що ж він йде.

Він постарається подумки простежити поетапно процес виконання завдання. І тільки тоді взяти відповідальність. Або за його виконання, або за його відмову. В даному випадку відповідальність брати на себе набагато продуктивніше, чи не правда?

Другий закон, зроблений мною в процесі роботи над особистою відповідальністю, був ще більш важливим, ніж перший.

Бери відповідальність за обране рішення і ніколи не відмовляйся від помилкових результатів.

Кожен день ми здійснюємо сотні, тисячі дій. Кожне з них веде до якогось певного результату. І, часом, у цих результатах, ми пізнаємо гіркоту поразок і помилок. Ми раптом розуміємо, що ми не праві. Інколи, ціна помилки може коштувати дуже дорого нам.

Так, от, скажу тобі так. Суть відповідальності полягає не стільки в тому, щоб зробити крок вперед, але в тому, щоб, зробивши неправильний крок, зрозуміти і визнати свою помилку, повернутися і знайти інший шлях. Проте в житті все далеко не так.

Ми проковтуємо свої помилки і трясемося над тим, щоб не дай бог, хтось засумнівався в нашої непогрішності. Інакше кажучи, страх поразки і помилок робить з нас безвольних і безвідповідальних людей.

Відповідальність за свої помилки не менш важлива, ніж просто геройські вчинки. Це ключовий момент у розумінні особистої, так і суспільної відповідальності. Це найскладніший для виконання процес в житті кожної людини.

Без нього все, що ви проповідуєте за життя безглуздо. Кожен день доводиться буквально ламати себе, однак я відчуваю, як знаходжу впевненість у собі і свого життя. Ти й сам побачиш, яке це – бути відповідальною людиною.

Третій закон випливає з перших двох.

Відповідальність тільки за те, на що ти можеш впливати і нічого зайвого.

Банально, але просто закликаючи себе до тотальної відповідальності, можеш тупо зійти з розуму. Це як вирок самому собі. Саме це бентежить мене в тих закликах до відповідальності, що лунають звідусіль. Ти у відповіді за ВСЕ, що відбувається у твоєму житті! Але чому, їжак твою корінь?!

Чому я повинен відповідати за вчинки своїх підлеглих або за нервовий зрив свого начальника. Чому кожен лідер, немов ярмо на шию вішає на себе відповідальність за всіх тих, хто йде слідом за ним? Так прийнято в нашому суспільстві? Ні, так не піде!

Рано чи пізно такий підхід просто задушить тебе, і ти пошлеш все це до такої-то матері. А от якщо ти будеш відповідати тільки за те, на що ти можеш впливати, що можеш контролювати, ось тоді ніяких виправдань ти вже не зможеш знайти для себе.

Ти знайдеш у собі сили об’єктивно оцінити ступінь контролю над ситуацією. І тоді тобі легше буде прийняти відповідальність. Прочитав на одному блозі сповідь одного хлопчини, який довгий час не міг зрозуміти, чому у нього не виходить взаємодіяти з оточуючими його людьми. Він шукав причини в інших, звинувачуючи тих у егоїзмі і пофігізм. Поки в один момент не настало прозріння.

Адже на те, як спілкуватися з іншими цей хлопець міг і повинен був впливати сам! Він міг посміхатися своїм знайомим, а міг грубити. Могла допомагати і міг ігнорувати. Міг. Але не хотів. Однак зумів переламати себе і повністю взяв відповідальність за подальші відносини з людьми на себе.

Але зміг це зробити, бо, так як ця проблема була під його власним контролем. Він просто боявся собі в цьому зізнатися…

Не відповідай за все і за всіх. Оціни ситуацію. Якщо в твоїх силах щось змінити, покращити, бери відповідальність за подальші дії і роби. Якщо ні – не муч себе. Все одно буде тільки гірше. Ось тільки є небезпека постійно шукати привід до того, що ти ні на що не здатний… «Так вийшло», «Обставини склалися», «Я нічого не можу з цим вдіяти», «Це не від мене залежить…».

Вся на життя – суцільна брехня самим собі. Ми щось робимо, що говоримо, про що думаємо. Ось тільки це щось не надто відповідає нашому душевному стану. Хочемо бути господарями свого життя, а не в стані сміливо рухатися вперед.

Повчаємо інших відповідати за свої слова і вчинки, а самі боїмося зізнатися собі, що самі мало дотримуємося того, чого повчаємо. А все від того, що відповідальність підміняємо на безвідповідальність. Безвідповідальність занижує планку самовизначення себе як особистості.

Безвідповідальність заколисує і розслабляє. Бути безвідповідальним легше і простіше. Бути амебою серед слонів. Я не вірю, що це твій шлях. Знаєш, я завжди буду ділитися з тобою тими життєвими відкриттями, що допоможуть мені і тобі стати успішними і цілісними особистостями. Поділися і ти зі мною.

Удачі!

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/272673-v-189/